Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року

Київ

справа №348/347/17

адміністративне провадження №К/9901/38547/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик Ю.А., Гімон Н.М., -

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 348/347/17

за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - об'єднане управління ПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою об'єднане управління ПФУ

на постанову Надвірнянського районного суду Іванов-Франківської області від 13 березня 2017 року у складі судді Флоряк Д.В. та

ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді Гінди О.М., суддів Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу на пільгових умовах - один місяць служби за три в період перебування в антитерористичній операції (далі - АТО) з 12 серпня по 06 листопада 2015 року та у проведенні відповідного перерахунку, а також зобов'язати об'єднане управління ПФУ зарахувати до страхового стажу на пільгових умовах зазначений період, провести відповідний перерахунок з 09 грудня 2016 року та виплачувати щомісячно.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що при відмові в перерахунку пенсії відповідач не врахував приписи пункту 2.3 розділу 2 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530 (далі - Положення № 530), відповідно до якого час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області постановою від 13 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що перебування ОСОБА_1 на військовій службі в АТО відноситься до бойових дій, що підтверджується статусом позивача згідно посвідчення від 29 грудня 2015 НОМЕР_1, а сама військова служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці.

14 липня 2017 року об'єднане управління ПФУ звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивна тим, що період перебування позивача на військовій службі у військовій частині - польова пошта В4126, яка входить до складу сил, що залучаються та беруть участь в АТО на території Донецької та Луганської областей з 12 серпня 2015 року по 06 листопада 2015 року, відповідно до статті 57 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) не відноситься до бойових дій.

Вищий адміністративний суд України ухвалою 19 липня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржувані постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 має статус ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням від 29 грудня 2015 серії НОМЕР_1, копія якого є в матеріалах справи (а. с. 6).

З 01 жовтня 2016 позивач отримує пенсію за віком і перебуває на обліку в об'єднаному управлінні ПФУ.

Також суди встановили, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі у військовій частині - польова пошта В4126, код 07641601, яка входила до складу сил, що залучалися та брали участь в АТО на території Донецької та Луганської областей в період з 12 серпня по 6 листопада 2015 року, що підтверджується довідкою від 11 листопада 2015 року № 286 (а. с. 4).

09 грудня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування до страхового стажу період перебування його на службі в АТО з 12 серпня по 6 листопада 2015 року та перерахунок розміру пенсії відповідно до вимог статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 відповідачем направив позивачу лист від 19 грудня 2016 року № 381/К-15 про відмову в такому перерахунку, з огляду на те, що вказаний період перебування позивача на службі в АТО не відноситься до бойових дій, оскільки статтею 57 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що лише час військової служби у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується у потрійному розмірі.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закону № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 4 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі - Порядок № 413).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

Пунктом 4 Порядку № 413 визначено підставу надання особі статусу учасника бойових дій: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).

При цьому основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом № 2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1-2 цього Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону № 2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлює, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

За правилами Положення № 530 час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі в АТО в період з 12 серпня по 06 листопада 2015 року.

За таких обставин, на думку колегії суддів, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог у цій справі.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішень судів попередніх інстанцій і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Постанову Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області від 13 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі № 348/347/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду