Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 травня 2020 року

Київ

справа №640/7514/19

адміністративне провадження №К/9901/31896/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №640/7514/19

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство юстиції України, про визнання протиправними дій, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2019, постановлену судом у складі судді Мазур А.С.,

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді Костюк Л.О., суддів: Бужак Н.П., Мельничука В.П.

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2019 року Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - позивач, АТ «Укрексімбанк») звернулось до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. (далі - відповідач), в якому просило: визнати протиправними дії відповідача із внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.02.2019 записів:

- №14927624, №14927583 про державну реєстрацію припинення права власності ТОВ «Сонас» на нерухоме майно (двокімнатну квартиру №1 загальною площею 194,20 кв.м., двокімнатну квартиру №2 загальною площею 186,50 кв.м.), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3;

- №30363826, №30364512 про державну реєстрацію права власності ПАТ «КБ «Актив-Банк» на нерухоме майно (двокімнатну квартиру №1 загальною площею 194,20 кв.м., двокімнатну квартиру №2 загальною площею 186,50 кв.м.), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3.

2. Позовна заява обґрунтована протиправністю дій державного реєстратора щодо проведення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за ПАТ «КБ «Актив-Банк», чим порушено права позивача як іпотекодержателя.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019, закрито провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

4. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір у даній справі виник з приводу реєстрації приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. припинення права власності ТОВ «Сонас» на нерухоме майно (двокімнатну квартиру №1 загальною площею 194,20 кв.м., двокімнатну квартиру №2 загальною площею 186,50 кв.м.), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3 та державної реєстрації права власності за ПАТ «КБ «Актив-Банк» на вказане нерухоме майно.

ІІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Закриваючи провадження у адміністративній справі суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, застосувавши правозастосовний висновок Великої Палати Верхового Суду у подібних правовідносинах, виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки у спірному випадку позивач формально оскаржує управлінське рішення владного суб`єкта, проте прагне до припинення подальшого існування набутого третьою особою права власності на нерухоме майно, що свідчить про те, що оскарження рішення про державну реєстрацію припинення права власності на нерухоме майно за ТОВ «Сонас» та державну реєстрацію права власності на таке нерухоме майно за ПАТ «КБ «Актив Банк» безпосередньо пов`язане із захистом цивільного права. За таких умов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що даний спір безпосередньо пов`язаний із захистом речового (цивільного) права на предмет іпотеки, яке не може бути захищене у порядку адміністративного судочинства, оскільки такі відносини не є публічно-правовими, незалежно від того, що відповідач є суб`єктом владних повноважень у розумінні статті З КАС України та здійснював владні управлінські функції на виконання делегованих повноважень, покладених на нього Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, незгодою позивача з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності публічно-правового спору у спірних правовідносинах, зважаючи на те, що вимоги у даній справі не випливають зі спору про право власності на нерухоме майно, а стосуються відповідності дій нотаріуса вимогам законодавства, тому предмет даного спору стосується перевірки правомірності дій суб`єкта владних повноважень. Позивач вказує на те, що вчинені відповідачем реєстраційні дії не відповідають документам на підставі яких такі дії вчинені, а отже даний спір не є спором про скасування чи відновлення майнових прав, а стосується повноважень нотаріуса, як суб`єкта наділеного владними функціями щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, що вказує на належність спору до юрисдикції адміністративного суду.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).

10. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, Суд дійшов таких висновків.

11. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

12. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

13. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

14. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

15. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

16. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

17. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово викладала висновки щодо питання предметної юрисдикції у спорах, що виникли з подібних правовідносин.

Зокрема, у постанові від 29.05.2019 у справі №815/4063/15 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у сфері державної реєстрації виникають виключно між суб`єктом звернення за вчиненням реєстраційних дій як власником або володільцем майна та державним реєстратором як суб`єктом, уповноваженим на здійснення реєстраційних дій. При цьому правовідносини, які виникають між цими суб`єктами, носять публічний характер, оскільки мають на меті підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.

Разом з тим, якщо внаслідок посвідчення набуття, переходу або припинення речового права особою шляхом вчинення певних реєстраційних дій на майно порушуються права та/або інтереси інших осіб публічного або приватного права, то правовідносини втрачають публічний характер.

Оскільки метою оскарження реєстраційних дій особою, яка вважає, що вчиненими стосовно власника або володільця майна реєстраційними діями порушено її права та/або інтереси, є припинення такого набутого речового права, то спір набуває приватноправового характеру.

18. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

19. Натомість, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17).

20. Як видно з матеріалів справи, спірні правовідносини пов`язані з реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - нерухоме майно (двокімнатну квартиру №1 загальною площею 194,20 кв.м., двокімнатну квартиру №2 загальною площею 186,50 кв.м.), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3. Позивач посилається на те, що припиненням права власності ТОВ «Сонас» на предмет іпотеки в зв`язку з витребуванням цього майна власником ПАТ «КБ «Актив-Банк» порушені його права на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вимоги про визнання дій нотаріуса протиправними направлені на відновлення права позивача звернути стягнення на предмет іпотеки, яке, за твердженням позивача, порушено припиненням права власності ТОВ «Сонас». Тобто, звернення позивача до суду із цим позовом пов`язане з необхідністю захисту його прав у приватноправових відносинах.

Таким чином, позивач, оскаржуючи реєстраційні дії, фактично має на меті захист свого майнового права на об`єкти цих дій, відчуження яких вважає незаконним. Крім того, вирішення цього спору стосуватиметься не лише майнових прав позивача, а й набутих третьою особою речових прав, відтак спірні у цій справі правовідносини не можна вважати публічно-правовими, що виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства.

21. За правилами пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

22. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

23. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спір у цій справі не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують цих висновків.

24. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

25. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушення норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій спірних рішень.

26. Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі») суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України (в редакції Закону України від 02.10.2019 №142-IX, що набрала чинності 19.10.2019) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

26. Зважаючи на те, Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїх рішеннях висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, відсутні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, незважаючи на оскарження позивачем судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі №640/7514/19 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду