Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.06.2019 року у справі №820/2053/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2019 року

Київ

справа №820/2053/16

адміністративне провадження №К/9901/24049/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Смоковича М. І., Шишова О. О.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Старосуда М. І. (головуючого), Яковенка М. М., Лях О. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року позов задоволено частково.

2.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 25.11.2015 про відмову в обміні посвідки на постійне проживання в Україні громадянці ОСОБА_1, виданої
22.03.2004 відділом ГІРФО ГУ МВС України в Київській області, у зв'язку з досягненням 45-річчя.

2.2. Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1, від 19.11.2015 про обмін посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з досягненням 45-річного віку, з урахуванням висновків суду.

2.3. Встановлено судовий контроль за виконанням Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області постанови Харківського окружного адміністративного суду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1.

2.4. Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області надати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду по справі за позовом ОСОБА_1.

2.5. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

2.6. Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1378 грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Позивач - громадянка В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорту (переклад на українську мову) та тимчасовою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2.

3.2.22 березня 2004 року відділом ГІРФО ГУ МВС України в Київській області на підставі Закону України "Про імміграцію" видано гр. В'єтнаму ОСОБА_1 тимчасову посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 з терміном дії "безстроково".

3.3.19 листопада 2015 року позивач засобами поштового зв'язку направила до ГУ ДМС України в Харківській області заяву, в якій просила здійснити обмін посвідки на постійне проживання в України у зв'язку з досягненням 45-річного віку. До заяви для обміну посвідки були додані документи, однак паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства позивачем не надавався, а була надана його копія.

3.4. Рішенням відповідача від 25 листопада 2015 року позивачу відмовлено у оформленні посвідки на постійне (тимчасове) проживання на підставі підпункту 6 пункту 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 року №252.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством України не передбачено такої підстави для відмови в обміні бланку посвідки як подання заяви не особисто, а засобами поштового зв'язку та подання копії паспортного документу, замість оригіналу. Тому, відповідач безпідставно відмовив позивачу у обміні бланку посвідки.

4.1.Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд вказав, що спірне рішення відповідача відповідає вимогам Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
28.03.2012 р. №251 та вимогам Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом МВС від 15.07.2013 р. №681, оскільки позивач до заяви про обмін посвідки не надала паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

6. Позивач звернулася до суду із касаційною скаргою, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

7. Аргументи скаржника зводяться до того, що апеляційним судом було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - положення Закону України "Про імміграцію", Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 №251.

8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, як таке, що є законним та обгрунтованим.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги::

9. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Згідно зі статтею 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.

11. Статтею 1 Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 №2491-III визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

12. Правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, Статтею 1 Закону України "Про імміграцію", іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (~law9~).

13. Згідно з пунктом 9 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 №251, строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25- і 45-річного віку.

14. Посвідка видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки за встановленим МВС зразком, що скріплюється печаткою (за бажанням іноземця та особи без громадянства така відмітка може проставлятися у вкладному талоні) - пункт 12 Порядку.

15. Згідно положень п.15 вказаного Порядку, для обміну посвідки подаються: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5х4,5 сантиметра (на матовому папері).

16. Пунктом 16 Порядку передбачено, що для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1-4 і 6 пункту 15 цього Порядку.

17. Отже, для обміну посвідки на постійне проживання, окрім інших документів, обов'язково подається паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, який після пред'явлення повертається, та його копія.

18. Тобто, органу ДМС пред'являється паспортний документ іноземця, який після пред'явлення повертається заявнику.

19. Крім цього, згідно п. 4.5 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом МВС від 15.07.2013 р. №681, працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про обмін посвідки перевіряє наявність підстав для обміну посвідки, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, перевіряє відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених пунктом 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

20. Таким чином, одним із обов'язкових документів, які подаються для обміну посвідки є паспорт іноземця, який пред'являється для того, щоб працівник ДМС мав можливість звірити відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, після чого паспорт повертається іноземцеві, а в матеріалах залишається його копія.

21. Як установлено судом апеляційної інстанції, позивач 19.11.2015 року засобами поштового зв'язку направила до ГУ ДМС України в Харківській області заяву про обмін посвідки на постійне проживання в України у зв'язку з досягненням 45-річного віку, додавши до заяви документи, але паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства позивачем не пред'являвся, а була надана його копія.

22. Пунктом 17 Порядку №251 передбачено, що рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами.

23. Рішенням відповідача від 25.11.2015 року позивачу відмовлено у оформленні посвідки на постійне (тимчасове) проживання на підставі підпункту 6 пункту 17 Порядку №251.

24. Крім цього, у листах від 11.02.2016 року, 26.02.2016 року, 11.04.2016 року відповідач роз'яснив представнику позивача, що для обміну посвідки на постійне проживання разом із заявою необхідно подати паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, який після пред'явлення повертається заявнику.

25. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку стосовно відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

26. Аргументи позивача про неправильне застосування судом ~law10~, Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 №251 є помилковими, тому судом відхиляються.

27. За змістом частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

29. З огляду на зазначене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року - залишенню без змін.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

30. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

31. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

32. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Cуддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді М. І. Смокович

О. О. Шишов