Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.09.2019 року у справі №814/266/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2019 року

Київ

справа №814/266/16

адміністративне провадження №К/9901/26807/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Радишевської О. Р.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.

Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року (головуючий суддя - Гродовський Ю. М. ) в справі

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування висновку,

встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом про визнання протиправним і скасування висновку від 10.07.2015року №1227/9/14-03-17-02-30 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України № 1682, ОСОБА_1, прийнятого Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - відповідач).

На обґрунтування позовних вимог указує, що відповідачем під час проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", не було взято до уваги те, що транспортний засіб автомобіль "CHEVROLET AVEO 1498" (2007 року випуску), який поставлено на облік 15.04.2014 року, було придбано на кошти близьких родичів позивача - бабусі по лінії батька ОСОБА_2, бабусі по лінії матері - ОСОБА_3 та на кошти матері - ОСОБА_4, отриманих від продажу спадкового майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені.

Визнано протиправним і скасовано висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади" від 10.07.2015 року, відносно ОСОБА_1.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що транспортний засіб автомобіль "CHEVROLET AVEO 1498" (2007 року випуску) було придбано на кошти близьких родичів позивача - бабусі по лінії батька - ОСОБА_2, бабусі по лінії матері ОСОБА_3, та на кошти матері - ОСОБА_4, отриманих від продажу спадкового майна. Отримані вказаними особами доходи задекларовані та є законними джерелами доходу, що підтверджується матеріалами справи. Тому висновок, у якому встановлена недостовірність та/або невідповідність хоча б по одному із критеріїв, може бути тільки однією з додаткових підстав для звільнення особи із займаної посади.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року було повернуто апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування висновку.

Суд апеляційної інстанції вказав, що згідно з ч.1 ст.108 КАС України суддя, установивши, що адміністративний позов подано без додержання вимог, установлених ч.1 ст.108 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.

Миколаєва ГУ ДФС Миколаївської області було залишено без руху та надано апелянту строк до 5.08.2016 для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом надання суду належним чином оформленого документу про сплату судового збору у розмірі 606,32 грн. Однак, скаржнику було відмовлено в клопотанні про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016 року.

Указану ухвалу суду скаржником було отримано засобами поштового зв'язку
27.07.2016, що підтверджується повідомленням про вручення копії зазначеної ухвали з відповідним підписом уповноваженої особи.

У визначений судом строк скаржником не виконано вимоги ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року про залишення поданої ним апеляційної скарги без руху.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, посилаючись на приписи п.1 ч.3 ст.108 КАС України повернув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2016року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

12 серпня 2016 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року, в якій просив її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що до апеляційної скарги інспекцією було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано відсутністю фінансування з Державного бюджету України на момент звернення з апеляційною скаргою. Крім того, скаржник посилався на правові позиції Верховного Суду України, викладені в ухвалах від 30.11.2015 року по справі №1170/2а-578/12 та від 30.06.2015 року по справі №826/18593/14 та Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 27.10.2015 року по справі №К/800/45545/15.

Позивачем до Суду надані заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на правомірність прийнятого апеляційною інстанцією рішення, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч.6 ст.187 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Указана норма Закону кореспондується зі ст.88 КАС України, зокрема, ч.1 даної статті передбачає, що суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частини 2 статті 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Водночас, підпунктом 2 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

При цьому за правилами п. п.4 п.3 ч.2 ст.4 ЗУ "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551,20грн. ).

Згідно з ч.3 ст.189 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ч.3 ст.189 КАС України, застосовуються правила ч.3 ст.189 КАС України (залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви).

Відповідно до ч.1 ст.108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ч.1 ст.108 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

За приписами п.1 ч.3 ст.108 КАС України якщо апелянтом не усунені недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, вона повертається особі, яка її подала.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Суд зазначає, що в апеляційній скарзі апелянтом ставилось питання про відстрочення сплати судового збору, за подачу вказаної апеляційної скарги, яке, в свою чергу, не було обґрунтовано жодними доводами, натомість в касаційній скарзі інспекція вказує, що нею в апеляційній скарзі було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, що не відповідає дійсності.

Суд наголошує, що частиною 1 статті 88 КАС України законодавець надав суду можливість враховуючи майновий стан сторони, зменшити їй розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Указана норма кореспондується зі статтею 8 Закону України "Про судовий збір", яка, в свою чергу, вказує на перелік умов, за яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що стаття 88 КАС України регулює питання звільнення, відстрочення, розстрочення та зменшення розміру всіх належних до оплати видів судових витрат. Питання ж звільнення, відстрочення, розстрочення та зменшення розміру судового збору регулюється спеціальними нормами Закону України "Про судовий збір", до яких, зокрема, і відсилає частина 2 статті 87 КАС України.

Таким чином, загальні норми статті 88 КАС не підлягають застосуванню при вирішенні питання звільнення, відстрочення, розстрочення та зменшення розміру судового збору, позаяк зазначене питання регулюються спеціальними нормами статті 8 Закону України "Про судовий збір", що дозволяють звільняти, відстрочувати, розстрочувати та/або зменшувати розмір судового збору виключно у встановлених випадках та лише з урахуванням майнового стану сторони.

Отже, приписи статті 8 Закону стосовно звільнення, відстрочення, розстрочення та зменшення розміру судового збору певному переліку осіб, розповсюджуються в сукупності з оцінкою судом майнового стану вказаної особи.

За таких обставин, оскільки апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання вказаної апеляційної скарги, яке не було обґрунтовано жодними доводами та/або доказами, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмови в його задоволенні.

Скаржник в касаційній скарзі вказує на наявність правової позиції Верховного Суду України, викладеної в ухвалах від 30.11.2015 року по справі №1170/2а-578/12 та від 30.06.2015 року по справі №826/18593/14 та Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 27.10.2015 року у справі №К/800/45545/15, згідно з якою визначальною ознакою для прийняття судом рішення щодо звільнення, відстрочення, розстрочення та зменшення розміру судового збору є надання допустимих доказів відсутності фінансування з Державного бюджету України суб'єкта владних повноважень.

Водночас, колегія суддів зазначає, що ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху, яка була отримана апелянтом 27 липня 2016 року, не була виконана у встановлені судом строки. Жодних доказів та обставин, які унеможливлюють сплату судового збору за подання апеляційної скарги, інспекцією суду апеляційної інстанції надано не було.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги скаржнику, адже скаржником не виконано вимоги ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016року про залишення апеляційної скарги без руху.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною 1 статті 350 КАС України (у чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України, Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 351, 352, 353, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.

Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач: Н. А. Данилевич

Судді: В. М. Бевзенко

О. Р. Радишевська