Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.02.2018 року у справі №817/36/17
Ухвала КАС ВП від 06.03.2018 року у справі №817/36/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2018 року

Київ

справа №817/36/17

адміністративне провадження №К/9901/5583/17

адміністративне провадження №К/9901/5589/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року (головуючий суддя - Охрімчук І.Г., судді Капустинський М.М., Моніч Б.С.)

у адміністративній справі №817/36/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі - Управління) про визнання неправомірними дій та визнання недійсною інформації,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача при наданні інформації щодо неправомірності рішення державного реєстратора Сарненського районного управляння юстиції Рівненської області про державну реєстрацію права власності на піднавіс як об'єкт нерухомого майна типу будівлі у відповіді за вих.№13771/03.2-11/4/03.2 від 16 грудня 2015 року на звернення громадянина ОСОБА_3 від 12 листопада 2015 року;

- визнати неправомірними дії відповідача при наданні інформації щодо неправомірності рішення державного реєстратора Сарненського районного управляння юстиції Рівненської області про державну реєстрацію права власності на піднавіс як об'єкт нерухомого майна типу будівлі у відповіді за вих.№М-174-03 від 18 квітня 2016 року на заяву ОСОБА_2 від 12 квітня 2016 року;

- визнати недійсною інформацію викладену відповідачем у відповіді за вих.№13771/03.2-11/4/03.2 від 16 грудня 2015 року на звернення громадянина ОСОБА_3 від 12 листопада 2015 року та у відповіді за вих.№М-174-03 від 18 квітня 2016 року на заяву ОСОБА_2 від 12 квітня 2016 року щодо неправомірності рішення державного реєстратора Сарненського районного управління юстиції Рівненської області про державну реєстрацію права власності на піднавіс за адресою: АДРЕСА_1, як об'єкт нерухомого майна типу будівлі.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 4 липня 2017 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсною інформації, викладеної Головним територіальним управлінням юстиції у Рівненській області у відповіді за вих.№13771/03.2-11/4/03.2 від 16 грудня 2015 року на звернення ОСОБА_3 від 12 листопада 2015 року та у відповіді за вих.№М-174-03 від 18 квітня 2016 року на заяву ОСОБА_2 від 12 квітня 2016 року щодо неправомірності рішення державного реєстратора Сарненського районного управляння юстиції Рівненської області про державну реєстрацію права власності на піднавіс за адресою: АДРЕСА_1, як об'єкт нерухомого майна типу будівлі - закрито.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 4 липня 2017 року в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої інстанції позивач оскаржив їх в апеляційному порядку.

Ухвалами Житомирського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку із смертю позивача задоволено, ухвалу та постанову суду першої інстанції визнано нечинними, а провадження у справі закрито.

З зазначеними ухвалами апеляційного суду ОСОБА_1 як спадкоємець позивача не погодився та звернувся з касаційними скаргами, в яких просить судові рішення скасувати, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляду. В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що до складу спадщини після смерті позивача, який є його батьком, входить, зокрема, і право власності на будівлю піднавіс за адресою: АДРЕСА_1, що не припинилось після смерті його батька, та яке було предметом цивільного спору у справі № 572/3632/15-ц. Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 4 липня 2016 року підтверджено законність набуття позивачем права власності на вказану будівлю, у зв'язку з чим позивач набув право на подання до суду позову до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання неправомірними дій та визнання недійсною інформації стосовно зазначеного піднавісу. Вважає, що до складу спадщини входять права і обов'язки позивача в частині оскарження неправомірності дій щодо рішень державного реєстратора про речові права на об'єкт нерухомості, а тому спірні правовідносини у даній справі допускають правонаступництво, що є підставою для зупинення провадження у справі до встановлення його правонаступником в порядку спадкування після смерті його батька. Зазначив, що незважаючи на те, що апеляційний суд допустив його до участі у справі шляхом представництва, клопотання про зупинення провадження у справі до встановлення його правонаступником в порядку спадкування не вирішив, чим фактично позбавив його права на судовий захист відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзивах на касаційні скарги відповідач просить відмовити в їх задоволенні, а рішення апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційних скарг та відзиви на них, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Закриваючи провадження у справі апеляційний суд виходив з того, що правовідносини, що стали предметом спору у даній справі, не передбачають правонаступництва.

В цей же день представником спадкоємця позивача подано клопотання про зупинення провадження у справі до моменту вступу у справу правонаступника (спадкоємця) ОСОБА_1, в зв'язку зі смертю позивача, що підтверджується копією запису акту про смерть.

За правилами пункту 5 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, тобто правонаступництво щодо виплат, які є предметом позовних вимог у справі, не допускається.

Підставою для звернення позивача з позовом до суду у даній справі фактично була його незгода зі змістом відповідей за вих.№13771/03.2-11/4/03.2 від 16 грудня 2015 року на звернення ОСОБА_3 та за вих.№М-174-03 від 18 квітня 2016 року на заяву ОСОБА_2, які були надані Управлінням і містили інформацію стосовно законності реєстрації за позивачем права власності на піднавіс як об'єкт нерухомого майна типу будівлі.

Таким чином, предметом спору у даній справі є правомірність дій відповідача за наслідком розгляду звернення позивача, а також третьої особи, та визнання недостовірною інформації у наданій відповідачем відповіді. Тобто, фактично позивач у даній справі оскаржує відповіді відповідача надані йому та третій особі в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Згідно з преамбулою Закону України «Про звернення громадян», цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Статтею 18 цього Закону закріплені права громадянина, який звернувся із заявою чи скаргою, при її розгляді, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги, вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Тобто, вказаним Законом визначені правовідносини, які виникають між конкретною фізичною особою (заявником) та органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, які зобов'язані у визначений спосіб здійснити розгляд заяви та надати відповідь. Такі правовідносини виключають можливість правонаступництва у випадку смерті заявника.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що правовідносини у даній справі нерозривно пов'язані з особою позивача та не допускають правонаступництва.

Відповідно до статті 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Оскільки апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції ухвалив законні та обґрунтовані рішення, а обставини, що стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після їх прийняття, його висновок про визнання рішень суду першої інстанції нечинними та закриття провадження у справі є правильним.

Доводи касаційної скарги про те, що спірні правовідносини у даній справі допускають правонаступництво є безпідставними, оскільки відповіді відповідача на його заяву та звернення ОСОБА_3, не є нормативними або ненормативними актами, вони не створюють, не змінюють, не припиняють прав, а також не покладають обов'язків, які б могли бути об'єктом правонаступництва.

Доводи скаржника про те, що апеляційним судом не розглянуто його клопотання про зупинення провадження у справі до встановлення його правонаступником в порядку спадкування після смерті батька не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про неможливість правонаступництва у даних правовідносинах. За таких обставин ОСОБА_1 не є учасником справи, а тому не наділений правом заявляти у ній клопотання, які б підлягали розгляду.

Що ж стосується доводів скаржника про те, що відповідь відповідача на звернення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 впливає на інтереси скаржника як правонаступника останнього у цивільній справі, в якій ОСОБА_2 є стороною і в якій розглядається спір про право власності на нерухоме майно, якого стосуються відповіді, колегія суддів їх також до уваги не бере, оскільки такі виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги на ухвали суду, постановлених з процесуальних питань. При цьому можливість правонаступництва у іншому приватно-правовому спорі не свідчить про наявність підстав для цього у даній справі.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстави для їх скасування відсутні, а тому обидві касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик

Л.Л. Мороз,

Судді Верховного Суду