Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.12.2019 року у справі №818/777/17

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року

Київ

справа №818/777/17

адміністративне провадження №К/9901/22708/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,

суддів - Білак М. В., Єресько Л. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу виконуючого обов`язки начальника Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області Чеботарьова Юрія Юрійовича на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року (судді: Бегунц А. О., Яковенко М. М., Рєзнікова С. С.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, третя особа - Виконуючий обов`язки начальника Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області Чеботарьов Юрій Юрійович, про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом в якому просив:

- визнати наказ Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області № 9-о від 24 квітня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого державного ревізора-інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області незаконним;

- скасувати наказ Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області № 9-о від 24 квітня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого державного ревізора-інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді основного працівника в Конотопській ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області;

- стягнути з Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області на користь Лисянського.. середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 квітня 2017 року до дня поновлення на роботі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що працював на посаді старшого державного ревізора-інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб Конотопської ОДПІ на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку основного працівника ОСОБА_2 . Наказом Конотопської ОДПІ № 9-о від 24 квітня 2017 звільнений з посади на підставі пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України. Звільнення позивач вважає незаконним, оскільки підставою для звільнення стало закінчення строку трудового договору на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_2 . Проте, строк трудового договору на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку основного працівника ОСОБА_2 , на який його прийнято на роботу 21 серпня 2015 року, закінчився 14 листопада 2015 року. В той же час, без його згоди, 14 листопада 2015 року Конотопською ОДПІ виданий наказ, згідно якого ОСОБА_1 призначено на посаду старшого державного ревізора-інспектора на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 6-ти річного віку основного працівника ОСОБА_2 , з яким позивача не ознайомлено. Також, жодних заяв щодо призначення на посаду на вказаний період позивач не писав.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підставі розпорядчих документів ДФС України, у зв`язку із скороченням штатної чисельності Конотопської ОДПІ, посада старшого державного ревізора-інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб скорочено. На той час ОСОБА_2 перебувала в декретній відпустці, тому її переведено на посаду головного державного ревізора - інспектора відділу адміністрування податку на доходи з фізичних осіб, податків із самозайнятих осіб, єдиного внеску, майнових податків і зборів з фізичних осіб (наказ Конотопської ОДПІ від 15 лютого 2016 року №7-о). Першочергове право в залишенні на роботі при звільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у відповідності до статті 42 КЗпП, надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Зробивши порівняльний аналіз кваліфікації і продуктивності праці позивача та інших працівників, що залишились працювати після скорочення, суд дійшов висновку, що посадовими особами Конотопської ОДПІ обґрунтовано прийнято рішення про залишення на роботі працівників з більш високою кваліфікацією та стажем роботи. Суд зазначив, що гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України не розповсюджуються на позивача, оскільки закінчився строк, на який оголошено останню хвилю часткової мобілізації (до 22 серпня 2015 року), нове рішення про проведення мобілізації не приймалось, як і рішення про введення воєнного стану, отже, станом на 14 березня 2016 року закінчився особливий період.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області № 9-о від 24 квітня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого державного ревізора-інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого державного ревізора-інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області; стягнуто з Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 квітня 2017 року до дня поновлення на роботі; допущено негайне виконання рішення суду тині поновлення ОСОБА_1 на посаді працівника в Конотопській ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області і стягнення середнього заробітку, не більше, ніж за один місяць.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що згідно пункту 2 статті 36 КЗпП України, ОСОБА_1 звільнений з посади старшого державного ревізора-інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб, як такий, що прийнятий тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_2 . Зазначене не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_2 на час видання оскаржуваного наказу займала посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області. Крім того, на звернення ОСОБА_1 від 18 липня 2016 року та від 25 липня 2016 року про надання своєї згоди на призначення на посаду в новому штатному розписі від Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області отримано відповідь від 01 серпня 2016 року за вихідним №5524/п/18-05-01-10, де зазначалось, що відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України за позивачем на строк до закінчення особливого періоду або дня фактичної демобілізації зберігається місце роботи, посада і середній заробіток.

В період з 12 березня 2016 року по 24 квітня 2017 року в порушення частини другої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ зі змінами та доповненнями та частини третьої статті 119 КЗпП України від 10 грудня 1971 року №322-VІІІ зі змінами та доповненнями посадовими особами Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області посаду за позивачем збережено не було, оскільки в період з 05 квітня 2016 року по 24 квітня 2017 року в штаті Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області відсутня посада старшого державного ревізора-інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що приймаючи спірний наказ № 9-о від 24 квітня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого державного ревізора-інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, відповідачем не дотримано норм законодавства України, а тому він є незаконним та підлягає скасуванню.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

На переконання скаржника, рішення зазначене в резолютивній частині постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року виходить за межі позовних вимог в частині поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного ревізора інспектора Відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб Конотопської ОДПІ» у зв`язку з тим, що позовні вимоги були визначені позивачем як «поновити ОСОБА_1 на посаді основного працівника в Конотопській ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області». Враховуючі те, що ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не знайшли підстав для визнання трудового договору укладеного між Конотопською ОДПІ та ОСОБА_1 безстроковим, то необхідно зробити висновок, що ОСОБА_1 , весь час, з моменту прийняття на роботу 21 серпня 2015 року до моменту звільнення 24 квітня 2017 року, займав посаду старшого державного ревізора інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб тимчасово і його поновлення у такий спосіб не відповідає позовним вимогам.

Більш того, резолютивна частина постанови суперечить мотивувальній частині, що робить таке рішення необґрунтованим. А саме, відповідно до мотивувальної частини «Але, в еріод з 12.03.2016 року по 24.04.2017 року в порушення частини 2 статті 39 Закону України Лро військовий обов`язок та військову службу» та частини 3 статті 119 КЗпП України посадовими особами Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області посаду за позивачем вбережено не було, оскільки в період з 05.04.2016 по 24.04.217 року в штаті Конотопської 'ДПІ ГУ ДФС у Сумській області була відсутня посада старшого державного ревізора інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління податків і зборів з фізичних осіб».

При цьому, згідно резолютивної частини, скасовано наказ Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області № 9-0 від 24 квітня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого державного ревізора інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління податків і зборів з фізичних осіб, що однозначно доводить факт перебування ОСОБА_1 на посаді саме до 24 квітня 2017 року, тобто до моменту звільнення. Більш того ОСОБА_1 без усунення порушень, які на думку суду полягають в тому, що Конотопська ОДПІ не зберегла посаду, поновлюється на вказаній посаді.

Позиція інших учасників справи.

Від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою виконуючого обов`язки начальника Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області Чеботарьова Юрія Юрійовича на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, третя особа - Виконуючий обов`язки начальника Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області Чеботарьов Юрій Юрійович, про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

15 грудня 2017 року припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду.

На виконання пп. 4 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15 грудня 2017 року, дану касаційну скаргу разом з матеріалами адміністративної справи передані на розгляд Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційні провадження №К/9901/22708/18 (адміністративна справа №818/777/17) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Шарапи В. М., суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 549/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року № 2191/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з постановленням Верховним Судом ухвали від 19 грудня 2019 року про відведення судді Соколова В. М. від розгляду матеріалів касаційної скарги Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року у справі № 818/777/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Білак М. В., Єресько Л. О.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 06 лютого 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Відповідно до наказу №41-о від 21 серпня 2015 року ОСОБА_1 прийнятий до Конотопської ОДПІ 21 серпня 2015 року на посаду старшого державного ревізора-інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб, тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_2 .

Згідно з наказом Конотопської ОДПІ №47-о від 14 листопада 2015 року, ОСОБА_1 переведений на посаду старшого державного ревізора-інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб, тимчасово на період відпустки без збереження заробітної плати як матері, дитина якої потребує домашнього догляду основного працівника ОСОБА_2 , до фактичного виходу останньої із зазначеної відпустки.

На підставі розпорядчих документів ДФС України, у зв`язку зі скороченням штатної чисельності Конотопської ОДПІ, 03 лютого 2016 року ОСОБА_1 отримав попередження про наступне вивільнення його із займаної посади згідно пункту 1 статті 40 КзпП України, але до спливу двохмісячного терміну з моменту попередження - 13 березня 2016 року вступив на військову службу за контрактом до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію.

Наказом Конотопської ОДПІ № 12-о від 12 березня 2016 року ОСОБА_1 з 13 березня 2017 року відсторонено від роботи у зв`язку з призовом на військову службу за контрактом.

У зв`язку із виходом на роботу з відпустки для догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_2 , на посаді якої перебував ОСОБА_1 , його згідно наказу Конотопської ОДПІ № 9-о від 24 квітня 2017 року звільнено з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, в зв`язку з закінченням строку трудового договору.

Позивач, вважаючи вказаний наказ протиправним, звернувся з цим позовом до суду.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України підставою для припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються, зокрема, гарантіями, передбаченими частинами 3,4 статті119 КЗпП України.

Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків закріплені у статті 119 КЗпП України відповідно до пункту 3 цієї статті, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Наказом Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області № 9-о від 24 квітня 2017 року, у зв`язку з закінченням строку трудового договору згідно пункту 2 статті 36 КЗпП України, ОСОБА_1 звільнений з посади старшого державного ревізора-інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб, як такий, що прийнятий тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_2 .

На звернення ОСОБА_1 від 18 липня 2016 року та від 25 липня 2016 року про надання своєї згоди на призначення на посаду в новому штатному розписі від Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області отримано відповідь від 01 серпня 2016 року за вихідним №5524/п/18-05-01-10, де зазначалось, що відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України за позивачем на строк до закінчення особливого періоду або дня фактичної демобілізації зберігається місце роботи, посада і середній заробіток.

В період з 12 березня 2016 року по 24 квітня 2017 року в порушення частини 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ зі змінами та доповненнями та частини третьої статті 119 КЗпП України від 10 грудня 1971 року №322-VІІІ зі змінами та доповненнями посадовими особами Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області посаду за позивачем збережено не було, оскільки в період з 05 квітня 2016 року по 24 квітня 2017 року в штаті Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області була відсутня посада старшого державного ревізора-інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб.

Відповідно до пункту 2 стаття 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Крім того, частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються, зокрема, гарантіями, передбаченими частинами 3,4 статті 119 КЗпП України.

Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків закріплені у статті 119 КЗпП України відповідно до пункту 3 цієї статті, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Тобто, чинне законодавство не передбачає можливості розірвання трудових відносин з працівником, призваним на військову службу, за жодних обставин. Припинення трудового договору на підставі пунктів 2, 3 статті 36 КЗпП України у зв`язку з закінченням строку трудового договору з працівниками, призваними на військову службу, можливо тільки після закінчення проходження військової служби (дня фактичної демобілізації).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №813/782/17 (адміністративне провадження №К/9901/17737/18).

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що чинним законодавством не встановлено жодних відмінностей між правовим становищем працівників, які уклали строкові трудові договори, та працівників, що працюють за безстроковими трудовими договорами, зокрема, й щодо поширення на них установлених законом гарантій, пільг і компенсацій, тому передбачені статтею 119 КЗпП України гарантії поширюються на всіх без винятку працівників незалежно від того, працюють вони за строковим чи безстроковим трудовим договором.

За працівником, який призваний (поступив) на військову службу під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення з військової служби, роботодавець зобов`язаний зберігати середній заробіток (частина третя статті 119 КЗпП).

Верховний Суд зазначає, що гарантії, визначені частинами 3-4 статті 119 КЗпП України, є безумовними і зберігаються за працівником упродовж одного року навіть за умови, якщо строк трудового договору може закінчитися раніше. Натомість право на поновлення на посаді, яку особа займала за строковим трудовим договором, не зберігається. Тобто жодне призупинення трудових правовідносин на час перебування на службі не відбувається, а відносини тривають і пролонгуються до закінчення фактичної військової служби (демобілізації чи закінчення військового контракту). Винятком із правила може бути ліквідація установи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №761/33202/16-ц (провадження №61-809св18).

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в частині третій статті 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірний наказ № 9- о від 24 квітня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого державного ревізора-інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, відповідачем не було дотримано норм законодавства України, а тому він є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Тому суд апеляційної інстанції, зазначивши у резолютивній частині постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року «поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного ревізора інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб Конотопської ОДПІ Сумській області» не вийшов за межі позовних вимог.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді старшого державного ревізора-інспектора відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ управління доходів і зборів з фізичних осіб Конотопської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, тобто на тій посаді з якої звільнений оскаржуваним наказом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги .

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу виконуючого обов`язки начальника Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області Чеботарьова Юрія Юрійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А. Г. Загороднюк

Судді М. В. Білак

Л. О. Єресько