Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.02.2021 року у справі №820/11053/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 820/11053/15

касаційне провадження № К/9901/25805/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л. І.,

суддів: Хохуляка В. В., Ханової Р. Ф.,

розглянув у письмовому судовому засіданні касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі у тексті - Інспекція, Лозівська ОДПІ) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 (суддя - Самойлова В. В. ) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 (головуючий суддя - Ральченко І. М., судді - Русанова В. Б., Бершов Г. Є.) у справі № 820/11053/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайська хімічна компанія" (далі у тексті - Товариство, ТОВ "Первомайська хімічна компанія") до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.07.2015 № 000016220,

УСТАНОВИЛ:

02.11.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Первомайська хімічна компанія" звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними дії Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання Товариством вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку фінансово-господарських операцій з платником податків ТОВ "Ланністер - Компані" (ЄДРПОУ 39265446) за серпень - вересень 2014 року та скасувати прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.07.2015 №
0000162220.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що під час проведення перевірки та при оформленні її результатів з боку Інспекції мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а за таких умов оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте із порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від
14.07.2016, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення - рішення Лозівської ОДПІ від 20.07.2015 № 000016220 на суму 147 000,00 грн, у іншій частині позовних вимог - в задоволенні відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства витрати зі сплати судового збору.

Інспекцією подано касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, касаційне провадження за якою відкрито ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 05.09.2016, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Зазначає, що судами, досліджені первинні документи по господарським операціям у розрізі правильності заповнення всіх формальних реквізитів, правильності складання первинних документів, проте не встановлені реальність здійснення господарської операції; не надали оцінку посиланням відповідача на лист ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.06.2015 № 5725/7/20-30-22-03-18, у якому зазначено, що з 11.06.2015 по ТОВ "Ланністер - Компані" до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, а 12.11.2014 останньому було анульовано свідоцтво платника ПДВ.

Позивачем заперечення на касаційну скаргу суду не надані.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.09.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

За правилами частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частин 1, 5 ст. 355, статей 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частин 1, 5 ст. 355, статей 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частин 1, 5 ст. 355, статей 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л. І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В. В., Ханова Р. Ф.

Верховний Суд ухвалою від 15.02.2021 призначив справу до касаційного розгляду в письмовому судовому засіданні з 16.02.2021.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.

Інспекцією було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Первомайська хімічна компанія" з питань дотримання податкового законодавства при відображенні в податковому обліку фінансово-господарських операцій із платником податків ТОВ "Ланністер - Компані" за період серпень-вересень 2014 року, за результатами якої 26.06.2015 складено акт № 680, згідно з висновками якого встановлені у позивача наступні порушення вимог податкового законодавства: ст. 1, п. 2 ст. З, ст. 4, п. 6 ст. 8. п. 1 та п. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 44.1 ст. 44, п.
187.1. ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) по взаємовідносинам з ТОВ "Ланністер - Компані" завищення податкового кредиту на суму податку на додану вартість (далі у тексті - ПДВ) 117 600,00 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2014 року на суму 117 600,00 грн.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.07.2015 № 000016220 на загальну суму грошового зобов'язання 148 000,00 грн.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вказаною вище перевіркою встановлено, що 30.05.2014 між ТОВ "Первомайська хімічна компанія" (далі у тексті - ТОВ "ПХК ") та ПАТ "Укргазвидобування" був укладений договір поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ8821/11-14, відповідно до умов якого ТОВ "ПХК" зобов'язується поставити ПАТ "Укргазвидобування" товар у вигляді реагенту К1-МД у кількості 800 т.

10.06.2014 на виконання зазначеного договору, для виготовлення зазначеного реагенту ТОВ "ПХК" та ТОВ "Хімвоскпром" уклали договір на виконання робіт № 10/06/2014-1, відповідно до умов цього договору ТОВ "Хімвоскпром" зобов'язується виготовити реагент К1-МД, об'єм якого становить 800 т, а ТОВ "ПХК" прийняти зазначені роботи та оплатити їх.

Також, 10.06.2014 ТОВ "ПХК" укладено із ТОВ "Хімвоскпром" договір поставки № 45, відповідно до якого ТОВ "Хімвоскпром" зобов'язується доставити ТОВ "ПХК" наступний товар: реагент вуглелужний; сода кальцинована; мішок п/п.

Відповідно до наявних у матеріалах документів, у рецептурі виготовлення реагенту К1-МД використовуються наступні складові частини: реагент вуглелужний натрійовий та калійовий за ТУ У 26.8-23690792-002-2006; сода кальцинована технічна за ГОСТ 5100; праестол 2530 виробництво Праестол 2530 PL Ашленд Дйчланд ГмбХ; карбоксіметил-целюлоза виробництва Pronicel CMC, Польща або загущувач гуарова камель Е 12 виробництва Premcem Gums PVT LTD, Індія.

Крім того, 29.09.2014 між ТОВ "Первомайська хімічна компанія" та ТОВ "Ланністер-Компані" було укладено договір поставки № 29/09/2014-6. Відповідно до специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною вказаного договору, ТОВ "Ланністер-Компані" зобов'язується поставити ТОВ "ПХК" поліоніонну целюлозу типу РАС RE у кількості 9,600 т на загальну суму 705 600,00 грн, з яких сума ПДВ становить 117 600,00 грн.

Судами надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам, що поліоніонна целюлоза типу РАС RE є аналогом карбоксіметил - целюлози (складова рецептури виготовлення реагенту К1-МД), а тому зазначена складова була придбана позивачем для використання її за цільовим призначенням, а саме: для виготовлення реагенту К1-МД.

Відповідно до пункту 5.3 договору поставки від 29.09.2014 № 29/09/2014-6 ТОВ "Ланністер - Компані" зобов'язується поставити товар ТОВ "ПХК" за адресою: с.

Комінтерн, Олександрійський район, Кіровоградська область.

Водночас, позивачем на підтвердження змін його економічного стану за наслідками виконання договору поставки від 29.09.2014 № 29/09/2014-6, за яким у вересні 2014 року було здійснено поставку поліоніонної целюлози типу РАС RE ТОВ "ПХК" ТОВ "Ланністер - Компані" на суму 705 600,00 грн надані податкова накладна від
30.09.2014 № 23 та видаткова накладна 30.09.2014 № 23.

Здійснення оплати ТОВ "ПХК" за поставлений ТОВ "Ланністер - Компані" товар проводилося у безготівковій формі, що підтверджено позивачем копією платіжного дорученням від 16.10.2014 № 187, а на підтвердження здійснення перевезення товару автомобілем DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1, та причіпом, реєстраційний номер НОМЕР_2, ТОВ "Ланністер-Компані" надано товарно-транспортну накладну
30.09.2014 № 1.

Водночас, 02.12.2014 ТОВ "Ланністер - Компані" та ТОВ "МІЛЕНІУМ - СТАР" уклали договір про відступлення права вимоги № 02/12/2014-2, відповідно до умов якого ТОВ "Ланністер - Компані" (за текстом договору - первісний кредитор) передає, а ТОВ "МІЛЕНІУМ - СТАР" (за текстом договору - новий кредитор) приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором поставки 29.09.2014 № 29/09/2014, що було укладено між первісним кредитором та ТОВ "Первомайська хімічна компанія" (за текстом договору - боржник).

Згідно з умовами вказаного договору новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання своїх зобов'язань за основним договором, а саме: повернення фінансової заборгованості у сумі 633 628,00 (шістсот тридцять три тисячі шістсот двадцять вісім гривень 00 коп. ) на розрахунковий рахунок нового кредитора протягом 365 банківських днів з моменту підписання цієї Угоди.

Судами встановлено, що на виконання цього договору позивачем було здійснено повернення фінансової заборгованості ТОВ "МІЛЕНІУМ-СТАР" у сумі 633 628,00 грн, що підтверджується наданими копіями платіжного доручення від 04.12.2014 № 250 на суму 189 045,77 грн, платіжного доручення 19.01.2015 № 29 на суму 230 000,00

грн, платіжного доручення від 11.02.2015 № 50 на суму 214 582,23 грн.

Судами вірно зазначено, що поліоніонна целюлоза типу РАС RE придбана ТОВ "ПХК" у ТОВ "Ланністер - Компані" на підставі договору поставки 29.09.2014 № 29/09/2014-6, була отримана ТОВ "ПХК" та у подальшому реалізована останнім іншому контрагенту, що свідчить про безпосереднє використання даного товару у власній господарській діяльності ТОВ "ПХК", а також про дійсність укладеної угоди між ТОВ "ПХК" та ТОВ "Ланністер - Компані" та реальність господарських операцій.

Згідно з договором поставки (закупівля товару за власні кошти) від 30.05.2014 № УГВ8821/11-14 ТОВ "ПХК" зобов'язується поставити ПАТ "Укргазвидобування" товар у вигляді реагенту К1-МД у кількості 800 т.

Підтверджуючи реальність господарської операції з поставки партії реагенту К1-МД у кількості 800т від ТОВ "ПХК" на ПАТ "Укргазвидобування" за вказаним договором поставки позивачем було надано судам наступні документи: акт прийому - передачі від 01.10.2014 № 8/43 та товарно - транспортну накладну від 01.10.2014 № 2, акт прийому - передачі від 07.10.2014 № 9/49 та товарно - транспортну накладну від
07.10.2014 № 3, акт прийому - передачі від 08.10.2014 № 10/53 та товарно - транспортну накладну від 08.10.2014 № 4, акт прийому - передачі від 09.10.2014 № 11/91 та товарно - транспортну накладну від 09.10.2014 № 5.

Як вбачається із матеріалів справи, не знайшли свого підтвердження доводи відповідача щодо неможливості формування ТОВ "Ланністер - Компані" податкових накладних, оскільки, Інспекцією не надано об'єктивних, достовірних доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію платнику податку на додану вартість контрагенту позивача або їх реєстрації 29.09.2014 (дата укладання договору) або будь-яких інших обмежень чи обтяжень саме у період здійснення господарських операцій за укладеним договором тощо.

Доводи відповідача щодо не відповідності первинних документів за вищезазначеним господарським операціям колегія суддів Верховного Суду вважає хибними, зважаючи на таке.

Досліджуючи питання реальності господарських операцій, суди дійшли правильного висновку, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Колегія суддів вважає вірними зроблені судами висновки, що надані сторонами документи, з огляду на положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не мають недоліків, котрі спричиняли б втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак оглянуті документи визнані належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Крім того, Суд звертає увагу і на визначеність того, що надані позивачем докази транспортування товару та документи складського обліку спростовують висновки відповідача про не підтвердження реальності господарських операцій позивача.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Ланністер - Компані", у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники.

Колегія суддів Верховного Суду також наголошує, що судами під час дослідження факту здійснення господарської операції мають оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Оскільки, позивачем було виконано усі передбачені законом умови, необхідні для формування податкового кредиту та наявні усі документальні підтвердження його розміру, тому він не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, вчинені його контрагентом, за які йому було анульовано свідоцтво платника податків після здійснення господарських операцій із позивачем.

Відтак, Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що наведені відповідачем у акті перевірки висновки про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ланністер - Компані" під час дослідження матеріалів справи свого підтвердження не знайшли.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі у тексті в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4,138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5,138.10.6 пункту 138.10, пункту 138.1 статті 138 ПК України; крім витрат, визначених у пункту 138.1 статті 138 ПК України.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II пункту 138.2 статті 138 ПК України.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до Пункт 198.3 статті 198 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Пункт 198.3 статті 198 ПК України, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пунктом 198.6 статті 198 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 198.6 статті 198 ПК України.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі у тексті - ~law39~) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ~law40~ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Також, у відповідності до ~law41~ господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв'язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв'язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

За таких обставин, подані до суду позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", спростовують висновки податкового органу викладені в актах перевірки, з огляду на вказане, Суд вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову оскільки, оспорюванні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

На момент розгляду справи, як у суді першої інстанції, так і апеляційної, відповідачем не надано доказів щодо недобросовісності або будь-яких офіційних відомостей щодо самого позивача та/або його контраґентів, про обмеження дієздатності цих юридичних осіб, їх посадових осіб та обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, які діяли у період здійснення господарських операцій між сторонами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Усі розрахунки між ними мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Відповідно до частин 1 -3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов і у апеляційній скарзі та, з урахуванням яких, суди першої та апеляційної інстанцій вже надали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об'єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що свідчать про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами.

У відповідності до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, які відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частин 1, 5 ст. 355, статей 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ. І. Бившева В. В. Хохуляк Р. Ф. Ханова