Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2018 року

Київ

справа №703/3977/12

адміністративне провадження №К/9901/1332/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року (судді Довга О.І., Костів М.В., Запотічний І.І.) в адміністративній справі № 703/3977/12 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі Закарпатської області (далі - управління ПФУ) про скасування рішення та стягнення утриманої пенсії, -

встановив:

У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання дій протиправними, скасування рішення та стягнення коштів. В обґрунтування вимог зазначала, що 28 квітня 2012 року відповідач прийняв рішення про утримання з її пенсії надмірно виплачених сум в розмірі 20% через те, що позивач була зареєстрована як фізична особа - підприємець (далі - ФОП), але відповідача про це не повідомила, внаслідок чого їй у період з 20 лютого 2003 року по 30 квітня 2012 року безпідставно як непрацюючому пенсіонеру збільшено на 12 % розмір пенсії внаслідок чого утворилася переплата в розмірі 26 560 грн 84 коп. Вважаючи вказане рішення незаконним, просила суд визнати дії відповідача неправомірними, скасувати рішення управління ПФУ від 28 квітня 2012 року № 42 та стягнути утримані з її пенсії кошти в розмірі 10 056 грн.

Виноградівський районний суд Закарпатської області постановою від 12 жовтня 2012 року позов задовольнив.

Рішення обґрунтував тим, що пенсійне законодавство не пов'язує факт реєстрації особою ФОП з правом на отримання пенсії, оскільки право на пенсію набувається особою у разі отримання ним доходу і сплати з цього доходу страхових внесків. Оскільки позивач довідку 4-ОПП про взяття на облік в податковому органі не отримувала, не виготовляла печаток і штампів, режим оподаткування, у тому числі спрощений, не обирала, не ставала на облік до соціальних фондів та не використовувала найману працю, підстав стверджувати про здійснення нею підприємницької діяльності та отримання доходу немає.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 09 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасував та постановив нове - про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказав, що через неповідомлення ОСОБА_1 про обставини, які припиняють виплату пенсії, - реєстрація суб'єктом підприємницької діяльності, утворилася переплата, яка підлягає стягненню.

Позивач не погодилася із рішенням суду апеляційної інстанції і подала касаційну скаргу про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Посилається на неправильне застосування цим судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що поза увагою суду залишилися положення статті 8 Закону України від 07 лютого 1991 року № 698-XII «Про підприємництво» та пункту 13 Положення про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 740, згідно з якими орган державної реєстрації протягом п'яти днів подає до органів пенсійного фонду повідомлення про державну реєстрацію ФОП. У зв'язку із цим вважає, що суд не встановив обставин подання позивачем недостовірних відомостей для призначення пенсії.

На касаційну скаргу управління ПФУ надіслало відзив, в якому наведено заперечення щодо вимог касаційної скарги та додано доказ надсилання копії відзиву позивачу.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управління ПФУ та отримує пенсію по інвалідності 2-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2002 року № 374 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались» (чинної, на час виникнення спірних відносин; далі - постанова № 374) з 20 лютого 2003 року позивачці, як непрацюючій пенсіонерці, виплачувалось підвищення до пенсії на 12 %.

28 квітня 2012 року управління ПФУ прийняло рішення № 42 «Про утримання сум пенсій, надміру виплачених пенсіонеру внаслідок зловживань з його сторони», оскільки за період з 20 лютого 2003 року по 30 квітня 2012 року позивачу зайво виплачено 26 560 грн 84 коп, у зв'язку із чим ця сума підлягає утриманню у розмірі 20% пенсії щомісячно до повного погашення.

Підставою прийняття такого рішення стало не дотримання ОСОБА_1 вимог статті 50 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) зокрема, неповідомлення пенсійного органу про її державну реєстрацію, як фізичної особи-підприємця з лютого 2003 року.

Відповідно до положень підпункту «а» пункту 1 постанови № 374 з 01 квітня 2002 року непрацюючим пенсіонерам збільшено на 12 % пенсії (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій), призначені відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (крім пенсій, призначених відповідно до частини четвертої зазначеної статті).

Частиною першою статті 102 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, які спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії (частина перша статті 103 Закону № 1788-XII).

За пунктом 3 частини другої статті 16 Закону № 1058-IV застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки у системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

За приписами частини першої статті 50 Закону № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Враховуючи те, що позивач провадила підприємницьку діяльність у встановленому законом порядку і не повідомила про ці обставини управління ПФУ, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про виникнення переплати пенсії внаслідок зловживань з боку пенсіонера.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 як на підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції послалася на відсутність у законодавстві України термінологічного визначення поняття «непрацюючий пенсіонер», на власне трактування підстав виплати підвищення до пенсії за постановою № 374, право на яку у її розумінні мають пенсіонери, що не працюють, до кола яких слід відносити й тих, що є суб'єктами підприємницької діяльності - ФОП, які хоча й зареєстровані у такому статусі, але фактично не здійснюють підприємницької діяльності, не отримують доходу і не сплачують страхових внесків, обчислених з отриманого доходу.

Аргументи такого змісту не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не містять достатніх підстав для втручання в це рішення, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до постанови № 374 підвищення до пенсії в розмірі 12 % можуть отримати пенсіонери, категорії яких перелічені в цій постанові, за умови, що вони не працюють. Право на доплату до пенсії пов'язується насамперед із неучастю пенсіонера у будь-якого роду діяльності, спрямованої на задоволення власних потреб і благ шляхом використання засобів праці. При цьому факт отримання доходу від такої діяльності чи сплати з отриманого доходу страхових внесків не є визначальним і не є умовою для відмови в її призначенні.

За пунктом 28 постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку надання та оформлення документів для призначення, перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (чинної на час виникнення спірних правовідносин), щоб підтвердити, що особа, яка претендує на отримання доплати (підвищення) до пенсії, не працює, вона має подати трудову книжку та довідку органів державної податкової служби довільної форми про те, що особа не перебуває на обліку у даному органі державної податкової служби як ФОП. При відсутності трудової книжки - довідка органів державної податкової служби довільної форми про те, що особа не перебуває на обліку у даному органі державної податкової служби як ФОП, та заява особи із зазначенням причини відсутності трудової книжки. До зазначених документів додається інформація відділу персоніфікованого обліку.

За цим нормативним актом у поєднанні із законодавством, на яке робиться посилання в оскарженій постанові суду, право на доплату до пенсії пов'язується саме із наявністю/відсутністю роботи (праці) в пенсіонера як можливості діяти. Інша інтерпретація нормативного регулювання спірних відносин не може визнаватися такою, що точно випливає з його змісту.

Доводи касаційної скарги не містять належних та слушних міркувань, які б спростовували наведені висновки суду першої та апеляційної інстанцій.

У ній також не наведено інших аргументів, які б не були предметом перевірки судів та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко