Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.05.2020 року у справі №816/888/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2020 року

Київ

справа №816/888/17

адміністративне провадження №К/9901/43701/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «Сади Полтавщини» до Міністерства аграрної політики та продовольства України, відділу агропромислового розвитку Диканської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Диканському районі Полтавської області, про визнання протиправною бездіяльності, стягнення компенсації, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства аграрної політки та продовольства України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 (колегія суддів у складі Клочка К. І., Шевякова І. С., Довгопол М. В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 (колегія суддів у складі: Тацій Л. В., Подобайло З. Г., Григорова А. М.),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У червні 2017 року Фермерське господарство «Сади Полтавщини» (далі - позивач, ФГ «Сади Полтавщини») звернулося до суду з адміністративним позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - відповідач-1, Мінагрополітики), відділу агропромислового розвитку Диканської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Диканському районі Полтавської області, в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідачів, стягнути з Державного бюджету України компенсацію за бюджетною програмою по КПКВ 2801350 «Закладання і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками» в розмірі 252 100,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є суб`єктом підприємницької діяльності, основним видом діяльності якого є вирощування зерняткових і кісточкових фруктів, в тому числі вирощування, ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників, у зв`язку з чим господарство має право на отримання коштів з метою компенсації витрат у виноградарстві та садівництві, оскільки на нього поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» від 15.07.2005 № 587. Відповідно до наказу Мінагрополітики від 27.12.2013 № 772 за ФГ «Сади Полтавщини» розподілено кошти для погашення кредиторської заборгованості, яка утворилась на 01.01.2013 у виноградарстві та садівництві за КЕКВ 2610 в сумі 333 300,00 грн, за КЕКВ в сумі 21 700,00 грн, а всього на суму 355 000,00 грн. Станом на 01.04.2017 за ФГ «Сади Полтавщини» рахується кредиторська заборгованість за кодом програмної класифікації видатків 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними» в сумі 252 100,00 грн (за КЕКВ 2610 в сумі 230 400,00 грн, за КЕКВ в сумі 21 700,00 грн), яка утворилася у зв`язку із тим, що відповідачі допустили протиправну бездіяльність щодо невиконання наказу Мінагрополітики від 27.12.2013 № 772 та бюджетної програми 2801350, порушивши при цьому вимоги Порядку № 587 та Бюджетного кодексу України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 23.06.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017, адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Мінагрополітики щодо невиплати коштів в сумі 252 100,00 грн та невиконання бюджетної програми за кодом програмної класифікації видатків 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними»; стягнув з Державного бюджету України на користь ФГ «Сади Полтавщини» компенсацію за бюджетною програмою за кодом програмної класифікації видатків 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними» в розмірі 252 100,00 грн шляхом списання з наявних бюджетних програм Мінагрополітики. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Мінагрополітики на користь позивача витрати по сплати судового збору в розмірі 3781,50 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що Мінагрополітики, як відповідальним виконавцем бюджетної програми, не вжито необхідних заходів щодо виконання своїх обов`язків з метою реалізації бюджетної програми 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними». Також суди дійшли висновку, що оскільки головним розпорядником бюджетних коштів у вказаному випадку є Мінагрополітики, яке не вчинило необхідних дій щодо компенсації позивачу за кодом програмної класифікації видатків 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладання молодих садів, виноградників та нагляд за ними» коштів, підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відділу агропромислового розвитку Диканської районної державної адміністрації Полтавської області щодо невиконання бюджетної програми «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними» та невиплати коштів в сумі 252 100,00 грн, згідно наказу Мінагрополітики від 27.12.2013 № 772 відсутні.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Мінагрополітики подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог або залишити адміністративний позов без розгляду. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про безпідставність позовних вимог, оскільки Мінагрополітики є лише розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем відповідної бюджетної програми, тобто здійснює розподіл бюджетних коштів та спрямовує їх у регіони, в межах, виділених асигнувань, а компенсація суб`єктам господарювання здійснених ними витрат не входить до компетенції Міністерства.

Також скаржник зазначає, що Мінагрополітики, як головним розпорядником бюджетних коштів і відповідальним виконавцем відповідної бюджетної програми, спрямовано бюджетні кошти на погашення кредиторської заборгованості позивачу, як суб`єкту господарювання, який займається виноградарством, а також вчинялися дії щодо звернення до Міністерства фінансів України з проханням передбачити кошти на вищезазначені цілі, а отже, виконано обов`язки, передбачені чинним законодавством України, а саме постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2005 № 587 «Про затвердження Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства».

Відсутність своєї бездіяльності Мінагрополітики доводить листами до Міністерства фінансів України з проханням при доопрацюванні Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік» передбачити кошти на відповідні цілі.

На думку скаржника він вчинив всі необхідні дії для отримання коштів позивачем в повному обсязі, що свідчить про відсутність бездіяльності з його сторони. Зазначене узгоджується з судовою практикою у аналогічних справах, зокрема, у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 у справі № 15/4639/15, постанові Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2016 у справі № 824/343/16-а, ухвалі Вищого адміністративного суду від 16.02.20166 у справі № 824/2176/15-а, постанові Вищого адміністративного суду України від 23.05.2017 у справі № 815/6030/15.

Крім того, скаржник вважає, що стягнення коштів з Державного бюджету є порушенням прав та інтересів інших суб`єктів господарювання, що в подальшому призведе до систематичного звернення до суду для захисту порушених прав щодо стягнення коштів за відповідними бюджетними програмами.

При цьому, серед іншого, скаржник зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

Позиція інших учасників справи

Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.12.2017 відкрив касаційне провадження за скаргою Мінагрополітки на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017.

21.03.2018 вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20.01.2020 № 96/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 816/888/17 у зв`язку з внесенням змін до Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27.12.2019 № 33), що унеможливлює участь судді-доповідача Васильєвої І. А. у розгляді справ, категорії яких віднесені до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку зі змінами.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мельник-Томенко Ж. М., судді Жук А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 816/888/17.

Ухвалою Верховного Суду від 05.05.2020 справу призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ФГ «Сади Полтавщини» зареєстровано як юридична особа, основним видом діяльності якого є « 01.30 відтворення рослин».

Наказом Мінагрополітики від 27.12.2013 № 772 затверджено розподіл коштів за кодом програмної класифікації видатків 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними» для погашення кредиторської заборгованості, яка утворилася на 01.01.2013 у виноградарстві та садівництві, в тому числі, перед ФГ «Сади Полтавщини» всього на суму 355 000,00 грн, з них: за КЕКВ 2610 в сумі 333 300,00 грн, за КЕКВ в сумі 21 700,00 грн.

Наказом Мінагрополітики від 29.07.2014 № 277 затверджено розподіл коштів за кодом програмної класифікації видатків 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними» для погашення кредиторської заборгованості, яка утворилася на 01.01.2014 у виноградарстві, садівництві і хмелярстві, в тому числі, перед ФГ «Сади Полтавщини» всього на суму 102 900,00 грн, з них: за КЕКВ 2610 в сумі 102 900,00 грн.

Протягом 2014 року позивачу виплачені кошти за бюджетною програмою 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними» в сумі 102 900,00 грн.

Відповідно до Звіту про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7д, № 7м) та Акту звірки взаєморозрахунків, який складений між ФГ «Сади Полтавщини» та відділом агропромислового розвитку Диканської районної державної адміністрації Полтавської області, станом на 01.04.2017 за ФГ «Сади Полтавщини» рахується кредиторська заборгованість за кодом програмної класифікації видатків 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними» в сумі 252 100,00 грн (за КЕКВ 2610 в сумі 230 400,00 грн, за КЕКВ в сумі 21 700,00 грн).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо невиконання бюджетної програми за кодом програмної класифікації видатків 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними», а саме невиплату коштів у розмірі 252 1000,00 грн звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, пов`язані з виконанням бюджетних зобов`язань за бюджетними програмами фінансової підтримки суб`єктів господарювання агропромислового комплексу шляхом компенсації їх витрат у садівництві та виноградарстві регулюються Бюджетним кодексом України та Порядком справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2005 № 578 (далі - Порядок № 578).

За приписами частини третьої статті 20 Бюджетного кодексу України бюджетні програми визначаються головними розпорядниками бюджетних коштів з урахуванням положень частини другої статті 21 і пункту 2 частини п`ятої статті 22 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 20 Бюджетного кодексу України встановлено, що відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми у системі головного розпорядника. Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

Згідно з частиною першою статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Повноваження головного розпорядника бюджетних коштів визначені частиною п`ятою статті 22 Бюджетного кодексу України. Зокрема, пунктами 3-5 цієї норми встановлено, що головний розпорядник бюджетних коштів: отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу.

Водночас, за приписами пунктів 7, 9 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів: здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 57 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, не передбаченими проектом закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданим на розгляд до Верховної Ради України, головні розпорядники бюджетних коштів зобов`язані виконати до кінця поточного бюджетного періоду в межах і за рахунок відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету, не допускаючи наявності за такими зобов`язаннями кредиторської заборгованості на початок наступного бюджетного періоду.

Пунктом 1 Порядку № 587 встановлено, що Цей Порядок визначає механізм справляння збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (далі - збір) в розмірах, встановлених Податковим кодексом України, та використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними» (далі - бюджетні кошти).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 587 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінагрополітики.

Приписами пункту 5 Порядку № 587 визначено, що бюджетні кошти надаються суб`єктам господарювання, які займаються виноградарством, садівництвом і хмелярством (далі - суб`єкти господарювання), незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності для компенсації здійснених у поточному бюджетному році витрат (без урахування сум податку на додану вартість) за відповідними напрямами.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 587 для розгляду заяв про компенсацію та документів, поданих суб`єктами господарювання, вирішення інших питань щодо виплати компенсації за рахунок бюджетних коштів Мінагрополітики утворює комісію в установленому ним порядку. Комісії із зазначених питань утворюють також Міністерство аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Севастопольська міська держадміністрації, до їх складу обов`язково входять представники відповідно Міністерства аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим, головних управлінь агропромислового розвитку обласних, управлінь агропромислового розвитку районних та управління промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської держадміністрацій, відповідних фінансових органів, органів Держфінінспекції і представників відповідних громадських організацій з правом дорадчого голосу.

Пунктом 14 Порядку № 587 визначено, що на підставі затверджених остаточних обсягів компенсації, розподілу бюджетних коштів між суб`єктами господарювання для компенсації витрат, пов`язаних з будівництвом холодильників (лабораторних комплексів, камер швидкого заморожування плодів та ягід), та розподілу коштів для компенсації витрат з придбання обладнання, техніки та механізмів Мінагрополітики спрямовує бюджетні кошти Міністерству аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим, головним управлінням агропромислового розвитку обласних, управлінню промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської держадміністрацій. Міністерство аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим та головні управління агропромислового розвитку обласних держадміністрацій спрямовують бюджетні кошти управлінням агропромислового розвитку районних держадміністрацій. Управління промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської держадміністрації, управління агропромислового розвитку районних держадміністрацій на підставі відповідних наказів Мінагрополітики подають управлінням Казначейства реєстр підприємств і платіжні доручення на виплату компенсацій шляхом перерахування бюджетних коштів із власного реєстраційного рахунка на поточні рахунки суб`єктів господарювання, відкриті в банках. Суб`єктам господарювання, що провадять діяльність у містах республіканського та обласного значення, перерахування бюджетних коштів із власних реєстраційних рахунків здійснюють Міністерство аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим та головні управління агропромислового розвитку обласних держадміністрацій.

Наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 за № 419/20732) затверджений Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України (далі - Порядок № 309), пунктом 2.2. якого передбачено, що розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов`язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1, а органи Казначейства звіряють поданий розпорядником Реєстр та підтвердні документи на предмет відповідності даних, уключених до Реєстру.

Згідно з пунктом 2.4. Порядку № 309 розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати прийняття ними до виконання бюджетного фінансового зобов`язання, якщо інше не передбачено бюджетним зобов`язанням, подають до відповідного органу Казначейства Реєстр фінансових зобов`язань за формою згідно з додатком 2 на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях, а також оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання та бюджетного фінансового зобов`язання.

Після перевірки підтвердних документів по одному примірнику Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов`язань і заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки повертаються розпоряднику бюджетних коштів, а інші примірники цих документів залишаються на зберіганні в органі Казначейства. Форма заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки затверджується Мінфіном. Документи, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання та/або бюджетного фінансового зобов`язання, повертаються розпоряднику з відміткою зареєстровано та взято на облік (пункт 2.6. Порядку № 309).

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Мінагрополітики від 27.12.2013 № 772, зокрема, затверджено розподіл коштів за кодом програмної класифікації видатків 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними» для погашення кредиторської заборгованості, яка утворилася на 01.01.2013 у виноградарстві та садівництві, в тому числі, перед ФГ «Сади Полтавщини» всього на суму 355 000,00 грн, з них: за КЕКВ 2610 в сумі 333 300,00 грн, за КЕКВ в сумі 21 700,00 грн.

Також судами попередніх інстанцій, що відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків від 01.04.2017, складеного між ФГ «Сади Полтавщини» та відділом агропромислового розвитку Диканської районної державної адміністрації Полтавської області, сальдо станом на 01.04.2017 становить 252 100,00 грн на користь позивача.

Згідно із заявою Управління Державної казначейської служби України у Диканському районі Полтавської області, станом на 01.06.2017 на рахунках відділу агропромислового розвитку Диканської районної державної адміністрації Полтавської області за кодом програмної класифікації видатків 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладання молодих садів, виноградників та нагляд за ними» обліковується кредиторська заборгованість минулих бюджетних періодів, у тому числі перед ФГ «Сади Полтавщини» в сумі 252 100,00 грн. У 2017 році за даним кодом програмної класифікації видатки не передбачені.

Верховний Суд зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що станом на 01.04.2017 за ФГ «Сади Полтавщини» обліковується заборгованість по зобов`язанням бюджетної програми за кодом програмної класифікації видатків 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладання молодих садів, виноградників та нагляд за ними» у розмірі 252 100,00 грн.

За таких обставин та виходячи з аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків, що Мінагрополітики, як відповідальним виконавцем бюджетної програми, не вжито необхідних заходів щодо виконання своїх обов`язків з метою реалізації бюджетної програми 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними».

Верховний Суд відхиляє аргументи позивача про те, що повноваження Мінагрополітики обмежені лише розподілом бюджетних коштів та спрямування їх у регіони, оскільки норми Бюджетного кодексу України та Порядку № 587 зобов`язують відповідача забезпечити контроль за реалізацією прийнятих рішень, у тому числі вжити усіх заходів, спрямованих на виконання затверджених бюджетних програм.

Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про те, що відповідачем вживалися дієві заходи щодо виконання бюджетної програми КПКВ 2801350, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Мінагрополітики, як головний розпорядник бюджетних коштів, не виконав своїх обов`язків, як відповідальний виконавець бюджетної програми, за якою ФГ «Сади Полтавщини» виділено, проте не перераховано кошти у сумі 252 100,00 грн.

Суд також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що належним способом захисту прав позивача є стягнення з бюджету компенсації в розмірі 252 100,00 грн, шляхом списання з наявних бюджетних програм Мінагрополітики.

Посилання скаржника на те, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строку, встановленого статтею 99 КАС України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як правильно встановив Полтавський окружний адміністративний суд в ухвалі від 23.06.2017, якою відмовлено у задоволенні клопотання Мінагрополітики про залишення адміністративного позову без розгляду, що позивачем оскаржена саме бездіяльність відповідачів щодо невиконання Порядку № 587, яка діями чи рішеннями відповідачів не переривалася.

Доводи відповідача щодо не врахування судами висновків інших судів не впливають на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, за встановлених у цій справі обставин, оскільки норми процесуального закону не зобов`язують суди враховувати висновки, висловлені в інших справах, де суд застосував по іншому норми права. Вирішуючи спір у подібних правовідносинах, суди надають правову оцінку доводам учасників справи на предмет наявності порушеного права чи інтересу, в залежності від обставин, установлених у кожному конкретному випадку.

Інші мотиви та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів і не спростовують висновки судів попередніх інстанцій.

З огляду на зазначене Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про часткову обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення.

Таких же висновків про необхідність виконання Мінагрополітики бюджетної програми КПКВ 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними» та спрямування відповідних коштів для виплати суб`єктам господарювання Верховний Суд дійшов у своїх постановах від 15.05.2018 у справі № 815/2105/17, від 24.04.2018 у справі № 821/2156/16, від 13.02.2020 у справі № 815/5101/17, від 14.02.2020 у справі № 803/1448/16, від 17.03.2020 у справі № 815/3053/18.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у даній справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, в касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства аграрної політки та продовольства України залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду