Історія справи

Постанова КАС ВП від 06.03.2025 року у справі №620/18189/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року

м. Київ

справа № 620/18189/23

адміністративне провадження № К/990/34611/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Слєпченка Сергія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року (суддя: Тихоненко О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року (судді: Коротких А.Ю., Сорочко Є.О., Чаку Є.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому просив:

- визнання незаконним нарахування не в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період проходження ним служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в повному обсязі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_2 зазначив, що під час проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), зокрема в період з 01 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року, він брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, що підтверджується витягами з рапортів від 06 червня 2022 року №Р-5693, від 02 липня 2022 року №р/6-103, витягом з журналу бойових дій за грудень 2022 року, а також витягами з робочого зошита начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б). Позивач указав, що головним чином він виконував завдання, пов`язані із забезпеченням виконання заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а саме виконував наряд «вогнева засідка». Однак відповідач не виплатив йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) у розмірі 100 000,00 грн, у зв`язку з безпосередньою участю та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в зазначений період.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 70 000,00 грн, у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 05 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року та з 01 червня 2022 року по 30 червня 2022 року відповідно до рапортів від 02 липня 2022 року №р/6-106, від 02 липня 2022 року №р/6-103. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 70 000,00 грн, у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 05 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року та з 01 червня 2022 року по 30 червня 2022 року відповідно до рапортів від 02 липня 2022 року №р/6-106, від 02 липня 2022 року №р/6-103. В решті позову відмовлено.

Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з положень наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168».

Аналізуючи відповідні положення, суд першої інстанції дійшов висновку, що виплата додаткової винагороди у підвищеному розмірі 100 000,00 грн військовослужбовцям Державної прикордонної служби України відповідно до Постанови №168 можлива лише за умови підтвердження їхньої безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, у районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Суд першої інстанції встановив, що начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » подав на ім`я начальника НОМЕР_2 прикордонного загону рапорти про виплату позивачу додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, із розрахунку 70 000,00 грн на місяць пропорційно часу проходження служби за періоди: з 01 квітня 2022 року по 04 квітня 2022 року в сумі 9 333,33 грн, з 05 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року в сумі 60 666,66 грн та з 01 червня 2022 року по 30 червня 2022 року в сумі 70 000,00 грн.

Разом з тим, відповідач здійснив виплату збільшеної додаткової винагороди позивачу лише за період з 01 квітня 2022 року по 04 квітня 2022 року в сумі 9 333,33 грн.

Суд першої інстанції, встановивши, що позивач набув право на виплату додаткової винагороди за період з 05 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року в сумі 60 666,66 грн та з 01 червня 2022 року по 30 червня 2022 року в сумі 70 000,00 грн, однак не отримав зазначених виплат, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у цій частині. Суд першої інстанції зобов`язав відповідача здійснити позивачу відповідні виплати. З цим висновком погодився й суд апеляційної інстанції.

Водночас суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, визнав відсутніми підстави для нарахування позивачу збільшеної додаткової винагороди за періоди з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року та з 07 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Щодо зазначених періодів, суди першої попередніх інстанцій наголосили, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що позивач з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року та з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року брав кожного повного місяця участь безпосередньо в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.

Також відсутні докази, які б свідчили, що позивач у вказані періоди у складі підрозділу Держприкордонслужби України, що знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, виконував бойові завдання на лінії бойового зіткнення.

Суди попередніх інстанцій підкреслили, що сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн, передбаченою Постановою №168.

Крім того, суди встановили, що відповідно до Положення про відділ прикордонної служби Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 червня 2016 року №311, виконувані позивачем в періоди з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року завдання належать до оперативно-службової діяльності відділу та є безпосередніми службовими обов`язками позивача.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями , адвокат Слєпченко Сергій Анатолійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, обґрунтовуючи її порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник просить рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким ці позовні вимоги задовольнити, а постанову суду апеляційної інстанції скасувати.

Касаційну скаргу подано з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392-/0/81-22-АГ без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 грудня 2023 року у справі №200/1193/23, від 05 червня 2024 року у справі №200/551/23, від 13 червня 2024 року у справі №360/529/23, від 20 червня 2024 року у справі №480/1745/23.

Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовилися врахувати як доказ підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях та заходах витяг з журналу бойових дій. Він зазначає, що відповідно до пункту 4 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 392-/0/81-22-АГ журнал бойових дій (службово-бойових дій) є належним доказом участі у бойових діях та дає право на отримання збільшеної додаткової винагороди відповідно до Постанови №168.

Скаржник також зазначає, що відповідач до осені 2022 року не вів журналів бойових дій, а використовував робочі зошити, в яких зазначав про участь позивача у виконанні службових завдань. Він вважає, що за умови невиконання відповідачем обов`язку щодо ведення журналу бойових дій, єдиним можливим доказом безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях слід уважати витяг із робочого зошита прикордонника. При цьому він наполягає, що негативні наслідки недотримання відповідачем внутрішніх процедур призначення збільшеної додаткової винагороди не можуть перекладатися на військовослужбовця.

Також скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 3, 4, наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 31 березня 2022 року № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», зокрема щодо того: - чи можливо замінити документи, передбачені пунктом 3 наказу №164-АГ та пунктом 4 Наказу №392-АГ, витягом з робочого зошита у випадку, якщо військова частина Державної прикордонної служби України не веде журнал бойових дій; - чи вважається бездіяльністю відсутність будь-якого рішення щодо поданого командиром військовослужбовця рапорту про виплату збільшеної додаткової винагороди; чи має військовослужбовець в такому випадку право отримати збільшену додаткову винагороду, якщо жодного рішення щодо такого рапорту не прийнято; - чи впливають негативні наслідки недотримання внутрішньої процедури призначення додаткової винагороди (зокрема, нерозгляду рапорту та відсутності рішення по його суті) на можливість чи неможливість отримання такої винагороди військовослужбовцем.

Крім того, скаржник звертає увагу на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 глави 5 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України та пункту 1 розділу ІІ Положення про відділ прикордонної служби Державної прикордонної служби України, зокрема щодо того: - чи належить виконання наряду «вогнева засідка» до оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби; - чи охоплюється виконання наряду «вогнева засідка» поняттям безпосередня участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії; - чи надає право на збільшення додаткової винагороди до 100 000,00 грн виконання наряду «вогнева засідка».

Позиція інших учасників справи

Відповідач правом надати відзив не скористався.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 19 вересня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Слєпченка Сергія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі №620/18189/23.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2025 року (суддя: Загороднюк А.Г.) призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 з 09 липня 2021 року проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Відповідно до витягів з робочого зошита начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ( Тип Б ) за період з 30 квітня 2022 року по 31 серпня 2022 року; книги прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) та книги прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_5 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_6 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) за період з 31 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року; журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_8 від 01 грудня 2022 року №4.5/29 ДСК (том 1), позивач, виконував ряд бойових завдань.

Начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 подано рапорти про виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, а саме: в розмірі 30 000,00 грн за періоди з 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року, з 01 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року, з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року та у розрахунку 70 000,00 грн за період з 01 червня 2022 року по 30 червня 2022 року, 01 квітня 2022 року по 04 квітня 2022 року, 05 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року.

Позивач, уважаючи, що відповідач неправомірно не здійснив виплату йому за період з 01 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року додаткової винагороду збільшеної до 100 000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», звернувся з цим позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон №661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Статтею 16 Закону №661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова №793) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

У решті зміст пункту 1 Постанови №168 в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 01 серпня 2022 року до 31 грудня 2022 року) не змінювався.

31 березня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба), з посиланням на Постанову №168, видано наказ №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», який уведено в дію з 24 лютого 2022 року (далі - Наказ №164-АГ).

Пунктом 1 Наказу №164 -АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплати здійснювати в поточному місяці за попередній місяць.

Відповідно до пункту 2 Наказу №164 -АГ під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем:

бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районах ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

здійснення заходів з виводу сил та засобів з-під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

виконання польотів, пов`язаних з евакуацією військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів з районів бойових дій;

виконання бойових завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

Пунктом 3 Наказу №164 передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів:

бойового наказу (бойового розпорядження);

журналу бойових дій або інших відповідних документів;

рапорту начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.

Пунктом 4 Наказу №164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).

Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснюють на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби з обов`язковим зазначенням підстав для його видання.

У подальшому з 01 серпня 2022 року набув чинності наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ №392/0/81-22-АГ).

У пункті 2 Наказу №392/0/81-22-АГ конкретизовано за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:

(1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

(2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

(3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

(4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

(5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

(6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

(7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

(8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

Пунктом 4 Наказу №392/0/81-22-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

(1) бойового наказу (бойового розпорядження);

(2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

(3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 Наказу №392/0/81-22-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

Відповідно до пункту 10 Наказу №392/0/81-22-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

Відповідно до пункту 11 Наказу №392/0/81-22-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 Наказу).

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 Наказу).

Згідно з пунктом 12 Наказу №392/0/81-22-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

З 01 грудня 2022 року Адміністрацією Держприкордонслужби уведено в дію наказ від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», в якому було дещо змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах (далі - Наказ №628/0/81-22-АГ).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спірні правовідносини у цій справі виникли унаслідок невиплати відповідачем на користь ОСОБА_1 , військовослужбовця Держприкордонслужби, додаткової винагороди, яка передбачена Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн за період з 01 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Суди попередніх інстанцій визнали право позивача на отримання зазначеної винагороди за періоди з 05 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року та з 01 червня 2022 року по 30 червня 2022 року та задовольнити позовні вимоги в указаній частині. В обґрунтування свого рішення суди послалися на рапорти начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 02 липня 2022 року № р/6-106 та № р/6-103, які підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях та здійсненні заходів з національної безпеки і оборони.

Водночас суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні вимог позивача за період з 01 квітня 2022 року по 04 квітня 2022 року, оскільки за вказаний період проходження служби позивачу вже була виплачена збільшена додаткова винагорода.

Також суди попередніх інстанцій вважали відсутніми підстави для задоволення вимог позивача за період з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року та з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року. Своє рішення в цій частині суди мотивували тим, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач кожного повного місяця брав участь безпосередньо в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, а також доказів того, що позивач виконував бойові завдання на лінії бойового зіткнення. Суди зазначили, що завдання, які виконував позивач в зазначені періоди, є частиною оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби та належать до безпосередніх службових обов`язків позивача.

Позивач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо періодів з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року та з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року, зазначаючи, що суди безпідставно не врахували витяги з робочого зошита начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) та витяг з журналу бойових дій на підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях та заходах. Позивач також наполягає, що виконання наряду «вогнева засідка» є формою безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а тому дає йому право на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди.

Касаційне провадження за скаргою позивача відкрито на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України з огляду на:

неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції, сформованої Верховним Судом у постановах від 21 грудня 2023 року у справі №200/1193/23, від 05 червня 2024 року у справі №200/551/23, від 13 червня 2024 року у справі №360/529/23, від 20 червня 2024 року у справі №480/1745/23 щодо застосування пункту 4 Наказу № 392-/0/81-22-АГ;

відсутність висновку Верховного Суду щодо того, чи можливо документи, передбачені пунктом 3 наказу №164-АГ та пунктом 4 Наказу №392-/0/81-22-АГ, замінити витягом з робочого зошита у випадку, якщо військова частина Державної прикордонної служби України не веде журнал бойових дій; чи вважається бездіяльністю відсутність будь-якого рішення щодо поданого командиром військовослужбовця рапорту про виплату збільшеної додаткової винагороди; чи має військовослужбовець в такому випадку право отримати збільшену додаткову винагороду, якщо жодного рішення щодо такого рапорту не прийнято; чи впливають негативні наслідки недотримання внутрішньої процедури призначення додаткової винагороди (зокрема, нерозгляду рапорту та відсутності рішення по його суті) на можливість чи неможливість отримання такої винагороди військовослужбовцем;

відсутність висновку Верховного Суду щодо того, чи можуть витяги з робочого зошита начальника відділу прикордонної служби підтверджувати обставини безпосередньої участі військовослужбовця Держприкордонслужби у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки, відсічі й стримування збройної агресії, а також чи охоплюється виконання завдання «вогнева засідка» поняттям «безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки, відсічі і стримування збройної агресії» та чи надає виконання такого за право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн.

Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Протягом періоду, який є предметом розгляду у цьому касаційному провадженні, питання виплати додаткової винагороди регулювали різні нормативно-правові акти, зокрема:

з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 липня 2022 року по 31 липня 2022 року - Наказ Адміністрації Держприкордонслужби №164-АГ;

з 01 серпня 2022 року по 30 листопада 2022 року - Наказ Адміністрації Держприкордонслужби №392/0/81-22-АГ;

з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року- Наказ Адміністрації Держприкордонслужби №628/0/81-22-АГ.

Верховний Суд вже неодноразово висловлював позицію щодо застосування зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби. Зокрема, у постанові від 05 грудня 2024 року у справі №120/12613/23 Верховний Суд зазначив, що у переліку завдань, які визначають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах», відсутня чітка прив`язка до меж, бойових (спеціальних) завдань та операцій здійснення самих бойових дій та заходів. Перелік охоплює широкий спектр військових дій, які можуть виконуватися військовослужбовцями як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами. Це означає, що виконання військовослужбовцем різноманітних військових завдань як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами, може вважатися підставою для визнання його участі у бойових діях або заходах.

Верховний Суд звернув увагу, що згідно з наказом № 164-АГ підставою для виплати додаткової винагороди є наказ командира, який видається, у разі, якщо особи беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).

Процедура підтвердження участі у бойових діях (пункт 3), згідно з наказом № 164-АГ, здійснюється шляхом видачі довідки (додаток № 1) на підставі одного з визначених документів: бойового наказу (розпорядження); журналу бойових дій; рапорту начальника, без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації. Начальники органів ДПСУ зобов`язані щомісячно повідомляти органи, де проходять службу відрядженні військовослужбовці, про їх участь у бойових діях (додаток № 2).

Виходячи з наведених положень наказу № 164-АГ, Верховний Суд дійшов висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим. Навіть якщо надані позивачем документи не повністю відповідають вимогам наказу № 164-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.

Водночас Верховний Суд зауважив, що накази №392/0/81-22-АГ і № №628/0/81-22-АГ змінили підхід до визначення «безпосередньої участі» військовослужбовців у бойових діях, звузивши та конкретизувавши критерії до певних видів бойових завдань порівняно з наказом № 164-АГ, який діяв до 01 липня 2022 року. При цьому, хоч перелік документів для підтвердження участі у бойових діях залишився незмінним, наказ № 392/0/81-22-АГ ввів додаткові вимоги щодо підтвердження участі у бойових діях, вимагаючи надання сукупності документів замість одного, як це було передбачено наказом № 164-АГ. Зокрема, наказ № 392/0/81-22-АГ вимагає надання сукупності документів, таких як бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів та додаткової довідки за встановленою формою. Натомість наказ № №628/0/81-22-АГ допускає альтернативність у наданні документів для підтвердження участі.

Підсумовуючи, Верховний Суд констатував, при оцінці доказів, що підтверджують право особи на додаткову винагороду, необхідно враховувати зміни, внесені наказами № 392/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ, і оцінювати надані документи відповідно до їхніх вимог. Лише на основі такого підходу можна об`єктивно визначити, чи має особа право на отримання додаткової виплати згідно з оновленими критеріями та процедурами.

У цій справі встановлено, що позивач проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

У позовній заяві позивач стверджував, що в період з 01 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року він брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а тому він має право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн відповідно до Постанови №168.

Зокрема, позивач зазначав, що він залучався до виконання завдань типу «вогнева засідка».

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача щодо виплати зазначеної додаткової винагороди за періоди з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року та з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року, суди попередніх інстанцій, посилаючись на положення наказу Адміністрації Держприкордонслужби №164-АГ, дійшли висновку про непідтвердження його права на відповідну виплату. Суди зазначили, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач упродовж кожного повного місяця брав безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії. Також не надано доказів того, що позивач виконував бойові завдання на лінії бойового зіткнення. Додатково суди зазначили, що виконувані позивачем завдання належать до оперативно-службової діяльності підрозділу прикордонної служби і є частиною його безпосередніх службових обов`язків.

Оцінюючи правомірність таких висновків, важливо ще раз зауважити, що спірний період виплати додаткової винагороди підпадає під дію наказів Адміністрації Держприкордонслужби №164-АГ, №392/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ. Отже, встановлення права позивача на виплату додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, потребує комплексної оцінки виконуваних ним завдань та аналізу наявних у матеріалах справи доказів у контексті приписів відповідного наказу, який регулював спірний період. Зокрема, за період з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року та з 01 липня 2022 року по 31 липня 2022 року правомірність виплати необхідно оцінювати відповідно до Наказу №164-АГ, за період з 01 серпня 2022 року по 30 листопада 2022 року - згідно з Наказом №392/0/81-22-АГ, а за період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року - відповідно до Наказу №628/0/81-22-АГ.

Верховний Суд у своїй постанові від 05 грудня 2024 року у справі №120/12613/23 наголосив на необхідності застосування такого підходу, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього. Водночас суди попередніх інстанцій не здійснили належної оцінки наведених обставин, а формально підійшли до встановлення фактичних обставин справи, обмежившись застосуванням положень лише Наказу №164-АГ щодо всього спірного періоду.

Крім того, обґрунтовуючи свій висновок про те, що виконання завдання «вогнева засідка» належить до оперативно-службової діяльності підрозділу прикордонної служби і є частиною безпосередніх службових обов`язків позивача, суди попередніх інстанцій виходили виключно з аналізу Положення про відділ прикордонної служби Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 червня 2016 року №311. При цьому суди не врахували, що згадане положення регулює діяльність відділу прикордонної служби у мирний час і не містить особливостей виконання завдань у період дії воєнного стану.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про те, що виконання завдання «вогнева засідка» належить до оперативно-службової діяльності підрозділу прикордонної служби та є частиною безпосередніх службових обов`язків позивача, визнаються необґрунтованими, оскільки вони не враховують специфіку виконання таких завдань позивачем в умовах воєнного стану.

Посилання судів попередніх інстанцій на відсутність у матеріалах справи доказів виконання позивачем бойових завдань безпосередньо на лінії бойового зіткнення також не можуть слугувати достатньою підставою у спірному випадку стверджувати, що позивач не виконував бойових завдань та заходів у розумінні приписів пунктів 2 наказів Адміністрації Держприкордонслужби №164-АГ, №392/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ узагалі.

У цьому контексті визначальним є з`ясування обставин того, чи підпадає виконання військовослужбовцем завдання «вогнева засідка» під визначення «безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки, відсічі і стримування збройної агресії», окреслене наказами Адміністрації Держприкордонслужби №164-АГ, №392/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ, чи виконував військовослужбовець це завдання під час перебування безпосередньо в районі ведення бойових дій, та чи підтверджується виконання такого завдання визначеними цими наказами документами.

Однак, зазначені аспекти спірних правовідносин залишилися нез`ясованими судами попередніх інстанцій, що свідчить про неповноту дослідження обставин справи та необґрунтованість висновків щодо відсутності у позивача права на отримання додаткової винагороди у спірному періоді.

Суди попередніх інстанцій також проігнорували аргументи про те, що упродовж періоду з 01 квітня 2022 року по 31 грудня 2022 року він виконував одні й ті ж самі завдання, що підтверджується витягами з робочого зошита начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) та витягом з журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_5 (з м.д. АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_6 (з м.д. АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01 грудня 2022 року №4.5/29 ДСК (том 1).

Суди залишили поза увагою той факт, що за виконання позивачем аналогічних завдань за період з 05 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року та з 01 червня 2022 року по 30 червня 2022 року начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) були видані рапорти на виплату позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, а виконані позивачем завдання за період з 01 квітня 2022 року по 04 квітня 2022 року відповідач виплатив збільшену додаткову винагороду.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не з`ясовували, чи складалися рапорти про участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань стосовно позивача за час проходження ним служби з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року та з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року. Такі рапорти згідно з наказами Адміністрації Держприкордонслужби 164-АГ, №392/0/81-22-АГ та №628/0/81-22-АГ, є одним із визначених документів, на підставі яких здійснюється підтвердження участі у бойових діях та заходах. Відсутність аналізу цих документів суперечить принципам адміністративного судочинства, зокрема обов`язку суду встановити дійсні обставини справи.

У постанові від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Однак суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки спірним правовідносинам, не встановили всіх обставин та не дослідили докази, які можуть вплинути на правильність вирішення цього спору, у зв`язку з чим Верховний Суд уважає їхні висновки щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача у цій справі за період з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року та з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року передчасними.

Указані процесуальні порушення, зокрема хибне правозастосування, що вплинуло оцінювання обставин справи, а також доказів, якими сторони їх підтверджували, позбавляють суд касаційної інстанції можливості надати відповідь на поставлені у касаційному провадженні питання, перевірити застосовність правової позиції Верховного Суду, на яку посилається скаржник, а також підтвердити чи спростувати правильність висновків судів по суті спору в указаній частині.

У силу приписів статті 341 КАС України, зокрема її частини другої, суд касаційної інстанції не наділений повноваження досліджувати докази, встановлювати фактичні обставини справи або здійснювати їх переоцінку, об`єктом перегляду судом касаційної інстанції є лише питання застосування права.

Окрім того, слід звернути увагу, що одночасно з поданням позовної заяви позивач заявляв клопотання про витребування доказів у військової частини НОМЕР_3 . Суд першої інстанції це клопотання не розглянув, а суд апеляційної інстанції зазначене процесуальне порушення не виявив та не усунув.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу

Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на приписи статті 353 КАС України касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення в частині відмовлених позовних вимог про визнання незаконним нарахування не в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період проходження ним служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року та з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вказану додаткову винагороду в повному обсязі відповідно до Постанови №168 за вказаний період з урахуванням раніше виплачених сум - скасуванню з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам першої та апеляційної інстанцій необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу адвоката Слєпченка Сергія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі №620/18189/23 в частині позовних вимог про визнання незаконним нарахування не в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період проходження ним служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року та з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в повному обсязі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року та з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум скасувати, а справу №620/18189/23 в цій частині направити на новий судовий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов