Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.08.2020 року у справі №817/1539/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 817/1539/16

адміністративне провадження № К/9901/41478/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В.,

суддів: Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №817/1539/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівський елеватор" до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04.04.2017 (суддя Гломб Ю. О.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 (головуючий суддя Кузьменко Л. В., судді: Іваненко Т. В., Франовська К. С. ),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівський елеватор" (далі ТОВ "Радивилівський елеватор", позивач) звернулося до суду з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000352200 від
06.05.2016.

Позовні вимоги мотивовано тим, фіскальним органом за результатами проведеної перевірки прийнято ряд рішень, в тому числі і податкове повідомлення-рішення від
13.01.2015 №000062200, Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.01.2016, з урахуванням ухвали про виправлення описки, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 №000062200 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 1414307,58грн. Позивач вказав, що частину від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємство самостійно відобразило (зменшило) у своїй податковій звітності.

Таким чином, підприємством було самостійно відображено суму від'ємного значення ще до моменту адміністративного та судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.01.2015 №000062200. Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення №0000352200 від 06.05.2016 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток є необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм податкового законодавства.

Відповідач позов не визнав та вказав, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від
13.01.2015 №000062200 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток. Таким чином, встановлено законність зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток. З урахуванням підпункту 60.1.5 пункту 60.1 та пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України фіскальний орган правомірно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.04.2017, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від
15.06.2017, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач оскаржив їх у касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.08.2017 відкрито касаційне провадження у справі №817/1539/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від
03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №817/1539/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2020 справу №817/1539/16 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у порядку письмового провадження на
04.08.2020.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що не погоджується з рішеннями судів попередньої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права. Як вказує відповідач, спірне податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік у даній справі для платника носить інформаційний характер, не порушує право платника та не потребує судового захисту. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу. Товариство вказує, що податковим органом не зазначено норми права, які порушені судами попередніх інстанцій. Звертає увагу, що позивачем самостійно відображено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, з урахуванням викладеного, оскаржуване рішення контролюючого органу прийнято протиправно. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.01.2016 у справі №817/1628/15 позов ТОВ "Радивилівський елеватор" задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення-рішення №000072200 від 13.01.2015; №000062200 від
13.01.2015 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1'404'307,58грн. (один мільйон чотириста чотири тисячi триста сім грн. 58 коп. ). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.05.2016 виправлено описку, допущену в постанові суду від 18.01.2016 по справі №817/1628/15. В абзаці третьому резолютивної частини повного тексту постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 18.01.2016 у справі №817/1628/15 слова та цифри".. у розмірі 1'404'307,58грн. (один мільйон чотириста чотири тисячi триста сім грн. 58 коп. )" замінено на".. у розмірі 1'414'307,58грн. (один мільйон чотириста чотирнадцять тисяч триста сім грн. 58 коп. )"

ОДПІ на підставі акта перевірки від 23.12.2014 №1495/22/35882888 та постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 18.01.2016 у справі №817/1628/15 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000352200 від 06.05.2016.

Вказаним рішенням позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за звітний період - 2013 рік (декларація №9090019546 від 07.02.20154) у розмірі 713085,00грн.

Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, за результатами якого скарги залишені без задоволення, а рішення - без змін.

Не погодившись з таким рішенням контролюючого органу позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення прийнято без дотримання процедури, встановленої Податковим кодексом України та без урахування того, що підприємство самостійно відобразило суму від'ємного значення в розмірі 703085,00грн. ще до моменту адміністративного та судового оскарження.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених пункту 50.1 статті 50 ПК України) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

На підставі матеріалів справи судами встановлено, що згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік у рядку 06.5 "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за попередній звітний (податковий) рік)" зазначено суму 2'846'184грн.

Як зазначено судами, сума 2846184,00грн. зазначена в рядку 06.5 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік складається з 1'414'307,00грн. (2'177'392,00грн. -703085,00грн. ) та з 1'431'877,00грн. (25% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2011 рік, що підлягає перенесенню до рядка 06.5 декларації відповідно до вимог пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України).

З вказаного слідує, що позивач самостійно зменшив суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 703085,00грн.

Суди констатували, що представник відповідача в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції підтвердила, що позивач самостійно усунув порушення норм податкового законодавства України та зменшив у своїй податковій звітності суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 703085,00грн.

При цьому, податковим органом враховано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.01.2016, відповідно до якої залишено чинним податкове повідомлення-рішення №000062200 від 13.01.2015 в частині зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток та ухвалу суду про виправлення описки.

Згідно з пунктом 60.1. статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;

60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

З огляду на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що платник податків самостійно зменшив у своїй податковій звітності суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 703085,00грн. За таких обставин у контролюючого органу відсутні підстави для винесення оскаржуваного у цій справі рішення.

Слід враховувати, що частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У касаційній скарзі висновки судів попередніх інстанцій відповідачем не спростовані, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи.

За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04.04.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017у справі №817/1539/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна

Судді Верховного Суду