Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.03.2020 року у справі №826/8935/18

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року

Київ

справа №826/8935/18

адміністративне провадження № К/9901/7000/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,

суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.,

за участю:

секретаря судового засідання Трубецької М. В.,

представника позивача Василевської О. В.,

представника відповідача Смикалова В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року (суддя Чудак О. М. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року (судді: Федотов І. В., Бараненко І. І., Сорочко Є. О.) у справі №826/8935/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та нечинною постанови в частині, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" (далі - позивач, ТОВ "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ") звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП), в якому просило:

- визнати протиправним та нечинним пункт 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) "Звіт про сплату внеску на регулювання" (Додаток 2 до Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого Постановою НКРЕКП "Про затвердження Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання" №491 від 06 квітня 2017 року), а саме: положення "У графі "Ставка внеску" відображається ставка внеску, затверджена постановою НКРЕКП, на поточний квартал";

- визнати дії НКРЕКП щодо надання роз'яснення з питань застосування пунктів 4 та 5 Порядку розрахунків та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого Постановою НКРЕКП №491 від 06 квітня 2017 року, оприлюднених НКРЕКП 28 грудня 2017 року протиправними;

- зобов'язати НКРЕКП вчинити дії, щодо внесення змін до Порядку розрахунків та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого Постановою НКРЕКП "Про затвердження Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання" №491 від 06 квітня 2017 року в частині:

формулювання пункту 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) "Звіт про сплату внеску на регулювання" (Додаток 2 до Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого постановою НКРЕКП "Про затвердження розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання" №491 від 06 квітня 2017 року), а саме: у графі "Ставка внеску" відображається ставка внеску, затверджена постановою НКРЕКП на звітний квартал;

визначення базою нарахування планової, щоквартальної та ставки внеску платника внеску, що підлягає сплаті Постачальниками природного газу дохід від провадження діяльності виключно з постачання природного газу у вигляді загальної суми торгівельної надбавки (націнки) за відповідний період.

В обґрунтування заявлених позовних вимог з урахуванням додатково наданих пояснень зазначено, що постановою НКРЕКП №491 від 06 квітня 2017 року затверджено Порядок розрахунків та встановлення ставки внесків на регулювання, яким запроваджено механізм розрахунку та сплати внесків на регулювання з 2018 року.

За змістом пунктів 4 та 5 Порядку №491 для розрахунку суми внеску на регулювання за звітний квартал береться чистий дохід саме за цей квартал, оскільки саме звітний, а не поточний квартал, включено до формули розрахунку внеску в пункті 5 цього Порядку, відповідно ставкою, яка має бути застосована до бази нарахування внеску за перший звітний квартал, є ставка за перший звітний квартал. Тому, при обчисленні суми внеску на регулювання за звітний І квартал 2018 року необхідно враховувати ставку, визначену постановою НКРЕКП від 27 грудня 2017 року №1403 на І квартал 2018 року - 0,073 відсотки, кінцева дата сплати - 30 квітня 2018 року.

Однак, у пункті 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) "Звіт про сплату внеску на регулювання" (Додаток 2 до Порядку №491), зазначено, що у графі "Ставка внеску" відображається ставка внеску, затверджена постановою НКРЕКП, на поточний квартал.

За такого підходу, здійснюючи сплату внеску за перший звітний квартал 2018 року, постачальник має застосовувати ставку внеску, яка встановлена на поточний, а не на звітний квартал, що суперечить пунктам 4 та 5 Порядку №491, частинам 2 та 4 статті 13 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22 вересня 2016 року №1540-VIII (Закон №1540-VIII), а тому пояснення в цій частині є незаконним.

У зв'язку із наявністю вказаного пункту Пояснення виникла ситуація за якої позивачу фактично необхідно сплатити внесок за IV квартал 2017 року, за ставкою яка визначена на І квартал 2018 року. При цьому, зазначений механізм сплати внесків на регулювання запроваджено з 2018 року, ставка внеску на IV квартал 2017 року не затверджена.

Неправомірність врахування IV кварталу 2017 року як звітного періоду, суперечить ~law12~, згідно з якими фінансування НКРЕКП, здійснюється за рахунок надходжень до спеціального фонду Державного бюджету України внесків на регулювання, які сплачуються суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг лише з 2018 року.

Фінансування НКРЕКП у 2017 році здійснювалось за рахунок та в межах видатків, передбачених у державному бюджеті за бюджетною програмою 6341010 "Керівництво та управління у сфері регулювання енергетики та комунальних послуг". Використання бюджетних коштів у НКРЕКП у звітному періоді здійснювалось відповідно до кошторису, плану асигнувань із загального та спеціального фонду державного бюджету, затверджених в установленому порядку. Отже, визнаючи звітним кварталом - IV квартал 2017 року, НКРЕКП фактично незаконно визначила два джерела фінансування за цей період.

Зазначений хибний підхід застосовано НКРЕКП також при наданні роз'яснень щодо застосування пунктів 4 та 5 Порядку №491, оприлюднених на офіційному сайті НКРЕКП (http://www. nerc. qov. ua/index. phр? news=7129) відповідно до яких затверджена ставка внесків на регулювання на І квартал 2018 року, яка складає 0,073 відсотки, застосовується для визначення суми внеску на регулювання за IV квартал 2017 року і підлягає сплаті до 30 січня 2018 року. Як вбачається, із прикладу розрахунку, платникам внеску необхідно взяти до уваги суму чистого доходу компанії за IV квартал 2017 року від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП - як звітний період.

Тобто, НКРЕКП невірно, посилаючись на свої постанови №491 від 06 квітня 2017 року та №1403 від 27 грудня 2017 року, якими визначено планову ставку внеску на регулювання на 2018 рік і відповідно щоквартальну на - І квартал 2018 року та на необхідний термін сплати внеску на регулювання (до 30 січня 2018 року), визначає необхідність сплати такого внеску за звітний IV квартал 2017 року.

Тому, з цим розрахунком погодитися не можна з огляду на відсутність визначених відповідними постановами НКРЕКП планової та щоквартальної ставки внеску на регулювання на 2017 рік та на відповідний квартал 2017 року як правової підстави сплати внеску за IV квартал 2017 року.

Отже, наведені роз'яснення викривляють зміст прийнятих відповідачем рішень, встановлюють для платників обов'язки наявність яких суперечить Закону.

Застосування вказаних роз'яснень призводить до невірного розрахунку внеску на регулювання, що порушує права платників такого внеску.

Пункт 5 Порядку №491 також визначає базою нарахування суми внеску на регулювання чистий дохід платника внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал.

Водночас, позивач звертає увагу на те, що чистий дохід (виручка) від реалізації послуг з постачання природного газу, включає: вартість природного газу, вартість послуг з транспортування природного газу, вартість послуг з розподілу природного газу, торгівельну надбавку постачальника природного газу.

Разом з цим, безпосереднім джерелом прибутку постачальника природного газу від провадження діяльності з постачання газу є виключно торгівельна надбавка постачальника природного газу. При цьому, сума чистого доходу є значно більшою ніж сума торгівельної націнки (надбавки) як фактичного доходу постачальника від провадження діяльності з постачання природного газу, що призводить до надмірної сплати внеску на регулювання з боку постачальників.

З урахуванням специфіки діяльності постачальників природного газу, для визначення бази нарахування планової, щоквартальної та ставки внеску платника внеску, що підлягає сплаті постачальниками природного газу правомірним є взяття саме доходу від провадження діяльності виключно з постачання природного газу у вигляді загальної суми торгівельної надбавки (націнки) за відповідний період, а не чистого доходу постачальника природного газу як платника внеску. В іншому випадку, взяття для визначення бази суми внеску на регулювання суми чистого доходу платника внеску від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал породжує подвійне нарахування внесків на одну і ту ж саму послугу на регулювання, що здійснюється НКРЕКП, призводить до ситуації, в якій постачальники природного газу фактично опинилися у нерівних умов з іншими суб'єктами ринку природного газу, які повинні сплачувати внесок на регулювання виключно з суми доходу від своєї ліцензованої діяльності, проте, як постачальники природного газу, повинні сплачувати внесок виходячи з суми доходу від провадження діяльності з постачання природного газу та з суми доходу від діяльності, яку вони не здійснюють (транспортування та розподіл природного газу), що в свою чергу ставить під загрозу діяльність постачальників природного газу створює передумови для ускладнення матеріального становища, неплатоспроможності газопостачальних підприємств, що неминуче призведе до їх банкрутства.

Тому, позивач зазначає, що постанова №491 від 06 квітня 2017 року, як підзаконний нормативно-правовий акт повинна бути спрямована на конкретизацію та виконання положень закону, сприяти реалізації норм закону, проте прийнята НКРЕКП без урахування специфіки провадження господарської діяльності з постачання природного газу, ціноутворення та складових тарифу на природний газ.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року позов задоволено частково. Визнано нечинним пункт 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) "Звіт про сплату внеску на регулювання" (Додаток 2 до Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання" №491 від 06 квітня 2017 року). В задоволенні адміністративного позову в іншій частині відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновків, з якими погодився суд апеляційної інстанції про те, що у 2018 році внесок на регулювання за І квартал 2018 року сплачується до 30 квітня 2018 року з урахуванням ставки яка затверджена постановою НКРЕКП №1403 від 27 грудня 2017 року та розрахована з урахуванням обсягу чистого доходу платників внеску на регулювання від діяльності, що регулюється Регулятором, за IV квартал 2017 року. Однак, у разі застосування ~law13~ та пунктам 4 та 5 Порядку №491. За таких обставин, суди дійшли висновку, що пункт 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) "Звіт про сплату внеску на регулювання" суперечить положенням ~law14~ та Порядку №491 та підлягає визнанню нечинним.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі. Скаржник просить суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, зазначивши підставами касаційного оскарження судових рішень пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Обґрунтовуючи пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження відповідач вказує на те, що Верховним Судом не сформовано практики щодо правовідносин, які склались у цій справі, а саме щодо суперечності пункту 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) "Звіт про сплату внеску на регулювання" вимогам статті 13 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Позиція інших учасників справи

Від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому він просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Рух касаційної скарги

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, визначено колегію суддів для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: суддя - доповідач Дашутін І. В., судді: Жук А. В., Мартинюк Н. М.

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року № 1848/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Дашутіна І. В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: суддя - доповідач Загороднюк А. Г., судді: Єресько Л. О., Соколов В. М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 02 листопада 2021 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду у судовому засіданні на 11 листопада 2021 року.

11 листопада 2021 року у судовому засіданні оголошено перерву до 25 листопада 2021 року з метою надання учасниками справи додаткових пояснень щодо предмету спору.

19 листопада 2021 року від позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначає, що НКРЕКП визначає, що її фінансування здійснюється у межах стандартних термінів реалізації бюджетного процесу в Україні, з використанням Закону про Державний бюджет за звітний рік. Жодних ексклюзивів у частині меж "бюджетного року" чинне законодавство у контексті фінансування видатків на утримання НКРЕКП не містить.

23 листопада 2021 року від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач зазначає, що оскаржуваний пункт Пояснень прийнятий на виконання законодавчих норм та не суперечить приписам ~law16~ та Порядку №491.

25 листопада 2021 року у судовому засіданні оголошено перерву до 29 листопада 2021 року.

29 листопада 2021 року у судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення касаційної скарги відповідача та просила суд залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволених позовних вимог, в решті рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ТОВ "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії на постачання природного газу, виданої постановою НКРЕКП №633 від 11 травня 2017 року.

Відповідно до законів України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про джерела фінансування органів державної влади" НКРЕКП прийнято постанову від 06 квітня 2017 року №491 від "Про затвердження Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання".

Відповідно до пункту 1 Порядку №491 цей Порядок визначає методику визначення ставки внесків на регулювання та механізм сплати сум внесків на регулювання, які сплачуються суб'єктами господарювання, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

У цьому Порядку терміни вживаються у таких значеннях:

попередній квартал - квартал, що передує звітному (період, за який платники внеску подають звітні дані про чистий дохід);

звітний квартал - базовий період для нарахування суми внеску на регулювання (квартал, в якому здійснюється розрахунок ставки внеску);

поточний квартал - квартал, наступний за звітним (період, в якому здійснюється сплата внеску).

Згідно пункту 2 Порядку №491 внески на регулювання сплачуються суб'єктами господарювання, які зазначені в Реєстрі суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється Регулятором незалежно від форм власності (далі - платники внеску), зокрема:

з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії;

з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу;

з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом;

з виробництва теплової енергії на теплогенеруючих установках, включаючи установки для комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами);

з централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

Пункт 3 Порядку №491 передбачає, що планова ставка внеску на регулювання визначається НКРЕКП щорічно до 01 травня поточного року (у відсотках, не більше ніж три знаки після коми) шляхом ділення планового (прогнозованого) обсягу потреби у фінансуванні на наступний рік на чистий дохід платників внеску від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за попередній рік за формулою

V = P/D*100 %, (1)

де V - планова ставка внеску на регулювання; Р - плановий обсяг потреб у фінансуванні НКРЕКП на наступний бюджетний рік відповідно до проекту кошторису НРКЕКП; D - сума чистого доходу платників внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за попередній рік.

Визначена НКРЕКП річна (планова) ставка внеску на регулювання оформляється постановою та не може перевищувати 0,1 відсотка чистого доходу платника внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП.

У відповідності із пунктом 4 Порядку №491 ставка внеску на регулювання переглядається НКРЕКП щоквартально, з урахуванням наповнення доходної частини затвердженого кошторису НКРЕКП, не пізніше ніж в останній робочий день третього місяця звітного кварталу за формулою

Vkv = Pkv/Dkv*100 %, (2)

де Vkv - ставка внеску на регулювання, яка не може перевищувати 0,1 відсотка чистого доходу платника внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП; Рkv - ј планового обсягу потреби у фінансуванні НКРЕКП на бюджетний рік відповідно до затвердженого кошторису НРКЕКП; Dkv - сума чистого доходу (база нарахування) платників внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за попередній квартал.

Ставка внеску на регулювання оформляється щокварталу постановою НКРЕКП.

Згідно пункту 5 Порядку №491 сума внеску на регулювання визначається платником внеску щоквартально за формулою

Rkv = Dkv* Vkv/100 %, (3)

де Dkv - сума чистого доходу платника внеску від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал; Vkv - ставка внеску на регулювання, визначена постановою НКРЕКП.

Базою нарахування суми внеску на регулювання є чистий дохід платника внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал.

Відповідно до пункту 5 Порядку №491 внески на регулювання сплачуються щоквартально суб'єктами господарювання до спеціального фонду державного бюджету протягом перших 30 днів поточного кварталу, наступного за звітним. Сплачені понад необхідний розмір внески на регулювання не підлягають поверненню і враховуються при сплаті внеску на регулювання в наступних періодах.

Платники внеску подають до структурних підрозділів НКРЕКП на територіях звіт про сплату внеску на регулювання не пізніше другого робочого дня після встановленого строку сплати, за формою згідно з додатком 2.

За приписами пункту 9 Порядку №491 у разі несплати внеску на регулювання або сплати його не в повному обсязі протягом кварталу, наступного за звітним, НКРЕКП приймає рішення про накладення на такого платника внеску штрафу у розмірі 5 відсотків несплаченої суми внеску на регулювання, що не звільняє платника внеску на регулювання від сплати такого внеску. Рішення про накладення штрафу приймається НКРЕКП відповідно до Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов.

Штраф може бути накладено протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

В Додатку 2 до Порядку №491 передбачено форму Звіту про сплату внеску на регулювання Форма №20- НКРЕКП (квартальна), а також Пояснення щодо заповнення форми звітності №20- НКРЕКП (квартальна) "Звіт про сплату внеску на регулювання".

Згідно з пунктом 7 даних Пояснень, у графі 2 "Ставка внеску" відображається ставка внеску, затверджена постановою НКРЕКП, на поточний квартал.

Постановою НКРЕКП від 28 квітня 2017 року №617 визначено планову ставку на регулювання на 2018 рік у розмірі 0,065 відсотка.

Постановами НКРЕКП також визначено ставку внеску на регулювання на відповідні квартали 2018 року:

- І квартал 2018 року - 0,073% (Постанова №1403 від 27 грудня 2017 року);

- ІІ квартал 2018 року - 0,020% (Постанова №345 від 22 березня 2018 року);

- III квартал 2018 року - 0,033% (Постанова №525 від 21 червня 2018 року).

28 грудня 2017 року на офіційному веб-сайті НКРЕКП розміщено роз'яснення до пунктів 4 та 5 Порядку №491 за адресою: http://www. nerc. gov. ua/? news=712, згідно яких затверджена Постановою №1403 від 27 грудня 2017 року ставка внесків на регулювання, яка складає 0,073 відсотки, застосовується для визначення суми внеску на регулювання і підлягає сплаті до 30 січня 2018 року.

В матеріалах справи наявні звіти ТОВ "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" про сплату внеску на регулювання, згідно яких визначено суму внеску на регулювання, виходячи з розміру чистого доходу за звітні квартали від ліцензованої діяльності з постачання природного газу:

- за І квартал 2018 року: чистий дохід - 46843,4 тис. грн, ставка внеску - 0,073%, нараховано за квартал - 34,2 тис. грн, сплачено за квартал - 1719,5 тис. грн, переплата на кінець звітного періоду - 1685,4 тис. грн;

- за ІІ квартал 2018 року: чистий дохід - 8,7 тис. грн, ставка внеску - 0,02%, нараховано за квартал - 0 тис. грн, сплачено за квартал - 89,8 тис. грн, переплата на кінець звітного періоду - 1775,2 тис. грн;

- за ІІІ квартал 2018 року: чистий дохід - 5219,1 тис. грн, ставка внеску - 0,033%, нараховано за квартал - 1,7 тис. грн, сплачено за квартал - 87 тис. грн, переплата на кінець звітного періоду - 1858,8 тис. грн;

- за IV квартал 2018 року: чистий дохід - 37241,68 тис. грн, ставка внеску - 0,085%, нараховано за квартал - 31,7 тис. грн, сплачено за квартал - 1558,2 тис. грн, переплата на кінець звітного періоду - 3385,3 тис. грн.

Позивач не погоджуючись із формулюванням пункту 7 Пояснень, визначенням у пункті 5 Порядку №491 базою нарахування внеску чистого доходу від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал, а також з наданими НКРЕКП роз'ясненнями від 28 грудня 2017 року, звернувся до суду із цим позовом.

Релевантні джерела права та акти їхнього застосування

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 09 липня 2010 року №2479-VI (далі - Закон №2479), органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Згідно з статтею 3 Закону №2479 завданням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є здійснення державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках шляхом:

1) збалансування інтересів суб'єктів господарювання, споживачів та держави;

2) забезпечення прозорості та відкритості діяльності на ринках природних монополій та на суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення;

3) захисту прав споживачів товарів і послуг у частині отримання товарів і послуг належної якості та в достатньому обсязі за економічно обґрунтованими цінами, а також стимулювання підвищення їх якості і задоволення попиту на них;

4) формування і забезпечення прогнозованості цінової і тарифної політики на ринках, які перебувають у стані природної монополії, та суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін;

5) забезпечення самоокупності діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках;

6) забезпечення рівних можливостей для доступу споживачів до товарів (послуг) на ринках, які перебувають у стані природної монополії;

7) обмеження впливу суб'єктів природних монополій на державну політику та сприяння конкуренції на суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів з метою забезпечення ефективного функціонування відповідних галузей.

На виконання Закону №2479 Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Положення), згідно якого НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з пунктом 6 Положення для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право, зокрема:

1) приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій;

2) звертатися до суду з метою захисту інтересів держави, споживачів, суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках з підстав, передбачених законодавством;

3) отримувати безоплатно: від суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках - статистичну звітність в обсязі, порядку і строки, визначені законодавством; від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування - документи, матеріали, статистичну та іншу інформацію, визначені законодавством;

4) приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій (штрафів) до суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у випадках і розмірах, передбачених законом;

5) складати відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення протоколи про порушення посадовими особами суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках законодавства про природні монополії, електроенергетику, ринок природного газу, про теплопостачання, централізоване водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів;

6) приймати в межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими для виконання суб'єктами природних монополій.

Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначається ~law18~.

У відповідності до ~law19~, яка набрала чинності з 01 січня 2017 року, фінансування Регулятора, його центрального апарату і територіальних органів здійснюється за рахунок надходження до спеціального фонду Державного бюджету України внесків на регулювання, які сплачуються суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до ~law20~. Внески на регулювання зараховуються до доходів спеціального фонду Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються за цільовим призначенням на фінансування діяльності Регулятора, його центрального апарату і територіальних органів.

Відповідно до ~law21~ платниками внесків на регулювання є суб'єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, визначену ~law22~.

Базою нарахування внеску на регулювання є чистий дохід платників внеску на регулювання від діяльності, що регулюється Регулятором, за звітний квартал.

Ставка внеску на регулювання визначається Регулятором щорічно шляхом ділення планового обсягу потреб у фінансуванні Регулятора на чистий дохід платників внеску на регулювання від діяльності, що регулюється Регулятором, за попередній рік.

Ставка внеску на регулювання підлягає перегляду Регулятором щоквартально з урахуванням обсягу чистого доходу платників внеску на регулювання від діяльності, що регулюється Регулятором, за попередній квартал.

Ставка внеску на регулювання не може перевищувати 0,1 відсотка чистого доходу платника внеску на регулювання від діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг за попередній квартал.

Методика (порядок) визначення ставки внеску на регулювання затверджується Регулятором.

Внески на регулювання сплачуються платниками до спеціального фонду Державного бюджету України щоквартально, протягом перших 30 днів кварталу, наступного за звітним, та є джерелом фінансування Регулятора.

У разі несплати внеску на регулювання або сплати його не в повному обсязі протягом кварталу, наступного за звітним, Регулятор приймає рішення про накладення на такого платника внеску штрафу у розмірі 5 відсотків несплаченої суми внеску на регулювання.

Методику визначення ставки внесків на регулювання та механізм сплати сум внесків на регулювання, які сплачуються суб'єктами господарювання, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначає Порядок №491.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Предметом касаційного перегляду є правильніть застосування норм матеріального і процесуального права судами попередніх інстанцій при визнанні нечинним пункту 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) "Звіт про сплату внеску на регулювання" (Додаток 2 до Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання" №491 від 06 квітня 2017 року).

Верховний Суд, переглядаючи оскаржувані судові рішення, у межах доводів та вимог касаційної скарги, на предмет правильності застосування норм матеріального і процесуального права, з огляду на установлені судами фактичні обставини справи, не погоджується з правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень із огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що у разі застосування ~law23~ та пунктам 4 та 5 Порядку №491.

Звіт про сплату внеску на регулювання подають суб'єкти господарювання, які зазначені в Реєстрі суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється Регулятором незалежно від форм власності - до структурного підрозділу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на території не пізніше другого робочого дня після встановленого строку сплати.

Верховний Суд зазначає, що звіт - це документ, який містить відомості (інформацію) про результати діяльності за певний період часу, виконання заходів, доручень, завдань і подається керівникові структурного підрозділу, організації або до керівного органу.

Позивач не погоджується із тим, що у Звіті про сплату внеску на регулювання у графі 2 "Ставка внеску" потрібно відображати ставку внеску, яка затверджена постановою НКРЕКП, на поточний квартал.

Розрахунок ставки внеску, визначався за формулою, яка відображена у пункті 4 Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого постановою НКРЕКП від 06 квітня 2017 року № 491. Указаний пункт Порядку позивач не оскаржує.

Із позовної заяви позивача слідує те, що він фактично не погоджується із методикою визначення Регулятором ставки внесків на регулювання, однак, позивач оскаржує пункт 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності № 20-НКРЕКП (квартальна) "Звіт про сплату внеску на регулювання".

Верховний Суд зазначає, що Звіт про сплату внеску на регулювання має інформаційний характер щодо виду господарської діяльності суб'єктів господарювання та показників про: чистий дохід за звітний квартал, ставку внеску, наявність боргу чи переплати на початок періоду, суми, які нараховано та сплачено за квартал, на кінець періоду борг або переплата та дата, та номер платіжних доручень.

Згідно з пунктом 5 Порядку №491 сума внеску на регулювання визначається платником внеску щоквартально за формулою

Rkv = Dkv* Vkv/100 %, (3)

де Dkv - сума чистого доходу платника внеску від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал;

Vkv - ставка внеску на регулювання, визначена постановою НКРЕКП.

Абзацом 2 пункту 7 Порядку встановлено, що платники внеску подають до структурних підрозділів НКРЕКП на територіях звіт про сплату внеску на регулювання не пізніше другого робочого дня після встановленого строку сплати, за формою згідно з додатком 2.

Таким чином платники (суб'єкти господарської діяльності), самостійно за формулою, яка визначена пунктом 5 Порядку, розраховують суму внеску на регулювання та сплачують її до спеціального фонду державного бюджету після чого повинні подавати звіт про сплату внеску.

Відповідно у графі 2 "Ставка внеску" відображається ставка внеску на регулювання, визначена постановою НКРЕКП (Vkv), яка використовувалась платником при розрахунку суми внеску на регулювання.

Тобто Звіт про сплату внеску на регулювання передбачає внесення показників (вихідних даних), серед яких передбачені і ті, за якими позивач здійснював розрахунок суми внеску на регулювання, а методика розрахунку суми внеску на регулювання визначені Порядком.

З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку про те, що позивач не довів, що заповнення Звіту про сплату внеску на регулювання вплинуло на розрахунок ставки внеску, в тому числі визначення періодів (кварталів) його сплати. Методика розрахунку, визначена Порядком, який позивачем не оскаржено до суду.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Виходячи зі змісту наведених норм, судовому захисту підлягає лише порушене право особи/територіальної громади. До адміністративного суду вправі звернутися кожен, хто вважає, що його право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи, суб'єкта владних повноважень на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням про те, що право чи законний інтерес потребує захисту або ж обмежуються повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права, законного інтересу або ж обмеження повноважень органів та посадових осіб на момент звернення до суду.

Неодмінною ознакою таких порушень, обмежень є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків або ж зміна обсягу повноважень органів та посадових осіб органу місцевого самоврядування, тобто припинення чи неможливість реалізації їх прав та/або повноважень, а також виникнення додаткового обов'язку.

Якщо ж такі права порушеними не є та/або повноваження не є обмеженими, то, відповідно, не можуть бути поновленими, захищеними судом, а тому відсутність порушеного права, обмеження повноважень є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи, територіальної громади або ж обмежують повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб'єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи, територіальної громади шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі, територіальній громаді, органу та посадовим особам місцевого самоврядування право, повноваження або шляхом покладення на таких будь-якого обов'язку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 295/14795/16-а, від 23 листопада 2018 року у справі № 296/10121/17, від 05 березня 2019 року у справі №360/2334/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 821/694/16.

Таким чином, встановлення факту порушення прав позивача є визначною обставиною, так як без цього не можна виконати завдання судочинства. Оскільки у разі, якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а відсутність спору виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Колегією суддів не встановлено порушення матеріальних прав та інтересів позивача у зв'язку з прийняттям оскаржуваного пункту Пояснень. Сама по собі суб'єктивна незгода позивача із оскаржуваним пунктом Пояснень у випадку відсутності доказів щодо порушення прав та інтересів позивача не може бути підставою для скасування такого пункту.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду, не вбачає підстав для скасування пункту 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) "Звіт про сплату внеску на регулювання" (Додаток 2 до Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання" №491 від 06 квітня 2017 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На наведені обставини суди попередніх обставин уваги не звернули, у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, доводи касаційної скарги спростовують висновки судів попередніх інстанцій та приймаються судом в якості належних.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 351 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Таким чином, касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити, скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у частині визнання нечинним пункт 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) "Звіт про сплату внеску на регулювання" (Додаток 2 до Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання" №491 від 06 квітня 2017 року). У цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року залишити без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у частині визнання нечинним пункт 7 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) "Звіт про сплату внеску на регулювання" (Додаток 2 до Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання" №491 від 06 квітня 2017 року) скасувати. У цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 03 грудня 2021 року.

Суддя-доповідач А. Г. Загороднюк

судді Л. О. Єресько

В. М. Соколов