Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.06.2019 року у справі №822/5740/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 серпня 2019 року

м. Київ

справа №822/5740/15

адміністративне провадження №К/9901/4520/18, К/9901/4522/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 822/5740/15

за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ, АТ, відповідно) «УкрСиббанк» до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Аліни Анатоліївни (далі - Приватний нотаріус), треті особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , Відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ) «Мегабанк», ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Аліни Анатоліївни та ПАТ «Мегабанк»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Білоуса О.В., суддів Совгири Д.І., Курка О.П., -

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 16.09.2015 ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом, у якому просило:

визнати протиправними дії Приватного нотаріуса щодо вилучення (припинення) обтяження іншого речового права за реєстраційним № 5276650 з контрольною сумою запису - 050Д1919АО в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі заяви про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна від 11.09.2008 та щодо виключення (припинення) запису за реєстраційним номером № 5276040 з контрольною сумою - ЕБВ3ГЕ2613 на підставі повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек від 11.09.2008;

зобов`язати Приватного нотаріуса поновити державну реєстрацію обтяження речового права за Договором іпотеки від 10.07.2007 за реєстраційним номером 1-4402, що посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори, згідно з яким в іпотеку ПАТ «УкрСиббанк» було передано домоволодіння, загальною площею 473, 1 кв.м, що належить ОСОБА_1 на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що Приватний нотаріус вчинила оскаржувані дії на підставі заяви та повідомлення від 11.09.2008, поданих заступником начальника Хмельницького управління Подільського регіонального департаменту Акціонерного комерційного інноваційного банку (далі - АКІБ) «УкрСиббанк» з середнього та малого бізнесу ОСОБА_3 Однак довіреністю від 12.06.2007, яку він надав Приватному нотаріуса для вчинення оспорюваної нотаріальної дії, ОСОБА_4 не було уповноважено на вчинення дій в органах нотаріату, зокрема, щодо подання та підписання заяв про вилучення обтяження нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження та повідомлень про виключення записів з Державного реєстру іпотек без рішення кредитного комітету.

2. Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 18.01.2016 відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 02.03.2016 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про задоволення позовних вимог.

4. 24.03.2016 ПАТ «Мегабанк» та 29.03.2016 Приватний нотаріус, відповідно, звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.01.2016 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016, а позов залишити без розгляду.

5. Вищий адміністративний суд України ухвалами від 29.03.2016 та 15.04.2016 відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами ПАТ «Мегабанк» та Приватного нотаріуса, відповідно, та витребував матеріали справи першою ухвалою.

6. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. 10.07.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №11181053000, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі 210 000,00 доларів США, та кредитний договір №11181124000, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 1 400 000,00 доларів США.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вищевказаними кредитними договорами 10.07.2007 між ОСОБА_5 та АТ «УкрСиббанк» був укладений договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Оксанюк А.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1-4402. Цією ж датою, державним нотаріусом Оксанюк А.А. було накладено заборону відчуження вказаного в договорі майна, що належить ОСОБА_1 , до припинення чи розірвання договору іпотеки, яку зареєстровано в реєстрі за №1-4403.

Згідно з вказаним договором іпотеки, іпотекодавцем надано в заставу домоволодіння, загальною площею 473,1 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі свідоцтва про право власності від 30.08.2001.

У зв`язку з невиконанням позичальником - ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за вказаними кредитними договорами, позивач (ПАТ «УкрСиббанк») звернувся до Господарського суду Хмельницької області з вимогами щодо стягнення заборгованості.

Рішенням від 03.07.2013 у справі № 924/108/13-г, яке набрало законної сили, було задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ФОП Швед В .А . , Приватного підприємства (далі - ПП) «Альпи», Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Ельбрус» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 10.07.2007 № 11181124000 в сумі 1 761 358,37 доларів США (що еквівалентно 14078537,45 грн), з яких - 1 135 838,48 доларів США (що еквівалентно 9 078 756,97 грн) кредитної заборгованості, 625 519,89 доларів США (що еквівалентно 4999780,48 грн.) заборгованості по процентам, а також 8076,37 грн., з яких - 3441,86 грн пені за прострочення сплати кредиту та 4634,51 грн пені за прострочення сплати процентів.

На виконання зазначеного рішення господарського суду відкрито виконавче провадження з його примусового виконання.

В ході проведення виконавчих дій позивачу стало відомо про факт порушення його прав та законних інтересів, шляхом вилучення нотаріусом записів про обтяження та іпотеку у відповідних реєстрах.

Суди встановили, що на підставі заяви АКІБ «УкрСиббанк» про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна від 11.09.2008 № 286/1 та повідомлення АКІБ «УкрСиббанк» про виключення запису з Державного реєстру іпотек від 11.09.2008 № 286/2, Приватний нотаріус вилучила обтяження об`єкта нерухомого майна, зазначеного в договорі іпотеки від 10.07.2007№ 1-4403.

Вищевказані заява та повідомлення банку були підписані та подані приватному нотаріусу заступником начальника Хмельницького управління Подільського регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» з середнього та малого бізнесу Гладким К.І., повноваження якого на вчинення дій в інтересах банку були підтверджені довіреністю від 12.06.2007, посвідченою приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лавреновим І.А. за реєстровим № 1349.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що із змісту довіреності від 12.06.2007, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лавреновим І.А. за реєстровим № 1349, виданої АКІБ «УкрСиббанк» заступнику начальника Хмельницького управління Подільського регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» з середнього та малого бізнесу ОСОБА_4 видно, що останньому було надано відповідний обсяг повноважень, щодо укладання, зміни, розірвання договорів та здійснення інших дій (в тому числі підписання всіх пов`язаних з цим документів) щодо забезпечення виконання зобов`язання за кредитами наданими АКІБ «УкрСиббанк» юридичним (крім банків) і фізичним особам, але виключно на підставі та умовах, визначених рішенням кредитного комітету вищого рівня АКІБ «УкрСиббанк», або кредитного комітету першого рівня АКІБ «УкрСиббанк», або кредитного комітету контакт-центру АКІБ «УкрСиббанк», або кредитного комітету Подільського регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк», або кредитного комітету Хмельницького управління Подільського регіонального департаменту, або кредитних комітетів відділень АКІБ «УкрСиббанк», що розташовані на території Хмельницької області України, або рішенням відповідного рівня двійкової системи прийняття рішень про кредитування клієнтів індивідуального бізнесу, служби приватних банківських послуг, середнього та малого бізнесу АКІБ «УкрСиббанк».

Окрім того, в ході прослуховування звукозапису судового засідання, де давав свідчення в якості свідка ОСОБА_4 , здійсненого судом першої інстанції, судовою колегією встановлено, що останній заперечував факт його візиту до Приватного нотаріуса та подання ним будь-яких заяв останній щодо вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна.

В ході вказаного допиту ОСОБА_4 також зазначав про неможливість зняття обтяження об`єкта нерухомого майна без рішення кредитного комітету, якого у даному випадку отримано не було. Окрім того, ОСОБА_4 заперечував справжність його підпису на поданій приватному нотаріусу заяві про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна. В даному випадку ним було визнано лише справжність відтиску печатки банку на заяві, та певну схожість підпису який міститься на заяві з його власним.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що Приватному нотаріусу не надавалось відповідне рішення кредитного комітету та будь-яких інших належних доказів погашення ОСОБА_1 кредиту та виконання взятих на себе зобов`язань.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що дії Приватного нотаріуса є правомірними, оскільки вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна, зазначеного в договорі іпотеки від 10.07.2007 реєстровий № 1-4403 року, виключення запису з Державного реєстру іпотек та формування Витягу про реєстрацію у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстрація вилучення запису) було здійснено нотаріусом після отримання повідомлення від АКІБ «УкрСиббанк» про виключення запису з Державного реєстру іпотек від 11.09.2008 № 286/2, заяви АКІБ «УкрСиббанк» про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна від 11.09.2008 № 286/1, та відповідної перевірки Приватним нотаріусом повноважень представника банку. А Гладкий К.І. діяв виключно у межах наданих йому повноважень відповідно до довіреності, яку він надав нотаріусу.

9. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що Приватним нотаріусом належним чином не було перевірено достовірність та достатність підстав для вилучення запису про обтяження об`єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження та виключено запис з Державного реєстру іпотек відносно заставного майна боржника, оскільки не було підтверджено факт отримання та відповідного пред`явлення Приватному нотаріусу відповідного рішення кредитного комітету. До того ж, в ході розгляду даної справи взагалі не було доведено факт надання нотаріусу будь-яких належних доказів погашення ОСОБА_1 кредиту та виконання взятих на себе зобов`язань.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

10. Касаційні скарги мотивовано, зокрема тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки ПАТ «УкрСиббанк» володіло інформацією про вилучення заборони відчуження нерухомого майна ще 16.12.2014, оскільки від цієї дати до прокуратури Хмельницької області надійшла заява ПАТ «УкрСиббанк» про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початок розслідування за фактом вчинення службовими особами незаконних дій по зняттю заборони відчуження заставного майна, що виступало забезпеченням за кредитними договорами від 10.07.2007 №№ 11181053000, 11181124000.

При цьому касаційна скарга Приватного нотаріуса додатково обґрунтована й тим, що для вчинення нотаріальної дії щодо припинення заборони відчуження майна станом на 11.09.2008 було достатньо лише повідомлення банку чи іншої юридичної особи про погашення позики, а рішення комітету кредиторів є банківською таємницею.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

12. Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

13. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

14. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12.10.1978) висловлено думку, що термін «суд, встановлений законом» у статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

15. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

16. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України (в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

17. Подібна дефініція терміну «суб`єкт владних повноважень» міститься у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України (в редакції, яка дії з 15.12.2017).

18. Згідно із частиною другою статті 4 КАС України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

19. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

20. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

21. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

22. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

23. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

24. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

25. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

26. За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017; далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

27. Подібні положення щодо розмежування юрисдикційності спорів містяться у статті 19 ЦПК України у нині діючій редакції.

28. Відносини, пов`язані з виконанням договору іпотеки, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України від 05.06.2003 № 898-IV «Про іпотеку».

29. Отже, оскільки спірні правовідносини фактично виникли між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк», пов`язані з виконанням умов кредитних та іпотечних договорів, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

30. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 і 11.09.2018 (справи №11-658апп18 (№820/4673/18) та №11-354апп18 (№817/2398/15) відповідно), і Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від цього висновку.

31. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

32. Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

33. Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у даній справі.

34. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 239 КАС України).

Керуючись статтями 343, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Аліни Анатоліївни та Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.01.2016 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 у справі № 822/5740/15 скасувати.

Провадження у справі № 822/5740/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Аліни Анатоліївни, треті особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , Відкрите акціонерне товариство «Мегабанк», ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії- закрити.

Роз`яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик

Л.В. Тацій ,

Судді Верховного Суду