Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.11.2019 року у справі №806/980/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2019 року

Київ

справа №806/980/16

адміністративне провадження №К/9901/12415/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В. М.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 (суддя - Черноліхов С. В. )

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 (головуючий суддя - Котік Т. С., судді: Жизневська А. В., Охрімчук І. Г. )

у справі № 806/980/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області

треті особи: ОСОБА_2, Державне підприємство "СЕТАМ"

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - відповідач, ГТУЮ у Житомирській області), треті особи: ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2), Державне підприємство "СЕТАМ" (ДП "СЕТАМ"), в якому просив визнати незаконними дії ГТУЮ у Житомирській області по призначенню зберігачем приміщення, які підлягають демонтажу будівля хіміко - прядильного цеху, інв. 1006, будівля прядильного цеху №1 інв. 1318 ОСОБА_2 та зобов'язати відповідача призначити нового зберігача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зберігач майна - ОСОБА_2 недобросовісно відноситься до своїх обов'язків. Після неодноразових спроб оглянути майно, йому це не вдалось, у зв'язку з недобросовісними та протиправними діями зберігача. Окрім того, позивач вважає, що виконавчою службою неправомірно визначений зберігач, який не є боржником.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.07.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від
06.10.2016 відмовлено у задоволені позовних вимог.

Вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що ГТУЮ у Житомирській області дотримано процедуру призначення зберігачем арештованого майна ОСОБА_2. Також судами попередніх інстанцій зазначено, що на день розгляду справи електронні торги з реалізації майна, а саме: приміщення, які підлягають демонтажу: будівля хіміко - прядильного цеху інв 1006, будівля прядильного цеху №1 інв. 1318 (до складу якого входять: підвальне приміщення інв. 92110, будівля насосного пожежогасіння інв.61304), цех трощення та перемотки інв.60007 відбулися, у них визначено переможця, яким позивач не являється. Окрім того суди попередніх інстанцій вказали про те, що в ході розгляду даної справи не встановлено, а представником позивача не доведено, що призначення державним виконавцем ОСОБА_2 зберігачем арештованого майна порушує будь - які права ОСОБА_1.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із вищезазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, зокрема, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають Положенню "Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів", а саме: відповідачем порушено порядок зберігання речі, оскільки відсутні докази на підтвердження звернення до боржника чи членів його сім'ї щодо передачі майна на зберігання. Також зазначає, що у разі письмової відмови боржника чи членів його сім'ї чи інших осіб прийняти арештоване майно на зберігання таке майно підлягає в обов'язковому порядку передачі на зберігання організатору. Проте відповідач жодних дій щодо передачі арештованого майна організатору на зберігання не здійснило.

Відповідачем та третіми особами заперечень на касаційну скаргу не надано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державним виконавцем під час проведення виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження ВП № 46831769 були проведені описи й арешти майна, що належать боржнику "ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна", про що були складені акти опису й арешту майна від 31 грудня 2015 року.

Відповідно до зазначених актів, описане майно, а саме приміщення, які підлягають демонтажу: будівля хіміко - прядильного цеху інв 1006, будівля прядильного цеху №1 інв. 1318 (до складу якого входять: підвальне приміщення інв. 92110, будівля насосного пожежогасіння інв.61304), цех трощення та перемотки інв.60007 прийняв на відповідальне зберігання ОСОБА_2

12.05.2016 року за вих. №33/3-31/6895 Корольовським відділом державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області було направлено заявку на реалізацію нерухомого майна Житомирській філії ДП "СЕТАМ" для внесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.

ДП "СЕТАМ" 19.05.2016 року було передано на реалізацію арештоване майно а саме приміщення, які підлягають демонтажу: будівля хіміко - прядильного цеху інв 1006, будівля прядильного цеху №1 інв. 1318 (до складу якого входять: підвальне приміщення інв. 92110, будівля насосного пожежогасіння інв.61304), цех трощення та перемотки інв.60007. Початок аукціону було призначено на 08.06.2016 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог частини 1 статті 59 Закону україни "Про виконавче провадження", майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частини 1 статті 59 Закону україни "Про виконавче провадження", передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

Також, пунктом 5 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2015 № 2710/5 (далі - Порядок) передбачено, що державний виконавець призначає зберігача у порядку, встановленому статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження", керуючись принципом забезпечення схоронності та цілісності майна.

Зберігачами можуть бути боржник, члени його сім'ї або інші особи, у тому числі Організатор.

Виходячи з приписів зазначених правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованих висновків, що зберігачем арештованого майна може бути не лише боржник, члени його сім'ї, організатор електронних торгів, а й інші особи.

Окрім того, слід зазначити, що відповідно до положень вказаного Порядку, боржник або члени його сім'ї призначаються зберігачем арештованого майна у виключних випадках.

Проте в під час розгляду справи позивачем не доведено, що такі виключні випадки мали місце, а тому посилання позивача на порушення порядку призначення зберігача є безпідставними та не узгоджуються з правовими нормами зазначеного вище Порядку.

Також безпідставними є посилання скаржника про те, що відповідачем не вчинено жодних дій щодо передачі арештованого майна Організатору торгів, оскільки така передача здійснюється в разі письмової відмови від боржника, членів його сім'ї чи інших осіб.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 як зберігач майна, не відмовлявся від прийняття на зберігання арештованого майна.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Тобто, судовому захисту в адміністративних судах України підлягає порушене право, а, відповідно, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не був учасником даних електронних торгів.

Окрім того, на день розгляду справи електронні торги з реалізації майна, а саме: приміщення, які підлягають демонтажу: будівля хіміко - прядильного цеху інв 1006, будівля прядильного цеху №1 інв. 1318 (до складу якого входять: підвальне приміщення інв. 92110, будівля насосного пожежогасіння інв.61304), цех трощення та перемотки інв.60007, на день розгляду справи відбулися, у них визначено переможця, яким позивач не являється.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в ході розгляду даної справи не встановлено та не доведено позивачем, що призначення державним виконавцем ОСОБА_2 зберігачем арештованого майна порушує будь - які права ОСОБА_1.

За таких обставин, Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому робить висновок про відсутність підстав для їх скасування.

За правилами частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.07.2016, залишеною та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від
06.10.2016 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В. М. Бевзенко

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова