Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2018 року

Київ

справа №814/193/16

адміністративне провадження №К/9901/27999/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2016 у справі № 814/193/16 за позовом Державного підприємства «Суднобудівний завод імені 61 Комунара» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Державне підприємство «Суднобудівний завод імені 61 Комунара» (далі - ДП «Суднобудівний завод імені 61 Комунара») звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - СДПІ з ОПВ у м. Одесі), Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії СДПІ з ОПВ у м. Одесі, щодо відмови ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» у списанні податкового боргу - податку з доходів фізичних осіб в розмірі 5172654,60 грн.; зобов'язано ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва прийняти рішення про списання ДП «Суднобудівний завод ім.61 комунара» податкового боргу - податку з доходів фізичних осіб в сумі 5172654, 60 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва оскаржила його в апеляційному порядку. Разом з апеляційною скаргою відповідачем було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 апеляційну скаргу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було залишено без руху у зв'язку з тим, що скаржником не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, а в мотивувальній частині апеляційної скарги відсутні будь-які доводи в обґрунтування заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору та не надано будь-яких доказів неможливості його сплати у розмірах визначених Законом України «Про судовий збір» та встановлено строк для усунення зазначених недоліків.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2016 у задоволенні клопотань ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 відмовлено, апеляційну скаргу повернуто заявнику.

Не погодившись з ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2016 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва оскаржила її у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до Одеського апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір», статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд враховуючи майновий сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк та зазначає, що надання органами ДФС належних та допустимих доказів відсутності фінансування з Державного бюджету України (відсутність коштів) на момент звернення із позовом, скаргою (апеляційною, касаційною скаргою) є визначальними для прийняття судом рішення у відповідності до приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір».

Згідно з частинами першою, другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі; суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Частиною першою статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Як вбачається з матеріалів справи, в межах строку наданого для усунення недоліків відповідно до ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 заявник апеляційної скарги повторно звернувся із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, яке мотивовано тим, що майновий стан ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва свідчить про неможливість сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

При цьому, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин та не надано доказів про вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання коштів для сплати судового.

Пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Отже, враховуючи те, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва не виконано вимоги ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 щодо сплати судового збору, а доказів на підтвердження неможливості такої сплати не надано, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про повернення апеляційної скарги.

Таким чином, суд вважає, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, а тому підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна