Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/710/17 825/1617/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року (суддя Соломко І.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (судді: Файдюк В.В. (головуючий), Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.) у справі № 825/1617/17 за позовом Дочірнього підприємства фірма "Автопостач-маркет" Публічного акціонерного товариства "Чернігівська товарно-сировинна компанія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство фірма "Автопостач-маркет" Публічного акціонерного товариства "Чернігівська товарно-сировинна компанія" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 8 серпня 2017 року № 0002741400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) за податковими зобов'язаннями на 375 801,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 93 950,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що контролюючий орган безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань по господарським операціям з передачі гліцерину ТОВ "Делфін Індастрі Україна" для давальницької переробки, натоміть позивачем надано належно оформлені первинні документи, що підтверджують факт використання позивачем отриманої від контрагента продукції у власній господарській діяльності.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Підприємства.

Касаційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, оскільки перевіркою було встановлено, що Підприємство передало контрагенту ТОВ "Делфін Індастрі Україна" для переробки гліцерин, як давальницьку сировину, проте не було підтверджено використання переданого гліцерину при виробництві тосолу-25 та повернення вищезазначених обсягів гліцерину до Підприємства. Також контролюючий орган вказує, що передані обсяги гліцерину (139970,74 кг) не відповідають кількості отриманого тосолу -25, як продукту давальницької сировини. На підставі вказаного відповідач вважає, що відбулась безоплатна передача гліцерину, у зв'язку з чим позивач має обов'язок з нарахування податкових зобов'язань з ПДВ на перевищення ціни придбання гліцерину над фактичною ціною (безоплатно) його постачання (передачі).

Дочірнє підприємство фірма "Автопостач-маркет" Публічного акціонерного товариства "Чернігівська товарно-сировинна компанія" надало відзив на касаційну скаргу в якому вказує, що доводи касаційної скарги є безпідставними та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 частини першої ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що контролюючим органом з 12.09.2013 по 19.09.2013 було проведено перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, за результатами якої складено акт від 17.07.2017 № 381/14/24555719 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Згідно висновків перевірки позивачем порушено вимоги п. 188.1. ст. 188, п. 189.1. ст. 189, п. 198.5. ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ в період, що перевірявся, на загальну суму 375 801,00 грн.

Такі висновки контролюючий орган обґрунтовує тим, що позивач передав ТОВ "Делфін Індастрі Україна" на переробку гліцерин в кількості 139970,74 кг. для давальницької переробки, проте, не підтвердив використання переданого гліцерину при виробництві тосолу-25, а вищезазначені обсяги гліцерину на Підприємство не повертались, а отже, в даному випадку база оподаткування операцій з безоплатної передачі гліцерину була нижче ціни його (гліцерину) придбання. Таким чином, у Підприємства виникає обов'язок нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ на перевищення ціни придбання гліцерину над фактичною ціною його постачання (безоплатно).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

У разі здійснення операцій відповідно до п. 198.5 ст. 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу).

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Делфін Індастрі Україна" (виконавець) укладений договір від 3 червня 2016 року № 5 про виготовлення продукції з давальницької сировини, п.1.1 якого передбачено, що виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити з наданої замовником давальницької сировини для розливу автомасел, виготовлення охолоджувальних рідин та полімерної тари, з подальшою передачею замовникові готової продукції. Якість готової продукції повинна відповідати технічним умовам та підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості виконавця (п.3.3 Договору).

Судами також встановлено, що на виконання умов вказаного Договору позивач передав виконавцю ТОВ "Делфін Індастрі Україна" сировину (гліцерин), а виконавець переробив її та передав позивачу готову продукцію, що підтверджується наявними в матеріалах справи належно оформленими первинними документами, зокрема видатковими накладними, звітами про перероблену сировину та виготовлену продукцію, платіжними документами, актами про надання послуг з переробки, а також податковими накладними, виданими на користь позивача його контрагентом ТОВ "Делфін Індастрі Україна".

Крім того, разом з продукцією (тосол - 25) ТОВ "Делфін Індастрі Україна" надав позивачу також паспорти якості та технологічні карти на продукцію, в яких зазначається рецептура продукту, та з яких вбачається, що вміст гліцерину в кінцевому продукті (тосол-25), що переданий Підприємству, коливався від 40% до 80%, що не суперечить вимогам ТУ У 24.6-32611302-004:2010 від 27.12.2010, зареєстрованими Державним підприємством "Чернігівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" від 27.12.2010 № 001617 (т.2 а.с. 20-44), де зазначено, що рідини анти-замерзаючі універсальні (тосол, антифриз) являють собою водні розчини депресанту температури замерзання з антикорозійними, протипінними, стабілізуючими додатками і барвниками, а в якості депресантів температури замерзання може використовуватись етиленгліколь по ГОСТ 19710, діетиленгліколь по ГОСТ 10136, гліцерин по ГОСТ 6824 або їх водні розчини. Рідина анти-замерзаюча готова до вжитку, з масовою часткою депресанту (гліцерину) температури замерзання не менше 40%.

Таким чином, твердження контролюючого органу, що сировина, яка передавалась на переробку позивачем повинна бути перероблена з застосуванням «базової норми» вмісту гліцерину в тосолі-25 (арт.7273) тільки в розмірі 40,6 % є необґрунтованими та спростовується встановленими судами обставинами.

Натомість, контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент прийняття судових рішень), не надано будь - яких належних доказів, зокрема і посилань на нормативно-правові акти щодо визначення поняття "базової норми" вмісту гліцерину в тосолі-25 (арт.7273) в розмірі саме 40,6 %.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій збільшення вмісту гліцерину у виробництві готової продукції (тосолу-25) відбувалось у зв'язку з письмовими зверненнями покупців, зокрема щодо збільшення температури кипіння рідини анти-замерзаючої, що і стало підставою для зміни фізико - хімічних показників продукції, шляхом збільшення процентного вмісту гліцерину в продукції, з метою подальших успішних продажів кінцевим споживачам такої продукції в зимовий період.

Отже, враховуючи вказане та правильно встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що безоплатної передачі гліцерину не відбулось, у зв'язку з чим у позивача відсутній обов'язок щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ на перевищення ціни придбання гліцерину над фактичною ціною його постачання (передачі), а гліцерин, який передавався ТОВ «Делфін Індастрі Україна» в якості сировини на переробку, був повернутий Підприємству у вигляді готової продукції (тосол-25) та був використаний в господарській діяльності Підприємства.

Касаційна скарга не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи 188, 198 Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі № 825/1617/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова