Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

Київ

справа №420/2066/19

адміністративне провадження №К/9901/3785/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Крусян А.В., суддів: Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.)

у справі №420/2066/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області

про визнання неправомірним та скасування наказу.

I. ПРОЦЕДУРА

1. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування наказу.

2. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року залишено без руху.

3. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року у справі №420/2066/19.

4. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

5. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником пропущено строк звернення до суду з апеляційною скаргою та не подано у визначений ухвалою строк доказів наявності поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

6. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі зазначає, що він не мав коштів на кваліфіковану правову допомогу, однак від знайомих дізнався, що має можливість отримати безоплатну правову допомогу, відтак звернувся до Одеського міського центру безоплатної допомоги, де і було призначено адвоката відповідно до доручення від 4 грудня 2019 року, яке адвокат фактично отримав 6 грудня 2019 року та зміг приступити до виконання своїх обов`язків лише після 9 грудня 2019 року.

7. Вчасно подати апеляційну скаргу не мав змоги у зв`язку з своєю правовою необізнаністю і тільки після сторонньої допомоги зміг направити апеляційну скаргу до суду 7 жовтня 2019 року, зазначає апелянт.

8. У відзив на касаційну скаргу позивача відповідач не погоджується з нею, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

10. Як убачається з матеріалів справи та зазначалось, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року залишено без руху з тих підстав, що скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження та не подано заяву про його поновлення, запропонувавши йому усунути вказані недоліки протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали.

11. У клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження в якості підстав для його поновлення позивач зазначив обставини аналогічні тим, що й в касаційній скарзі (пункти 6, 7 цієї постанови).

12. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року у справі №420/2066/19. Таке рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що апелянт не вказав у визначений ухвалою суду від 16 жовтня 2019 року строк поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

13. Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

14. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

15. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

16. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

17. Як убачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку письмового провадження 26 липня 2019 року. Копію вказаного рішення позивач отримав 6 серпня 2019 року, що підтверджується відміткою на зворотному повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 206. Том 1), а 7 жовтня 2019 року звернувся до суду з апеляційною скаргою, тобто з пропуском тридцятиденного строку апеляційного оскарження, передбаченого процесуальним законом.

18. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

19. Враховуючи положення наведених норм, а також тієї обставини, що позивач пропустив строк апеляційного оскарження і не порушував перед судом питання поновлення цього строку, суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив його апеляційну скаргу без руху з цих підстав.

20. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

21. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача, суд апеляційної інстанції, як зазначалось (пункт 12 цієї постанови), констатував, що апелянт не вказав у визначений ухвалою суду від 16 жовтня 2019 року строк поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

22. Між тим, в матеріалах справи є заява позивача про усунення недоліків та клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року (а.с. 224-231, том 1), які залишились поза увагою суду апеляційної інстанції.

23. Незважаючи на те, що вказана заява і клопотання подані до суду апеляційної інстанції з пропуском встановленого судом строку, суд апеляційної інстанції мав би надати оцінку доводам позивача, викладених в цих документах, якщо вони вже надійшли на адресу суду, навіть з незначним пропуском строку, перш ніж констатувати, що апелянт не вказав у визначений ухвалою суду строк поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

24. В протилежному випадку такі дії суду апеляційної інстанції свідчать про надмірний формалізм у вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, що є недопустимо.

25. Так, у своїх постановах, зокрема, від 18 грудня 2018 року у справі №761/5894/17, від 24 вересня 2019 року у справі №160/2551/19, від 26 грудня 2019 року у справі №367/8573/17 Верховний Суд, з урахуванням практики застосування Європейським судом з прав людини статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово зазначав таке.

26. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

27. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99).

28. Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

29. Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

30. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

31. Також Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

32. При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

33. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа №11-989заі18) згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

34. У розглядуваному випадку суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, занадто формально підійшов до оцінки обставин, що позбавило позивача права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

35. За таких обставин, оскільки оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі та позбавляє права на апеляційне оскарження судового рішення, а також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, то вона підлягає скасуванню.

36. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

37. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

38. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи для продовження розгляду до цього ж суду.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року скасувати, а справу №420/2066/19 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду