ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа №820/10823/15

адміністративне провадження №К/9901/4577/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» Кадирова Владислава Володимировича

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 (колегія у складі cуддів Бондара В.О., Кононенко З.О., Калитки О.М.) у справі

за позовом ОСОБА_3

до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» Кадирова В.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Дельта банк" Кадирова В.В. (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2 або Фонд), в якому просила:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. щодо визнання договору банківського вкладу (депозиту) №011-20663-190215 від 19.02.2015, укладеного нею з АТ "Дельта Банк" (далі - банк), нікчемним згідно з п.7 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- зобов'язати його внести зміни до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, з визначенням суми відшкодування позивачу згідно з договором №011-20663-190215 від 19.02.2015 та надати ці зміни до виконавчої дирекції Фонду для внесення змін до Загального реєстру вкладників для здійснення виплат позивачу.

2. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 02.12.2015 у задоволенні позову відмовив повністю.

3. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 зазначене рішення суду скасовано, а позов задоволено. Визнано протиправною відмову відповідача-1 щодо внесення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, з визначенням відшкодування згідно з договором №011-20663-190215 від 19.02.2015. Зобов'язано відповідача-1 внести позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування позивачу згідно з договором №011-20663-190215 від 19.02.2015.

4. Відповідач-1 подав на рішення суду апеляційної інстанції касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову повністю.

5. 29.03.2016 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження та зупинив виконання постанови до закінчення розгляду справи у суді касаційної інстанції.

6. 28.04.2016 на адресу суду надійшло письмове заперечення позивача з проханням відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржену постанову суду без змін.

7. 29.04.2016 на адресу ВАС України надійшло письмове пояснення відповідача-2 щодо касаційної скарги, в якому він просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

8. 16.01.2018 у зв'язку з ліквідацією ВАС України як суду касаційної інстанції справу для розгляду передано Верховному Суду (далі - Суд).

9. 16.02.2018 та 17.09.2018 до Суду надходили клопотання про винесення додаткової ухвали про відмову у задоволення клопотання про зупинення виконання оскарженої постанови суду.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Постановою правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ згаданий банк віднесено до категорії неплатоспроможних на строк 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності. Зокрема, заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладом фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією Постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

11. Рішенням виконавчої дирекції Фонду (протокол №174/15 від 27.07.2015) керівників структурних підрозділів повідомлено про наявність зазначеної постанови НБУ та відповідні обмеження 15.01.2015.

12. 19.02.2015 позивач уклав з вищевказаним банком договір №010-20663-190215 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, а також договір №011-20663-190215 банківського вкладу ( депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях.

13. Відповідно до умов договору №010-20663-190215 банк відкрив для позивача поточний рахунок в національній валюті НОМЕР_1, оформив та надав у його користування електронний платіжний засіб. Згідно з п.1.2. цього Договору сума вкладу складає 190000,00 грн. Вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в п.1.6 цього Договору, та до 18 серпня 2015 року включно (п.1.3. договору). Процентна ставка на суму вкладу становить 13% річних.

14. 02.03.2015 на підставі постанови правління НБУ від 02.03.2015 №150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №51 про запровадження з 03.03.2015 до 02.06.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в банку Кадирова В.В.

15. Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 08.04.2015 №71 внесено зміни до рішення від 02.03.2015 №51, шляхом викладення пункту 2 цього рішення у наступній редакції: "Тимчасову адміністрацію запровадити строком на шість місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015 включно".

16. 29.05.2015 Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку наказом №408 створила Комісію з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями (далі - Комісія).

17. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 03.08.2015 №147 строк здійснення тимчасової адміністрації в банку продовжено до 02.10.2015 включно.

18. За результатами роботи Комісії відповідно до протоколу від 15.09.2015 встановлено, що укладення банком з фізичними особами після 16.01.2015 договорів банківського вкладу, за якими здійснювалось зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є кредиторами банку, та які не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок Фонду з огляду на перевищення залишків на рахунках граничної суми відшкодування, мало наслідком надання банком кредиторам-фізичним особам переваги перед іншими кредиторами. Вона полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб. При цьому, переважна більшість укладених договорів банківського вкладу (депозиту) містить умову, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку. Однак фактично кошти вносились третіми особами, що є порушенням умов договору та правил банку.

19. 16.09.2015 наказом Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку №813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемності правочинів за вкладними операціями» вирішено застосувати наслідки нікчемності правочинів, договорів банківського вкладу.

20. 02.10.2015 постановою правління НБУ №664 відкликано ліцензію банку.

21. Того ж дня на її виконання виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №181, яким розпочала процедуру ліквідації банку та призначила уповноважену особу Фонду з делегуванням всіх повноважень ліквідатора банку Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 до 04.10.2017 включно.

22. Згідно з протоколом від 20.03.2015 №14 рішенням ради директорів банку затверджено висновки Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями банку, тому числі щодо порушення п.5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ „Дельта Банк" у зв'язку з зарахуванням на рахунок позивача 190000 грн. відповідно до вищевказаного договору банківського вкладу від 25.02.2015 від іншого клієнта цього банку - ОСОБА_5

23. Представник банку на адресу позивача направив повідомлення від 23.09.2015 №8821/962 про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 19.02.2015 №011-20663-190215 відповідно п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

24. Позивач з цим не погодилася і звернулася з позовом до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

25. Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем-1 його прав на користування власними коштами.

26. Відповідачі заперечували проти задоволення позову, посилаючись на нікчемність правочинів з перерахування коштів іншим клієнтом (дроблення) на рахунок позивача в силу закону.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

27. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог повністю, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі довели відсутність правових підстав для включення позивача до відповідного переліку вкладників.

28. Проаналізувавши пп.3-4 ч.1 ст.2, ст.ст.3, 12, 26, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI), суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав доказів, що кошти в сумі 190000,00 грн. є саме його вкладом.

29. На підставі даних витягу з реєстру операцій банку суд визнав підтвердженим факт перерахування коштів на рахунок позивача від іншого клієнта банку (дроблення). Застосувавши п.5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Дельта банк» дійшов висновку про штучність (фіктивність) реального перерахунку грошових коштів та встановлення такими діями незаконних правових підстав для отримання відшкодування за рахунок Фонду.

30. З такими висновками не погодився суд апеляційної інстанції.

31. Застосувавши до спірних правовідносин додатково ст.14 Конституції України, ст.228 ЦК України, ст.ст.4, 27, 37 Закону №4452-VI, пп.3-6 розділу ІІІ, пп.2, 3 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 №14 (далі - Порядок №14), п.2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01.06.2011 №174, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не надав доказів, що позивач кошти фактично не вносив на рахунок за спірним договором.

32. Цей суд також врахував, що постанова Правління НБУ від 30.10.2014 №692/БТ не містить заборони укладати депозитні договори з фізичними особами.

33. Посилаючись на недоведеністі підстав, передбачених ч.3 ст.38 Закону №4452-VI для визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) позивача, суд апеляційної інстанції задовольнив позов.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ

34. Відповідач-1 у касаційній скарзі посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та відмовити у задоволенні позову повністю.

35. Акцентує не неврахуванні цим судом встановленої постановою правління НБУ №692/БТ заборони банку проводити операції, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання нею чинності, умовами яких є поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків

36. Стверджує, що поповнення рахунку позивача третіми особами не допускалося згідно з умовами її договору. Тому зарахування таких коштів є порушенням Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12.11.2003 №492, та створило переваги кредиторам, прямо не встановлених для них законодавством.

37. Тому вважає, що наявні підстави вважати договір позивача з банком нікчемним, що порушує суспільний порядок.

38. Позивач у запереченні просила у задоволенні касаційної скарги відмовити з підстав правильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

39. Акцентує, що з часу перерахування ОСОБА_5 на її рахунок коштів, вона набула на них право власності. Тому подальші дії відповідачів суперечать Конституції України.

40. Відповідач-2 у письмовому поясненні на касаційну скаргу просив оскаржене судове рішення скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

41. Стверджує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, оскільки позивач не може вважатися вкладником.

42. Вважає, що операція з перерахунку позивачу коштів з рахунку іншого клієнта порушує умови договору позивача та законодавство, оскільки здійснена за рахунок внутрішньобанківських проводок і створює штучний обов'язок Фонду відшкодувати кошти.

43. Тому такі правочини є нікчемними відповідно до цивільного законодавства і позивач правомірно не включений до переліку вкладників банку.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

44. Верховний Суд, перевіривши та оцінивши доводи касаційної скарги, дотримуючись меж касаційного перегляду, визначених ст.341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), врахував наступне.

45. З приводу можливості віднесення позивача до категорії вкладників банку Суд врахував положення ст.2 Закону №4452-VI. Зокрема, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

46. Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

47. Договір банківського вкладу згідно з ч.1 ст.1060 ЦК України укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

48. Отже законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом. Немає таких обмежень і в укладеному позивачем договорі банківського вкладу (депозиту).

49. Згідно з ч.1 ст.27 «Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами» Закону №4452-VI (в редакції Закону від 04.07.2014 №1586-VIII) Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

50. Відповідно до ч.2 ст.38 Закону №4452-VI (у редакції на час виникнення спірних відносин) протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

51. Частина 3 ст.38 Закону № 4452-VI (у редакції станом на 30.12.2014) , що діяла на час укладення договору - 19.02.2015) містить перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

52. Відповідач-1 вважав нікчемними договір банківського вкладу між банком і позивачем з підстави, передбаченої п. 7 ч. 3 ст. 38 зазначеного вище Закону.

53. Зі змісту даної норми вбачається, що п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.

54. Відтак, метою п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

55. Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/14681/17, від 30.05.2018 у справі № 910/23036/16, від 23.10.2018 у справі № 804/6992/15.

56. Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI,Фонд або його уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

57. Забезпечуючи виконання статті 38 Закону 4452-VI відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

58. Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ «Дельта Банк» щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

59. При виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

60. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15.

61. Враховуючи наведене, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про протиправність відмови відповідача внести позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

62. Отже у задоволенні касаційної скарги слід відмовити, а оскаржувану постанову - залишити без змін.

63. Відповідно до ч. 3 ст. 375 КАС України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись ст.ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні касаційної скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» Кадирова В.В. відмовити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 залишити без змін.

Поновити виконання Постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб

Суддя Т.О. Анцупова