Правова позиція : Про обставини, які не можна вважати підставою для виплати прикордоннику додаткової винагороди

Сам по собі факт віднесення певної області до районів активних бойових дій не свідчить про наявність у особи права на отримання додаткової винагороди у її збільшеному розмірі.

Історія справи

Постанова КАС ВП від 06.06.2024 року у справі №200/706/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року

м. Київ

справа № 200/706/23

адміністративне провадження № К/990/8722/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Прокопенка О.Б.

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянувши в письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №200/706/23

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи - військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року (прийняте у складі головуючого судді - Циганенка А.І.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року (прийняту у складі колегії суддів: судді-доповідача - Казначеєва Е.Г., суддів: Компанієць І.Д., Геращенка І.В.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи - військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність (дії) відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168), у розмірі 100 000 гривень, у зв`язку з безпосередньою участю та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 10 жовтня 2022 року по 08 січня 2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №168 у розмірі 100 000 гривень, у зв`язку з безпосередньою участю та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в період з 10 жовтня 2022 року по 08 січня 2023 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року №165 гриф., його було направлено в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ). З 10 жовтня 2022 року по 08 січня 2023 року позивач виконував бойові завдання на кордоні з Республікою Білорусь на підставі бойових наказів (розпоряджень), які видавалися начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , і тому набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 гривень відповідно до Постанови №168. Позивач уважає, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував підвищену додаткову грошову винагороду у розмірі 100 000 гривень, оскільки накази Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392-АГ «Про реалізації вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» та від 09 грудня 2022 року №628-АГ, не є актами у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а тому на підставі вказаних наказів позивач не може бути позбавлений підвищеної додаткової винагороди, яка передбачена Постановою №168.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

Відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року №165 гриф. старшого сержанта ОСОБА_1 було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ).

08 січня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_2 видана довідка №3924, відповідно до якої старший сержант ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони на території Чернігівської області: з 10 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року; з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року; з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року; з 01 січня 2023 року по 08 січня 2023 року.

20 січня 2023 року адвокатка Гайструк А.С. подала до військової частини НОМЕР_1 заяву про нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 старшому сержанту ОСОБА_1 на підставі копії довідки №3924, яка була видана 08 січня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_2 .

08 лютого 2023 року начальник НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) листом за №21-917 повідомив адвокатку Гайструк А.С. про відсутність підстав для виплати додаткової винагороди, яка передбачена Постановою №168, оскільки довідка №3924, яка була видана 08 січня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_2 , не відповідає наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392-АГ «Про реалізації вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168».

Згідно з архівними відомостями з січня по грудень 2022 року старшому сержанту ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода в жовтні - 30000,00 гривень, листопаді - 30000,00 гривень, грудні - 60000,00 гривень, за січень 2023 року - 70000,00 гривень.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, що давало б йому право на отримання додаткової винагороди до 100 000 гривень відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168.

IV. Касаційне оскарження

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Мандрик Владислав Володимирович подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), представник позивача зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, передбачених:

1) пунктом 1 Постанови КМУ № 168;

- в цілому Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Державної прикордонної служби та командуванням військових частин у зв`язку з невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постановою КМУ № 168;

2) пунктом 2-1 Постанови КМУ № 168:

- у цілому Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року №188;

у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби України та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку із застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди, згідно з пунктом 2-1 Постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року, а саме:

визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;

необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;

порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває);

3) пунктом 2-1 Постанови КМУ № 168:

- у цілому наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168" та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168";

у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби України та командуванням військових частин Держприкордонслужби України у зв`язку із застосуванням положень зазначених наказів для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди, згідно з пунктом 2-1 Постанови КМУ № 168.

У зв`язку з наведеним представник скаржника просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.

V. Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03 квітня 2003 року №661-IV Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За приписами частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 в абзаці першому пункту 1 Постанови №168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

У решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 01 жовтня 2022 року до 20 січня 2023 року) не змінювався.

Разом з цим, у постанові від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, яка набрала законної сили, Верховний Суд дійшов висновку, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 змін до постанови №168 у частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Водночас реалізація зазначених приписів постанови Кабінету Міністрів України №168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом 1 пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, не врегульовувала цих питань.

Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України №168, вказано і в пункті 2-1 цієї постанови, доповненому згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793.

30 липня 2022 року Адміністрація Держприкордонслужби, посилаючись на пункт 2-1 постанови №168, видала наказ №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», який був уведений в дію з 01 серпня 2022 року.

Пункт 2 цього наказу визначав вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю Держприкордонслужби право на збільшення додаткової винагороди до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

У пункті 4 наказу №392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 наказу №392-/0/81-22-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

У довідках, передбачених цим пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

Відповідно до пункту 10 наказу №392-/0/81-22-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

Відповідно до пункту 11 наказу №392-/0/81-22-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 наказу).

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 наказу).

Згідно з пунктом 12 наказу №392-/0/81-22-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

З 01 грудня 2022 року був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168».

Цей наказ дещо змінив перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

Так, згідно з пунктом 3 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ документами, що підтверджують безпосередньою участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:

1) бойовий наказ (бойове розпорядження);

2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал), журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;

3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.

Стосовно пункту 1 аргументів касаційної скарги, то Суд зазначає, що правильним є зауваження судів попередніх інстанцій про те, що сам по собі факт віднесення Чернігівської області до районів активних бойових дій не свідчить про наявність у особи права на отримання додаткової винагороди у її збільшеному розмірі.

Наведене спростовує указані доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та необхідність формування Верховним Судом висновків щодо їхнього застосування у контексті питань, визначених позивачем у пункті 1 аргументів касаційної скарги.

Суд зауважує, що у період з травня до липня 2022 року та за період з 09 до 31 січня 2023 року позивач отримав додаткову винагороду у збільшеному до 100000 грн розмірі у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі.

Відповідно до матеріалів справи позивач відстоює право на отримання винагороди у збільшеному розмірі за період з 10 жовтня 2022 року по 08 січня 2023 року, стверджуючи, що під час перебування у відрядженні до НОМЕР_4 прикордонного загону він брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Відповідач ( НОМЕР_3 прикордонний загін, де позивач проходить службу в Держприкордонслужбі) не виплатив позивачу збільшену додаткову винагороду за період з 10 жовтня 2022 року до 08 січня 2023 року, пояснюючи це відсутністю документів, які підтверджують час його безпосередньої участі у бойових діях та заходах.

Суди попередніх інстанцій рішення про відмову у задоволенні позову мотивували відсутністю доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, що давало б йому право на отримання додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №168.

Проте цей висновок судів першої й апеляційної інстанцій є передчасним і таким, що ґрунтується на неповністю установлених обставинах справи, які у сукупності не дають достатніх підстав для належної оцінки правомірності оскаржуваної бездіяльності відповідача.

З цього приводу Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 4 наказу №392-/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Як уже зазначалося, після уведення в дію наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у бойових діях або заходах загалом залишався незмінним (пункт 3 наказу).

Відповідно до встановлених обставин у справі ОСОБА_1 проходить військову службу в НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).

У період з 01 вересня 2022 року до 31 грудня 2022 року Чернігівська область входила до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій на підставі наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» №262 від 01 жовтня 2022 року, №282 від 01 листопада 2022 року, №311 від 02 грудня 2022 року, №1 від 02 січня 2023 року.

На підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року №165 гриф. старшого сержанта ОСОБА_1 було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ).

Відповідно до матеріалів справи на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року про витребування доказів, ІНФОРМАЦІЯ_1 листом за №122/867-23-Вих від 21 квітня 2023 року повідомив суд про те, що ОСОБА_1 в період 10 жовтня 2022 року по 08 січня 2023 року перебував в оперативному підпорядкуванні (перебував у відрядженні) ІНФОРМАЦІЯ_1 , брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області, про що ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова часина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на підставі пункту 5 наказу №392 була видана довідка про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області від 08 січня 2023 року № 3924.

Проте, суд першої інстанції зазначив, що не зважаючи на те, що в ухвалі від 14 квітня 2023 року суд вимагав надати документи, що підтверджують безпосередню участь старшого сержанта ОСОБА_1 у бойових діях або заходах, на підставі яких була видана довідка №3924 від 08 січня 2023 року, вказаний лист ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова часина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України не містить зазначених відомостей, у зв`язку із чим суд не бере до уваги довідку №3924 від 08 січня 2023 року та лист №122/867-23-Вих від 21 квітня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова часина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України.

Водночас, дійшовши вказаного висновку, обмежившись лише фактом ненадання доказів, суд першої інстанції залишив поза увагою обставини невиконання НОМЕР_4 прикордонним загоном ухвали від 14 квітня 2023 року та ухилився від оцінки наявної у справі довідки №3924 від 08 січня 2023 року та листа №122/867-23-Вих від 21 квітня 2023 року НОМЕР_4 прикордонного загону, переклавши у такий спосіб тягар доказування на позивача.

Указаним обставинам не надано також оцінку і судом апеляційної інстанції.

Суд звертає увагу, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2024 року у справі №560/12539/22 та від 28 травня 2024 року у справі №560/1200/23, підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.

Водночас критерій обґрунтованості за статтею 242 КАС України означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, з огляду на приписи частини 2 статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суду першої інстанції під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права, а також прийняти рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

VIІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича - задовольнити частково.

2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі №200/706/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Донецького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко

Судді: О.Р. Радишевська

С.А. Уханенко