Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.09.2018 року у справі №804/340/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2020 року

Київ

справа №804/340/18

адміністративне провадження №К/9901/59497/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Кашпур О. В., Шевцової Н. В.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Громадської організації "Платформа громадський контроль" до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, за участю третіх осіб - Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205", Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранссервис", Приватного підприємства "Зігфрід-М", про визнання протиправними та скасування рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, ухваленого у складі головуючого судді Олійника В. М., та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Уханенка С. А., суддів: Дурасової Ю. В., Дадим Ю. М.

І. Суть спору

1. У січні 2018 року Громадської організації "Платформа громадський контроль" (далі - ГО "Платформа громадський контроль") звернулась до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (далі - Виконкому Дніпровської міської ради), за участю третіх осіб - Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" (далі - ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранссервис" (далі - ТОВ "Автотранссервис"), Приватного підприємства "Зігфрід-М" (далі - ПП "Зігфрід-М"), в якому просить:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Виконкому Дніпровської міської ради від 14 листопада 2017 року № 869 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10 березня 2015 року № 161 "Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ПАТ "ДАТП 11205";

1.2. визнати протиправним та скасувати рішення Виконкому Дніпровської міської ради від 14 листопада 2017 року № 872 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10 березня 2015 року № 169 "Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ПП "Зігфрід - М";

1.3. визнати протиправним та скасувати рішення Виконкому Дніпровської міської ради від 14 листопада 2017 року № 870 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10 березня 2015 року № 159 "Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ТОВ "Автотранссервіс".

2. В мотивування позову позивач зазначив, що 14 листопада 2017 року на засіданні Виконкому Дніпровської міської ради прийнято декілька рішень щодо встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування.

2.1. Вказує, що у рішеннях відповідача від 14 листопада 2017 року № 869, № 872 та № 870 йдеться мова про підвищення тарифів на проїзд у міському пасажирському автомобільному транспорті, що стосується кожного пересічного мешканця міста Дніпра, який користується міським транспортом, в тому числі найбільш вразливих верств населення. Оскаржувані рішення не містить кінцевої дати застосування. В резолютивній частині не визначено коло осіб, до яких воно застосовується, тобто його дія розповсюджується не лише на перевізників, а і на пасажирів, тобто на всіх мешканців міста Дніпра. Отже, даний правозастосовний акт виконує функцію індивідуального регулювання поведінки суб`єктів у конкретних правових відносинах, має публічний характер, торкається інтересів багатьох осіб, а отже, видання такого акту виконавчим органом місцевого самоврядування підкорене певному порядку та супроводжується передбаченою законом процедурою.

2.2. Стверджує, що рішення Виконкому Дніпровської міської ради від 14 листопада 2017 року № 869, № 872 та № 870 мають всі ознаки регуляторного акту, адже застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і спрямовані на правове регулювання господарських відносин між організатором перевезень та автоперевізниками у невизначений період часу, і не може вважатись актом індивідуальної дії.

2.3. Наголошує, що відповідач задля того, щоб уникнути процедури прийняття регуляторного акта розбив таке рішення на декілька однорідних, які регулюють сугубо перевезення на одному маршруті, вважаючи, що такі дії обмежать коло осіб на які розповсюджуються такі відносини, і тим самим одна із ознак регуляторного акту відпаде.

2.4. Однак, на думку позивача, від таких дій Виконкому Дніпровської міської ради оскаржувані рішення не перестали бути регуляторними актами і підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням процедури передбаченої Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

2.5. Крім того, позивач зазначив, що на офіційному веб-сайті Дніпровської міської ради оприлюднено рішення відповідача № 588 "Про затвердження планів діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на 2017 рік", у якому серед інших проектів регуляторних актів відсутні оскаржувані рішення, що не відповідає вимогам статті 7 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

2.6. Вважаючи рішення Виконкому Дніпровської міської ради від 14 листопада 2017 року № 869, № 872 та № 870 протиправними та такими, що не відповідають процедурі їх прийняття встановленої чинним законодавством, а встановлені ними тарифи економічно необґрунтованими та безпідставними, ГО "Платформа громадський контроль" звернулась до суду з вимогою про їх скасування.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Відповідно до статуту Громадської організації "Платформа Громадський контроль" - позивач є організацією, яка об`єднує на засадах вільності, рівноправності громадян України та метою якої є: сприяння на громадських засадах забезпеченню системного запобігання, виявлення та припинення корупційних правопорушень, поновленню законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, усуненню причин і наслідків вчинення корупційних діянь; задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, екологічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів членів організації. Для реалізації мети та завдань організація має право, зокрема: проводити громадські розслідування, запитувати та отримувати публічну інформацію; представляти та захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів у державних та громадських органах.

4. 14 листопада 2017 року на засіданні Виконкому Дніпровської міської ради прийнято:

рішення № 869 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10 березня 2015 року № 161 "Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ПАТ "ДАТП 11205";

рішення № 872 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10 березня 2015 року № 169 "Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ПП "Зігфрід - М";

рішення № 870 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10 березня 2015 року № 159 "Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ТОВ "Автотранссервіс".

5. Вищевказані рішення прийняті з посиланням на Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закон України "Про автомобільний транспорт" та постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо врегулювання цін (тарифів)" (зі змінами).

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Виконкомом Дніпровської міської ради під час прийняття оскаржуваних рішень порушено процедуру підготовки та подальшого оприлюднення регуляторного акту, який порушує права та охоронювані інтереси позивача.

8. Зазначена позиція підтримана Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

9. Представник Виконкому Дніпровської міської ради подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

10. В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій приписів статті 3 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", за змістом якої вбачається, що дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям актів, що мають індивідуально-конкретні приписи.

10.1. Разом з цим зазначає, що оскаржувані рішення мають персоніфікований характер, оскільки ними встановлено граничні тарифи на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування для виконавців цих послуг - автотранспортних підприємств. Наголошує, що судами не прийнято до уваги доводи щодо відсутності у позивача права на звернення до суду з цим позовом, а також доводи відповідача про оприлюднення оскаржуваних рішень у порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації".

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

11. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

12. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

13. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

14. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. За змістом статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

18. В силу частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

19. Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

20. Відповідно до підпункту 2 пункту "а" частини першої статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованої постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

21. За підпунктом 12 пункту "а" частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку належить залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв`язку.

22. Приписами статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11 вересня 2003 року № 1160-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1160-IV) регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

23. За наведеним у статті 1 Закону № 1160-IV визначенням регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

24. Статтею 6 Закону № 1160-IV передбачено, що громадяни, суб`єкти господарювання, їх об`єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб`єктів господарювання, мають право:

подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду;

у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів;

подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю;

бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів;

самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду;

одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

25. Положеннями статті 8 Закону № 1160-IV передбачено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій. Аналіз регуляторного впливу підписується розробником проекту регуляторного акта, а в разі якщо розробником проекту є регуляторний орган, інший орган, установа чи організація - керівником цього органу, установи чи організації.

26. Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов`язані, зокрема, оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами.

27. За правилами пункту 2 частини першої статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

28. Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніше як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

29. За змістом статті 9 Закону № 1160-IV кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

30. У відповідності зі статтею 12 Закону № 1160-IV регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

31. Статтею 13 Закону № 1160-IV установлені способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності. Зокрема, план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

32. В силу частини першої статті 36 Закону № 1160-IV регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: 1) відсутній аналіз регуляторного впливу; 2) проект регуляторного акта не був оприлюднений.

VI. Позиція Верховного Суду

33. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вирішення питань про встановлення тарифів, зокрема, на транспорті послуги та залучення підприємств до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту є виключною компетенцією виконавчих органів міських рад.

34. Предметом спору у цій справі є правомірність прийняття Виконкомом Дніпровської міської ради рішень від 14 листопада 2017 року № 869, № 872 та № 870 щодо встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ПАТ "ДАТП 11205", ПП "Зігфрід - М" та ТОВ "Автотранссервіс" відповідно.

35. При цьому, з огляду на зміст спірних правовідносин визначальним у вирішенні цього спору, є визначення чи відносяться оскаржувані рішення виконавчого комітету місцевого самоврядування до категорії регуляторних актів.

36. Законодавчо закріплено, що регуляторним актом може визнаватись як нормативно-правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ, який відповідає сукупності певних ознак, зокрема таких як:

1) прийняття уповноваженим на це регуляторним органом;

2) встановлення, зміна чи скасування норм права;

3) застосування неодноразово та щодо невизначеного кола осіб.

37. З оскаржуваних рішень Виконкому Дніпровської міської ради від 14 листопада 2017 року № 869, № 872 та № 870 вбачається, що вони розраховані на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, з метою встановлення тарифів на перевезення населення у місті Дніпрі.

38. В аспекті зазначеного висновується, що рішення відповідача про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування від 14 листопада 2017 року є регуляторними актами.

39. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11 лютого 2020 року № 210/3268/15-а, від 25 квітня 2018 року у справі № 591/6936/15-а та від 21 грудня 2018 року у справі № 591/1335/15-а.

40. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили правову природу оскаржуваних у цій справі рішень Виконкому Дніпровської міської ради.

41. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що прийняттю регуляторного акта передує відповідна законодавчо визначена процедура, яка включає в себе, з-поміж іншого, оприлюднення плану діяльності регуляторного органу, повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу.

42. Доводи відповідача щодо оприлюднення проектів оскаржуваних рішень у строк передбачений Законом України "Про доступ до публічної інформації" обґрунтовано не прийняті судами з огляду на безпідставність застосування норм Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки процедура розроблення проектів регуляторних актів та їх оприлюднення встановлені Законом № 1160-IV.

43. Матеріали справи не містять достатніх доказів, що оскаржувані регуляторні акти відповідача прийняті з належним аналізом регуляторного впливу, а проекти регуляторних актів оприлюднені у відповідних друкованих засобах масової інформації як це передбачено приписами статті 12 Закону № 1160-IV .

44. Наведене свідчить про порушення відповідачем одного із основних принципів державної регуляторної політики України, визначених у статті 4 Закону № 1160-IV, а саме принципу прозорості та врахування громадської думки, який полягає у відкритості для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковому розгляді регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковості та своєчасності доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

45. Тож ураховуючи, що відповідачем не дотримано законодавчо визначеної процедури оприлюднення спірних рішень про встановлення тарифів, які є регуляторними актами, прийняття цих рішень було неможливе з огляду на приписи статті 36 Закону № 1160-IV, що правильно встановлено судами попередніх інстанцій.

46. Крім того доводи про відсутність у позивача права на звернення до суду з цим позовом, оскільки оскаржувані рішення не зачіпають його інтереси, не приймаються судом до уваги, з огляду на таке.

47. Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України "Про громадські об`єднання" від 22 березня 2012 року № 4572-VI (далі - Закон № 4572-VI) громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

48. Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону № 4572-VI громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

49. Пунктом 2 частини першої статті 21 Закону № 4572-VI обумовлено, що для здійснення своєї мети (цілей) громадське об`єднання має право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.

50. За такого правового врегулювання позивач є частиною громадського суспільства, а отже наділений правом оскаржувати рішення, які зачіпають інтереси невизначеного кола осіб.

51. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про порушення Виконкомом Дніпровської міської ради процедури підготовки та подальшого оприлюднення регуляторних актів, які, в свою чергу, порушують права та охоронювані законом інтереси позивача.

52. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

53. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

54. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

55. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Виконавчого комітету Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Кашпур

Н. В. Шевцова