Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2019 року

Київ

справа №815/1938/16

адміністративне провадження №К/9901/21286/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (головуючий суддя: Тарасишина О.М.)

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року (головуючий суддя: Бітов А.І., судді: Лук`янчук О.В., Ступакова І.Г.)

у справі № 815/1938/17

за позовом ОСОБА_1

до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області,

третя особа - ОСОБА_2 ,

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області (далі - відповідач, КДКА), в якому просила: визнати протиправними та скасувати рішення Дисциплінарної палати КДКА: від 13 жовтня 2015 року № 468/0/14-2/2015 про порушення відносно неї дисциплінарної справи № 468/15; та від 10 листопада 2015 року № 468/1/14-2/2015 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Позивач вказує, що відповідач без наявності правових підстав притягнув її до дисциплінарної відповідальності. Оскільки відповідач не встановив наявності конфлікту інтересів при представництві позивачем інтересів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у різних судових справах.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 12 вересня 2016 року адміністративний позов задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області № 468/0/14-2/2015 від 13 жовтня 2015 року № 468/0/14-2/2015 про порушення дисциплінарної справи № 468/15 відносно адвоката Нікітіної І.О. Визнав протиправним та скасував рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 10 листопада 2015 року № 468/1/14-2/2015 про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_1 .

За висновком суду відповідач у рішенні від 10 листопада 2015 року № 468/1/14-2/2015 недотримав принципу пропорційності при визначенні виду дисциплінарного стягнення. Оспорюване рішення прийнято без належної мотивації, оцінки всіх доказів та письмових пояснень адвоката.

Одеський апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 21 березня 2017 року скасував постанову суду першої інстанції, адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 10 листопада 2015 року №468/1/14-2/2015 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом зупинення свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю на строк до трьох місяців. Закрив провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про порушення дисциплінарної справи №468/18 реєстраційний №468/0/14-2/2015 від 13 жовтня 2015 року. У частині задоволення позову суд обґрунтував постанову недоведеністю здійснення позивачем дій, які суперечать Правилам адвокатської етики. У частині закриття провадження - залишенням без розгляду позовних вимог, які стосувалися рішення Дисциплінарної палати КДКА від 13 жовтня 2015 року № 468/0/14-2/2015, згідно з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Відповідач посилається на порушення судами норм частини третьої статті 9, статей 20 та 30 Правил адвокатської етики, затверджених установчим З`їздом адвокатів України 17.11.2012 (далі - Правила адвокатської етики, втратили чинність у зв`язку із затвердженням Правил адвокатської етики рішенням Національної асоціації адвокатів України від 09.06.2017).

За доводами касаційної скарги суди не дали оцінку факту порушення позивачем Правил адвокатської етики: конфлікт інтересів клієнтів, які виявилися в отриманні інформації від клієнта при розгляді судової справи, яка могла бути використана при розгляді іншої справи за участю цих же сторін за умови надання правової допомоги іншій стороні .

Позивач не реалізувала своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу..

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 10 листопада 2015 року №468/1/14-2/2015 (далі - Рішення від 10 листопада 2015 року №468/1/14-2/2015) позивача притягнули до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк до трьох місяців. Це рішення обґрунтовано висновком про порушення позивачем статей 9 та 20 Правил адвокатської етики, що виявилися у допущенні конфлікту інтересів клієнтів при наданні правової допомоги. Цей проступок мав місце у зв`язку з тим, що позивач надавала правову допомогу ОСОБА_3 на підставі угоди від 13 грудня 2013 року, при представництві її інтересів у Приморському районному суді м. Одеси у цивільній справі за її позовом до сина, ОСОБА_4 та його колишньої дружини, ОСОБА_2 про стягнення боргу за укладеним під час перебування у шлюбі договором позики. Згодом, після апеляційного розгляду цієї справи та виконання умов угоди з ОСОБА_3 , позивач уклала угоду про надання правової допомоги ОСОБА_4 у Київському районному суді м. Одеси. Правова допомога стосувалася представництва його інтересів як позивача у цивільній справі за позовом до ОСОБА_2 про стягнення процентів за користування кредитом, який був отриманий подружжям під час шлюбу. Ці факти відповідач розцінив як грубе порушення Правил адвокатської етики, що і мало наслідком притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Частиною першою статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Одним із видів дисциплінарних проступків адвоката, згідно з пунктом 3 частини другої статті 34 цього Закону, є порушення правил адвокатської етики.

Відповідно до частини 1 ст. 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.

Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини.

Згідно з частиною першою статті 9 Правил адвокатської етики під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов`язками перед клієнтом, наявність якої може вплинути на об`єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов`язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

Адвокат без письмового погодження з клієнтами, щодо яких виник конфлікт інтересів, не може представляти, захищати клієнта або надавати йому правову допомогу, якщо до цього він надавав правову допомогу, здійснював захист або представництво іншого клієнта, від якого він отримав конфіденційну інформацію, дотичну до інтересів нового клієнта (частина третя цієї статті).

Відповідно до частин першої та другої статті 20 Правил адвокатської етики адвокат не має права прийняти доручення, якщо інтереси клієнта об`єктивно суперечать інтересам іншого клієнта, з яким адвокат зв`язаний договором про надання правової допомоги, або якщо є розумні підстави вважати, що передбачуваний розвиток інтересів нового і попереднього клієнта призведе до виникнення конфлікту інтересів;

Адвокат не має права прийняти доручення також якщо конфлікт інтересів пов`язаний з тим, що адвокат отримав від іншого клієнта конфіденційну інформацію, що охоплюється предметом адвокатської таємниці або захищається законодавством в інший спосіб, яка має перспективу бути використаною при наданні правової допомоги новому клієнту.

Суд апеляційної інстанції, застосувавши вказані правові норми, зробив обґрунтований висновок про протиправність та необґрунтованість Рішення від 10 листопада 2015 року №468/1/14-2/2015. Цей висновок мотивований відсутністю доказів здійснення позивачем дій, які суперечать Правилам адвокатської етики. Висновок суд зробив із врахуванням того, що предмет спору в обох вищевказаних справах, в яких позивач представляла інтереси ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не пов`язані один з одним. Отже, інтереси клієнтів не суперечать один одному.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що більшість аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, отримали достатню оцінку з боку суду в тій мірі, щоб вважати рішення суду обґрунтованими.

У силу норм частини 1 ст. 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, отже судове рішення у частині закриття провадження у справі не підлягає касаційному перегляду.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:Н.М. Мартинюк Судді: А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко