Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/2577/17 227/1481/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу за позовом:

ОСОБА_2

до Управління патрульної поліції в містах Краматорську та Слов'янську Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області в складі судді Левченка А.М. від 24.07.2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів Ястребової Л.В. (головуючий суддя), суддів Васильєвої І.А., Компанієць І.Д. від 05.09.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у м. Краматорськ та м. Слов'янськ Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 11.05.2017 АР №716511, закриття справи.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24.07.2017 позов задоволено частково. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечся безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР №716511 від 11.05.2017, складену інспектором роти №3 батальйону УПП у м. Краматорську та м. Слов'янськ ДПП лейтенантом поліції Бороменським Юрієм Сергійовичем, в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито. В частині позовних вимог про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечся безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР №716511 від 11.05.2017, складеної інспектором роти №3 батальйону УПП у м. Краматорську та м. Слов'янськ ДПП лейтенантом поліції Бороменським Юрієм Сергійовичем в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення за цією статтею у виді штрафу в розмірі 425,00 грн. відмовлено.

Позивач - ОСОБА_2 оскаржив в апеляційному порядку постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24.07.2017.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24.07.2017 скасовано в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 і відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24.07.2017 залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорюванню постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122, частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

З описової частини постанови по справі про адміністративне правопорушення від 11.05.2017 АР №716511 вбачається, що ОСОБА_2 11.05.2017 о 14:00 год. у місті Краматорськ біля б. №10 по вул. Шкільна, керуючи автомобілем Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1 здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку заборонено", чим порушив підпункт 8.4 "в" Правил дорожнього руху України, а також не мав при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив підпункт 2.1 "г" Правил дорожнього руху.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювана постанова в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки позивач здійснив зупинку в стані крайньої необхідності. Тому, суд першої інстанції вважав за необхідне закрити в цій частині провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 4 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювана постанова в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення є правомірною, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач, не мав при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. При цьому, суд дійшов висновку, що санкція зазначеної норми передбачає притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від того, чи є така особа безпосередньо власником транспортного засобу.

Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи апеляційну скаргу позивача та скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині, виходив з того, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав, визначених статтею 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, здійснюється виключно тим органом, який уповноважений розглядати певну категорію справ про адміністративні правопорушення і не належить до компетенції суду. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в іншій частині, суд апеляційної інстанції погодився з його висновком про наявність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому, постанову суду першої інстанції щодо скасування оспорюваної постанови в частині притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення позивач в апеляційному порядку не оскаржував.

Позивач - ОСОБА_2 оскаржив в касаційному порядку постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24.07.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017. Просить судові рішення скасувати, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 та частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку із закінченням встановленого статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що у зв'язку з повідомленням інспектора поліції Бороменського Ю.С. про намір позивача оскаржити постанову по справі про адміністративне правопорушення в судовому порядку, останній зобов'язаний був скласти протокол про адміністративне правопорушення, чого зроблено не було. Також, у примірнику оспорюваної постанови від 11.05.2017 АР №716511, який передано на виконання до органу державної виконавчої служби, невірно зазначено дату набрання нею законної сили, а саме 11.05.2017, замість 13.09.2017. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій повинні були застосувати до спірних правовідносин норми статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити провадження у справі через закінчення строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідачем - Управлінням патрульної поліції у м. Краматорськ та м. Слов'янськ Департаменту патрульної поліції до закінчення визначеного судом строку не було подано відзив на касаційну скаргу.

За наслідками попереднього розгляду справи колегія суддів касаційного суду, перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, приходить до висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції і ухвалення нового судового рішення, визначені статтею 351 КАС України, відсутні.

Статтею 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що посадовою особою відповідача протокол про адміністративне правопорушення не складався та в оспорюваній постанові невірно зазначено дату набрання законної сили не були включені позивачем до підстав адміністративного позову і не знайшли свого відображення ані у позовній заяві, ані в апеляційній скарзі. Таким чином, дані обставини не були предметом з'ясування та не підлягали перевірці доказами під час розгляду і вирішення адміністративної справи судами попередніх інстанцій, а тому не можуть входити до предмету перевірки в межах касаційного перегляду оскаржуваних рішень суду.

При цьому, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для виходу за межі перегляду, визначені статтею 341 КАС України, оскільки судами першої та апеляційної інстанції не було допущено порушень норм процесуального права, які слугують обов'язковою підставою для скасування судового рішення, або неправильного застосування норм матеріального права в частині наведених доводів касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

В той же час, частиною 1, частини 2 статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, в тому числі, передбачені частиною 1 статті 122 та статтею 126 цього Кодексу. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 1 статті 217 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що органом, уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення зазначених категорій, а відтак, і накладати адміністративне стягнення, є органи Національної поліції, тобто, в межах спірних правовідносин - Управління патрульної поліції у м. Краматорськ та м. Слов'янськ Департаменту патрульної поліції. Обов'язок закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав, визначених пунктом 7 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, покладається саме на орган, уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Пунктом 3 частини 1 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Отже, судами попередніх інстанцій в даному випадку здійснювався розгляд скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення, а не притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з огляду на що суди не наділено повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративне правопорушення з підстав, визначених пунктом 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Тому, суд касаційної інстанції відхиляє аргументи скаржника щодо необхідності закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З огляду на наведене, судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень було правильно застосовано норми матеріального права і не допущено порушень норм процесуального права, що спростовує доводи касаційної скарги.

За приписами частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24.07.2017 та постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341-343, 350, 355-356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24.07.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 по справі №227/1481/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м. Краматорськ та м. Слов'янськ Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич