Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/3101/17 2-3025/10 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 2-3025/10

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області, прийняту 08 вересня 2017 року у складі головуючого судді Карабаза Н.Ф. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, постановлену 14 листопада 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Безименної Н.В., суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась в Ірпінський міський суд Київської області з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 08 вересня 2017 року, залишеною без зміни ухвалою ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 заявила вимогу про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нової постанови про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судами норм процесуального права.

Відповідач заперечень на касаційну скаргу до суду не надав.

Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 листопада 2011 року, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпінь Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 січня 2009 року з урахуванням вже проведених виплат.

На виконання вимог зазначеної постанови, 04 серпня 2017 року Ірпінським міським судом Київської області видано виконавчий лист.

В зв'язку з пропуском строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, позивач звернулась з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції та апеляційний суд, виходили з того, що заявником без поважних причин пропущено встановлений статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред'явлення судового рішення до виконання.

Висновок судів попередніх інстанцій є вірним, виходячи з наступного.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 22 цього Закону встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15 грудня 2017 року) стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 вересня 2010 року у справі № 2-3025/10 набрало законної сили 16 листопада 2011 року.

З заявою до Ірпінського міського суду Київської області про видачу виконавчого листа ОСОБА_1 звернулась 31 липня 2017 року (аркуш справи 34).

Заяву про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до суду ОСОБА_1 подано 16 серпня 2017 року (аркуш справи 43).

При цьому, заявник в заяві не навела обґрунтувань поважності причин пропуску строку звернення до суду з завою про видачу виконавчого листа, не надала суду жодних доказів поважності причин пропуску або ж доказів відмови у видачі виконавчого листа.

Таким чином, з підстав пропуску ОСОБА_1 строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання без поважних причин, суди не знайшли підстав для його поновлення.

Крім того, апеляційний суд спростував доводи апелянта, які є аналогічними, що вказані в касаційній скарзі, про те, що жодної письмової заяви про розгляд заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання без її участі, позивач суду першої інстанції не подавала.

Так, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 08 вересня 2017 року про розгляд вказаної заяви у її відсутність (аркуш справи 49).

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

З огляду на зазначене, суд погоджується з висновками судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд першої інстанції та апеляційний суд ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 08 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі № 2-3025/10 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий Л.Л. Мороз

Судді А.Ю. Бучик

М.М. Гімон