ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №260/2081/21

адміністративне провадження № К/990/14854/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 260/2081/21

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - ГУ Держгеокадастру), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2022, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 26.05.2021 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила:

визнати протиправним рішення ГУ Держгеокадастру про відмову у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2122486400:02:006:0173, викладене у листі від 25.03.2021 №Г-111/0-250/6-21;

зобов`язати ГУ Держгеокадастру в особі його уповноваженого реєстратора скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2122486400:02:006:0173.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що оскільки ОСОБА_2 не зареєструвала своє речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 2122486400:02:006:0173 протягом одного року, то відповідно до частини десятої статті 24 Закону України від 07.07.2011 №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон №3613-VI) державна реєстрація такої земельної ділянки має бути скасована Державним кадастровим реєстратором, який здійснив таку реєстрацію.

2. Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 26.01.2022 відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.05.2022 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про задоволення позовних позовних вимог.

4. 11.06.2022 ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2022, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 - залишити в силі.

5. Верховний Суд ухвалою від 14.07.2022 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. У справі, яка розглядається суди встановили, що рішенням Річківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області (далі - Річківська сільрада) від 11.09.2000 ОСОБА_1 виділено в натурі та передано у власність земельну частку (пай) розміром 1,09 га згідно з сертифікатом серії ЗК №0087430 в урочищі Бляхіський та в урочищі Лази в межах населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.

У 2008 році ОСОБА_1 замовила у Приватного підприємства «Вертикаль» виготовлення технічної документації із землеустрою, яка була частково виготовлена із погодженням меж земельної ділянки суміжними землекористувачами. Право власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 не оформила.

Згодом, рішенням Річківської сільради від 22.12.2013 №29 «Про погодження місця розташування земельної ділянки (паю)» позивачці було погоджено місце розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,21 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі Сплина, а також земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі Бляхівський за межами населеного пункту с. Річка.

29.11.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Землемір» за замовленням ОСОБА_1 виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в урочищі Бляхівський за межами населеного пункту на території Річківської сільради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Проте, у погодженні цієї технічної документації було відмовлено, оскільки відповідно до листа Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області на момент подачі ОСОБА_1 заяви до цієї адміністрації названій земельній ділянці вже присвоєно кадастровий номер, а на саму ділянку виготовлено технічну документацію із землеустрою іншій особі.

Листом від 04.10.2019 № 29-7-0-202-7550/2/19 ГУ Держгеокадастр на адвокатський запит представника позивачки від 13.09.2019 № 07 повідомило, що вказана земельна ділянка була зареєстрована у Державному земельному кадастрі Державним кадастровим реєстратором відділу у Міжгірському районі Управління ОСОБА_3 17.12.2018 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, виготовленої ТОВ «Експерт» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Разом з тим, ГУ Держгеокадастру надало представнику позивачки копію технічної документації на цю земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 .

09.03.2021 ОСОБА_1 надіслала до ГУ Держгеокадастру заяву про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2122486400:02:006:0173, однак листом від 25.03.2021 №Г-111/0-250/6-21 відповідач відмовив їй у скасуванні державної реєстрації вказаної ділянки з огляду на відсутність правових підстав.

Вважаючи таку відмову ГУ Держгеокадастру протиправною ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не вказала причини відсутності державної реєстрації речового права на земельну ділянку протягом одного року з дня реєстрації земельної ділянки та не довела наявність вини громадянки ОСОБА_2 у нездійсненні державної реєстрації речового права на земельну ділянку, як цього вимагає положення частини десятої статті 24 Закон № 3613-VI.

8. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове - про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що системний аналіз приписів частини десятої статті 24 Закону № 3613-VI та пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051) дає підстави стверджувати, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується у випадку, якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване, на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру, і така інформація у відповідача була у наявності. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав на те, що вина заявника, як кваліфікаційна ознака для вчинення спірної реєстраційної дії, може бути як у формі дії, так і бездіяльності, тобто може передбачати активну чи пасивну поведінку особи.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована зокрема тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано частину десяту статті 24 Закону № 3613-VI, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував цю норму права без урахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №826/4542/18.

Також скаржниця зазначила, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

11. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Відповідно до статті 1 Закону № 3613-VI державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

13. За приписами частин першої, четвертої та дев`ятої статті 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

14. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

15. Статтею 16 Закону № 3613-VI встановлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

16. Згідно із частиною десятою статті 24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

17. Відповідно до частини третьої статті 5 Закону № 3613-VI Кабінет Міністрів України постановою від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» затвердив Порядок № 1051, який визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

18. Пунктом 114 Порядку № 1051 визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: 1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

19. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі скасовується у разі, коли протягом одного року з дня здійснення такої реєстрації заявником не зареєстровано речове право на відповідну земельну ділянку з його вини.

20. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що вина заявника як кваліфікаційна ознака для вчинення такої реєстраційної дії може бути як у формі дії, так і бездіяльності, тобто може передбачати активну чи пасивну поведінку особи.

21. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 826/4542/18, від 01.06.2022 у справі № 640/25083/19.

22. У справі, яка розглядається суди встановили, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2122486400:02:006:0173 за заявою ОСОБА_2 була здійснена у Державному земельному кадастрі 17.12.2018, однак у встановлений законом річний строк реєстрації речового права на таку земельну ділянку здійснено не було та не повідомлено нею орган Держгеокадастру про відповідні причини.

23. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у зв`язку з відсутністю державної реєстрації речового права на земельну ділянку протягом одного року з дня реєстрації земельної ділянки, наявні підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2122486400:02:006:0173.

24. При цьому, колегія суддів погоджується також із висновком суду апеляційної інстанції про те, що звернення 29.03.2021 ОСОБА_2 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області із заявою про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та про передання у власність земельної ділянки, бездіяльність щодо затвердження якої була предметом судової ревізії у справі № 260/5129/21, поза межами встановленого частиною десятою статті 24 Закону № 3613-VI річного строку, не може свідчити про відсутність вини з боку ОСОБА_2 щодо вчасного неоформлення речового права на вказану земельну ділянку та не впливає на оцінку рішення (дій, бездіяльності) ГУ Держгеокадастру, що є предметом спору у справі, яка розглядається та не свідчать про дотримання відповідачем вказаних правових приписів.

25. За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному правозастосуванні, яке відповідає правовому висновку, викладеному, зокрема у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 826/4542/18, а мотиви касаційної скарги ОСОБА_4 зводяться до переоцінки, встановлених у справі обставин, що знаходиться поза межами процесуальних повноважень Верховного Суду.

26. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

27. З урахуванням наведеного висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку із чим постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2022 у справі №260/2081/21 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2022 у справі №260/2081/21 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіА.І. Рибачук Л.Л. Мороз Л.В. Тацій