Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.07.2019 року у справі №826/9868/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 826/9868/18

адміністративне провадження № К/9901/19335/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І. Л., суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року (головуюча суддя - Шевченко Н. М. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лічевецький І. О., судді - Земляна Г. В., Мельничук В. П. ) у справі №826/9868/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення,

установив:

У червні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - Офіс ВПП), в якому просило визнати протиправними та скасувати вимогу від 5 квітня 2018 року №Ю-0005071401 та рішення №0005081401 від цієї ж дати.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2019 року, позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняті судами рішення й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що позивач проводив окремим працівникам виплати, які є меншими, ніж розмір мінімальної заробітної плати, і здійснював донарахування єдиного внеску до її рівня, що виключає право страхувальника на застосування понижуючого коефіцієнта. Звертає увагу на те, що виплачена ПАТ "Укрнафта" до 8 Березня премія є базою оподаткування, отже, на ці суми має бути нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як законні й обґрунтовані.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "Укрнафта" щодо дотримання податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 16 березня 2018 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч.ч. 5, 6 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі-Закон №2464-VІ), в результаті позивачем занижено нарахування єдиного внеску за 2015 рік на суму 9229107,50 грн.

Такий висновок контролюючого органу ґрунтується на тому, що ПАТ "Укрнафта" преміювало жінок грошовими виплатами у розмірі 150 грн кожну, разом з тим, до бази нарахування єдиного внеску ці виплати включені не були. Також, перевіркою встановлено, що позивач проводив працівникам виплати, які є меншими, ніж розмір мінімальної заробітної плати, і здійснював донарахування єдиного внеску до її рівня. При цьому, в порушення вимог ПАТ "Укрнафта" застосовувало понижуючий коефіцієнт, що суперечить пункту 9-5 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" ~law4~.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, 5 квітня 2018 року відповідачем прийнято:

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0005081401, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 4614553,75
грн;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0005071401, якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 9229107,50 грн.

Задовольняючи позов та скасовуючи спірні вимогу та рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що проведені відповідачем нарахування єдиного соціального внеску за звітні періоди 2015 року (липень, серпень, вересень) є неправомірними, оскільки суперечать пункту 9-5 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" ~law5~. Що стосується коштів, виплачених як соціальна допомога, жінкам, які перебували у відпустці по догляду за дитиною до 3-х (6-ти) років, суди вважали, що на зазначені виплати нарахування єдиного внеску не здійснюється.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ~law6~ для платників, зазначених у ~law7~, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

За приписами частин другої, восьмої статті 9 Закону 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону України "Про оплату праці" нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у Закону України "Про оплату праці", зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

~law11~ визначено, що у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

Тобто, при виплаті працівнику заробітної плати, розмір якої не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити нарахований єдиний внесок виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за відповідний період.

2 березня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України №219-VIII "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці", який набрав чинності 13 березня 2015 року.

Закон України №219-VIII "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено ~law14~ пунктом 9-5 наступного змісту:

"9-5. По 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною 5 та абзацом 2 частини 6 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому частиною 5 та абзацом 2 частини 6 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу;

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік;

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік. Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому частиною 5 та абзацом 2 частини 6 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Аналізуючи наведені норми суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що якщо платником єдиного внеску одночасно дотримано перелічених вище трьох умов (окрім платників до яких не застосовується третя умова), такий платник має право застосовувати визначений вищевказаною нормою понижуючий коефіцієнт; будь-яких інших умов для застосування понижуючого коефіцієнта законодавством не передбачено.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року (справа №825/986/16) та від 12 лютого 2019 року (справа №813/2111/16) при розгляді подібних справ.

Як встановили суди попередніх інстанцій, позивачем було дотримано передбачені пунктом 9-5 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" ~law18~ умови, що надавало йому право застосувати у спірний період понижуючий коефіцієнт при обчисленні розміру єдиного внеску.

Податковий орган заперечував право ПАТ "Укрнафта" на застосування понижуючого коефіцієнту з тієї підстави, що по окремих фізичних особах розрахунок бази донарахування здійснювався із урахуванням розміру мінімальної заробітної плати.

Ця обставина, на переконання контролюючого органу, унеможливлює застосування страхувальником понижуючого коефіцієнту.

Проте, як правильно вказали суди, податковим органом фактично доводиться необхідність виконання Товариством додаткової умови для застосування платником понижуючого коефіцієнта, яка положеннями ~law19~ не передбачена. Свою чергою, ~law20~ не ставить таке право в залежність від донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що проведені відповідачем донарахування єдиного соціального внеску в сумі 9143213,06 грн за звітні періоди 2015 року (липень, серпень, вересень) є неправомірними.

Перевіряючи правильність донарахування позивачу 85894,44 грн, яке було проведено відповідачем у зв'язку з тим, що у лютому та березні 2015 року відповідно до п.
2.2.30 Колективного договору на 2007-2008 роки до міжнародного жіночого дня жінкам, які перебували у відпустці по догляду за дитиною до 3-х (6-ти) років, ПАТ "Укрнафта" було здійснено виплату в розмірі 150,00 грн, суди виходили з наступного.

Як зазначалося вище, за приписами ~law21~ єдиний внесок нараховується на суму нарахованої застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати:

основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці), яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Організація оплати праці здійснюється, зокрема, на підставі колективних договорів (стаття 5 Закону України "Про оплату праці").

Відповідно до ~law25~ перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 1 Розділу І Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року №1170, на соціальні допомоги та виплати, встановлені колективним договором (працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на народження дитини, сім'ям з неповнолітніми дітьми тощо) не нараховується єдиний внесок.

Відповідно до підпункту 2.2.30 Колективного договору ПАТ "Укрнафта" взяло на себе зобов'язання з виплати: до Дня Перемоги - 9 травня працюючим ветеранам 150
грн; учасникам війни - 100 грн; до Міжнародного жіночого дня жінкам - 150 грн; учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС до 30-ї роковини Чорнобильської катастрофи - 600 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, з яким погоджується й касаційний суд, про те, що перелічені вище виплати працівникам ПАТ "Укрнафта" за своєю правовою природою не входять до структури заробітної плати, а є виплатами, встановленими колективним договором Товариства.

Відтак на виплачені жінкам, які перебували у відпустці по догляду за дитиною, грошові кошти, нарахування єдиного внеску не здійснюється, у зв'язку з чим суди обґрунтовано виходили з того, що проведене відповідачем донарахування у розмірі 85894,44 грн є безпідставним.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про неправомірність прийнятих відповідачем вимоги №Ю-0005071401 та рішення №0005081401 від 5 квітня 2018 року й наявність правових підстав до їх скасування.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди повно й правильно встановили обставини справи, не допустили неправильного застосування норм матеріального права, чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, натомість, такі зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв'язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська