Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.06.2019 року у справі №2540/3070/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2019 року

Київ

справа №2540/3070/18

адміністративне провадження №К/9901/16706/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Стеценка С. Г.,

суддів Рибачука А. І., Тацій Л. В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 (головуючий суддя Собків Я. М., судді: Ісаєнко Ю. А., Файдюк В. В. )

ВСТАНОВИВ:

I. Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат (далі -, Міністерство (відповідач), Комісаріат відповідно), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ-ї групи інвалідності, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія) від 27.07.2018 №77 (далі - спірне рішення); зобов'язати Міністерство призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ-ї групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (далі - спірна грошова допомога).

II. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 (головуючий суддя Д'яков В. І.) позов задоволено в повному обсязі.

3. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення і виплату йому спірної грошової допомоги у відповідності до статей 16, 16-3 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - ~law7~, постанова КМУ №975, Порядок №975, відповідно; в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), а також подав усі необхідні та передбачені наведеними актами законодавства документи для призначення і виплати йому такої допомоги.

4. Вказане судове рішення Міністерство оскаржило в апеляційному порядку.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 рішення суду першої інстанції скасоване та відмовлено у задоволенні позову.

6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що спірне рішення відповідача є законним та обґрунтованим, оскільки, в порушення вимог пункту 11 Порядку №975 позивач не подав документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

III. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Не погодившись із наведеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.10.2018.

8. Вимоги касаційної скарги, окрім вже наведених у позовній заяві доводів, мотивовані тим, що в основу спірного рішення Комісії Міністерства покладений висновок про відсутність у позивача права на призначення і виплату йому спірної грошової допомоги понад трьох місячний строк після звільнення зі строкової військової служби, яку проходив позивач. Разом з тим, позивач наголошує, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки спірним правовідносинам та обставинам справи в контексті вказаних відповідачем підстав для відмови у призначенні грошової допомоги. Також, позивач вказував на протиправність оскаржуваного рішення Міністерства з огляду на те, що на момент встановлення інвалідності позивач не мав статусу військовослужбовця строкової військової служби, а був особою, звільненою з військової служби, відтак мав право на призначення спірної грошової допомоги.

IV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

9. До Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, для розгляду якої, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Стеценка С. Г., суддів:

Рибачука А. І., Тацій Л. В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2019 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження з 28.08.2019.

V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

11. Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів, досліджених під час розгляду справи, ОСОБА_1 з 23.10.1986 по 29.05.1988 проходив строкову військову службу у військовій частині - польова пошта 15789 на території Демократичної республіки Афганістан, що підтверджується копією військового квитка позивача серії НОМЕР_1 від 17.04.1986 та копією архівної довідки Міністерства оборони Росії від 08.07.2008 №3/90363.

12. Під час проходження військової служби у військовій частині - польова пошта 15789 на території Демократичної республіки Афганістан, ОСОБА_1 отримав захворювання (дифузний кардіосклероз; аортосклероз; гіпертонічна хвороба II ст., ст.2, ризик 2; дисциркуляторна енцефалопатія II ст. складного ґенезу з розсіяною неврологічною симптоматикою, стійкою цефалгією, вестибулопатією, емоційно-вольовим та когнітивно-мнестичним зниженням, церебростенічним синдромом; двобічна сенсоневральна втрата слуху II ст. ), які, згідно з протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від
20.07.2017 №2026, пов'язані з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

13. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВБ №058099 від 13.12.2017, ОСОБА_1 з 13.12.2017 до 01.01.2019 встановлено III групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (вперше).

14.19.12.2017 позивачем на адресу Комісаріату направлено заяву про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, з пакетом відповідних документів.

15. Листом від 28.12.2017 №5/4686c тимчасово виконуючий обов'язки військового комісара Комісаріату повідомив позивача про той факт, що заява ОСОБА_1 про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності та додані до неї документи повертаються без реалізації, оскільки з 01.01.2017 Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до законодавства, які стосуються військовослужбовців. Так, у відповідності до ~law9~, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

16. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 по справі №825/611/18, залишеним в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Комісаріату щодо відмови у складанні висновку про наявність у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи з 13.12.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та ненаправленні документів на розгляд Комісії Міністерства. Зобов'язано Комісаріат, скласти висновок про наявність у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги, у відповідності до вимог Порядку №975 та ~law10~, як інваліду 3 групи з 13.12.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити документи на розгляд комісії Міністерства оборони України.

17.03.07.2018 позивач звернувся до Комісаріату про складення висновку про наявність у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи з 13.12.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії враховуючи рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 по справі №825/611/18 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018, та направити його на розгляд комісії Міністерства та здійснити виплату одноразової грошової допомоги відповідно до вимог чинного законодавства.

18.04.07.2018 Комісаріат за листом за вих. №5/2758с повідомило ОСОБА_1, що заява щодо призначення та виплати грошової допомоги направлена Чернігівського ОВК 05.06.2018 за вих. №5/2416с до Департаменту фінансів Міністерства для подання на розгляд Комісії.

19. Протоколом засідання комісії Міністерства з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від
27.07.2018 №77 сержанту в запасі ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності.

20. Вважаючи протиправним рішення Міністерства про відмову в призначенні спірної грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.

VI. Позиція Верховного Суду

21. Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

23. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

24. Згідно з положеннями статті 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі-Закон №2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

25. ~law12~ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з ~law13~ мають право на її отримання.

26. ~law14~ також передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

27. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком №975.

28. Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІІ-ї групи.

29. Третю групу інвалідності позивачу встановлено з 10.12.2017, а відтак на спірні правовідносини поширюється дія Порядку №975, який набрав чинності з
24.01.2014.

30. У даному ж випадку, як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач, відмовляючи позивачу в призначенні та виплаті спірної грошової допомоги, виходив з того, що, як ~law15~, так і Порядок №975, у редакції, чинній станом на час встановлення ОСОБА_1 інвалідності, не визначали права на такий вид соціального забезпечення за особами, які звільнені з військової служби, якщо інвалідність останніх настала пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби.

31. Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зазначає таке.

32. Важливою умовою для правильного тлумачення норм ~law16~ є розуміння видів військової служби, визначених ~law17~.

33. Згідно з положеннями ~law18~ існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

34. Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

35. В контексті спірних правовідносин саме ~law19~ (у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII) є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема: - особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби; - визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби; - відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

36. Аналогічне правило закріплено Порядком №975, згідно з абзацом першим підпункту 3 пункту 6 якого (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від
18.05.2017 №335, яка застосовується з 01.01.2017, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №334) військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період строкової військової служби, проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.

37. Таким чином, ~law20~ для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ~law21~ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

38. Оскільки позивачу вперше встановлена інвалідність майже через 30 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за ~law22~ у нього відсутнє.

39. Касаційний суд враховує правову позицію, висловлену у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №822/220/18, згідно з якою, вимога щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.

40. В той же час, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення цього позову з огляду лише на неподання позивачем до Комісаріату документів, які б свідчили про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки, як встановлено під час судового розгляду та випливає з матеріалів справи, питання достатності поданого позивачем пакету документів для призначення йому грошової допомоги та відповідності такого вимогам законодавства, як відповідачем, так і судом першої інстанції, не досліджувалось й такі обставини не покладались Міністерством в основу спірного рішення.

41. Більше того, як вбачається з встановлених судами обставин справи, позивачу встановлена інвалідність саме у зв'язку з захворюванням, отриманим під час проходження ним військової служби, а не пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), іншим тілесним ушкодженням або нещасним випадком.

42. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни мотивувальної частини постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від
30.05.2019 шляхом викладення її в редакції згідно з мотивами, наведеними у цій постанові Верховного Суду.

43. За правилами пункту 3 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

44. За змістом статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

45. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

46. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

47. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції згідно з мотивами, наведеними у цій постанові Верховного Суду

48. В решті постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 - залишити без змін.

49. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

С. Г. Стеценко,

А. І. Рибачук,

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду