Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.08.2018 року у справі №804/5878/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2019 року

Київ

справа №804/5878/17

адміністративне провадження №К/9901/57320/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І. В., судді Чиркіна С. М., судді Шарапи В. М., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Дурасова Ю. В., Божко Л. А., Лукманова О. М. від 14 червня 2018 року

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_2 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28 серпня 2017 року просив:

- визнати незаконними дії Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо відмови видати йому уточнену довідку про новий розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01 січня 2008 року у зв'язку з неправильним визначенням на цю дату щомісячних додаткових видів грошового забезпечення;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області видати йому уточнену довідку про новий розмір його грошового забезпечення станом на 01 січня 2008 року для проведення перерахунку пенсії з цієї дати у зв'язку з неправильним визначенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення;

- направити таку довідку до Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області для перерахунку йому пенсії з 01 січня 2008 року, з урахуванням нововстановленої до грошового забезпечення надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 46 %, надбавки за інформаційно-аналітичне забезпечення в розмірі 13 %, а також премії в розмірі 26 %.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що йому призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі також - ~law11~).

Вважає, що встановлені з 01 січня 2008 року ГУ МВС України в Луганській області додаткові види грошового забезпечення є неправильними, оскільки має право на врахування таких на посаді начальника відділу міського управління у максимальному розмірі, а саме: надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 46 %, надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення - 13 %, а також премія - 26 %.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Додатком № 2 до листа Міністерства внутрішніх справ України № 15/5-809/хв від 06 березня 2008 року визначено середні розміри надбавок та премій, що фактично виплачені за січень 2008 року, для складання довідок про грошове забезпечення та подачі їх до Головних управлінь Пенсійного фонду України для перерахунку пенсій, зокрема, за відповідними посадами по міських управліннях (відділах) Головних управлінь Міністерства внутрішніх справ України в областях. Зокрема, середній розмір надбавок начальників управлінь, самостійних відділів та їх заступників, помічників начальника становить: надбавка за виконання особливо важливих завдань - 46 %, надбавка за оперативно-розшукову діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення - 13 %, премія - 26 %. Такими чином, суд першої інстанції встановив обставини, які свідчать про безпідставну відмову Головного управління Національної поліції в Луганській області у перегляді позивачу розміру додаткових видів грошового забезпечення, викладену в листі від 01 березня 2017 року № 56/111/58-2017, мотивовану тим, що посада заступника начальника штабу відноситься до посади заступника начальника відділу у складі управління, а не самостійного відділу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі № 804/5878/17 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Головне управління Національної поліції в Луганській області є новоствореною юридичною особою публічного права, що утворено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", та не є правонаступником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області і не має повноважень щодо видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії колишнім працівникам органів внутрішніх справ.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана до суду 24 липня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 804/5878/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 вересня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Желєзного І. В., суддів: Чиркіна С. М., Шарапу В. М.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач відповідно до наказу від 01 червня 2001 року № 110 о/с Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області був звільнений з органів внутрішніх справ України у відставку.

31 січня 2017 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Луганській області із заявою про видачу нової уточненої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01 січня 2008 року у зв'язку з неправильним визначенням додаткових видів грошового забезпечення.

Зокрема, позивач зазначив, що для визначення розміру його пенсії з 01 січня 2008 року згідно з виданою йому раніше довідкою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області були враховані такі види та розміри грошового забезпечення, як: надбавка за виконання особливо важливих завдань - 44%, надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення - 9%, премія - 15%. Водночас, ці додаткові види грошового забезпечення мали бути встановлені у вищому розмірі: 46%, 13% та 26% відповідно. Така невідповідність виникла у зв'язку з тим, що Штаб апарату Луганського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області помилково був прирівняний до відділу цього управління, а не до самостійного відділу. Відповідно, відповідачем було неправильно визначено додаткові види грошового забезпечення особі, яка перебуває на посаді заступника начальника штабу - начальника чергової частини штабу Луганського міського управління як відділу у складі цього управління, а не як самостійного відділу.

Листом від 01 березня 2017 року № 56/111/58-2017 Головним управлінням Національної поліції в Луганській області позивача повідомлено, що відповідно до організаційно-штатного наказу Міністерства внутрішніх справ України штаб (на правах відділу) знаходиться у складі Луганського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області. Відповідно, складові грошового забезпечення по займаній посаді, що були враховані ОСОБА_2, відповідають нормам законодавства.

Не погодившись з такими діями Головного управління Національної поліції в Луганській області, ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію за вислугу років як пенсіонер органів внутрішніх справ, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Вважає, що ліквідаційна комісія Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області наділена повноваженнями виключно у частині забезпечення заходів, пов'язаних безпосередньо з ліквідацією Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, а не вирішення питань, що стосуються перерахунку пенсій. Відтак, органом, який має право надавати довідку про новий розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, є Головне управління Національної поліції в Луганській області.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та Головного управління Національної поліції в Луганській області надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_2, у яких вказують на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішення суду апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивача звільнено Управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з органів внутрішніх справ України.

У той же час, 02 липня 2015 року прийнято Закон України "Про Національну поліцію", згідно з яким Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції (стаття 13 Закону України "Про Національну поліцію").

Відповідно до пункту 7 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" доручено Кабінету Міністрів України забезпечити створення центрального органу виконавчої влади поліції України та його територіальних органів.

На виконання цієї норми в межах повноважень, визначених частиною 1 статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 641 утворено Національну поліцію України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" утворено юридичну особу публічного права Головне управління Національної поліції в Луганській області (додаток № 1) і ліквідовано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (додаток № 2).

З огляду на наведене, Національна поліція України не має повноважень щодо видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії колишнім працівникам органів внутрішніх справ, оскільки такими повноваженнями наділений орган внутрішніх справ України, з якого позивача звільнено зі служби.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30 жовтня 2018 року у справі № 607/11339/16-а, від 11 грудня 2018 року у справі № 283/686/17, від 27 лютого 2019 року у справі №753/23503/16.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не має правових підстав для перерахунку розмірів будь-яких доплат чи надбавок, що нараховувались та виплачувались колишнім працівникам міліції, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначено у пункті 28 рішення у справі "Молдавська проти України" (заява №43464/18), Суд враховує те, що закон, який застосований у цій справі не містить жодного положення, яке могло б ввести в оману заявника щодо його чинності та релевантності до відповідних правовідносин, а тому обмеження щодо реалізації відповідних прав скаржника було передбачуваним і обґрунтованим.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" ( № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" ( № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" ( № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до частини 6 статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: С. М. Чиркін

В. М. Шарапа