Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року

м. Київ

справа № 560/5916/24

адміністративне провадження № К/990/39525/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шарапи В.М.,

суддів - Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року у складі судді Шевчука О.П. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Залімського І.Г. (головуючий), суддів: Сушка О.О., Мацького Є.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 6 березня 2024 року о/р 968240111973 про відмову в переході на пенсію за віком згідно Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-ХІІ);

- зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 27 лютого 2024 року пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області від 26 лютого 2024 року №266.

2. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 16 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в м. Києві №968240111973 від 6 березня 2024 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язав ГУ ПФУ в Хмельницькій області перевести з 27 лютого 2024 року ОСОБА_1 на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, без урахування Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 26 лютого 2024 року №266 виданої Управлінням соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

2.1 Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач має право на отримання пенсії відповідно до Закону №3723-XII, однак без урахування Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №266 від 26 лютого 2024 року, оскільки ця довідка не стосується позивача, якому пенсія вже призначалась за Законом №3723-XII з 2006 року.

3. Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини, що мають значення для вирішення справи:

3.1 20 квітня 2006 року, вперше, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було призначено пенсію по інвалідності згідно Закону № 3723-ХІІ.

3.2 З 1 березня 2022 року ГУ ПФУ в Хмельницькій області, керуючись частиною другою статті 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та пунктом 8 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №124, здійснило автоматичне, без звернення особи, переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV.

3.3 27 лютого 2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою про призначення/перерахунок пенсії, за формою затвердженою додатком 3 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (Порядок № 22-1). Просив перевести його з одного виду пенсії на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

3.4 ГУ ПФУ в м. Києві рішенням № 968240111973 від 6 березня 2024 року позивачу відмовило у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки розмір пенсії позивача за матеріалами пенсійної справи буде меншим.

3.5 Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Короткий зміст вимог і узагальнені доводи касаційної скарги, узагальнені позиції інших учасників справи:

4. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на зазначені судові рішення, просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у цій частині.

4.1 На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, не врахував висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №822/524/18 та у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2023 року у справі №340/4184/21.

5. Відповідачі відзив на касаційну скаргу не подали. Ухвалу про відкриття касаційного провадження від 22 жовтня 2024 року доставлено до їх електронних кабінетів 22 жовтня 2024 року о 22.06.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

6. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить із такого.

7. Принцип, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначається Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VІІІ).

8. Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

9. Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

10. Тобто, за наявності в особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

11. Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

12. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

13. Ухвалюючи рішення суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивач має право на отримання пенсії відповідно до Закону №3723-XII, однак без урахування Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №266 від 26 лютого 2024 року, оскільки ця довідка не стосується позивача, якому пенсія вже призначалась за Законом №3723-XII у 2006 році. При цьому суди зазначили, що відсутні підстави вважати, що в цьому випадку йдеться про призначення пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу», вперше.

14. Колегія суддів не погоджується з такими висновками, оскільки вони протирічать правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 27 січня 2023 року (справа №340/4184/21), де суд зазначив, що позивач, яка отримувала пенсію по інвалідності ІІ групи призначену за нормами Закону України «Про державну службу», згодом перераховану за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - має право на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», оскільки має місце призначення іншого виду пенсії.

Також Суд зазначив, що позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону № 3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналогічний підхід застосований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №822/524/18.

15. У справі, що розглядається у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що загальний трудовий стаж його складає 37 років 7 місяців 01 день, з яких 26 років 6 місяців і 5 днів - стаж державної служби станом на 1 травня 2016 року. Вперше йому була призначена пенсія по інвалідності за Законом № 3723-XII у 2006 році. До позовної заяви додана роздруківка стажу роботи позивача.

16. Проте суди попередніх інстанцій цим обставинам не надали правової оцінки.

17. За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

18. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

19. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

20. Отже, Верховний Суд уважає, що для правильного вирішення цього спору судам необхідно встановити всі обставини справи, з цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами зробити висновок про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

21. За наведених обставин суди попередніх інстанцій внаслідок вказаних порушень норм КАС України, не дослідивши зібрані у справі докази, допустили порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

22. Ураховуючи частину другу статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не може встановлювати ці обставини, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

23. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

24. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя: В.М. Шарапа

Судді: Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін