Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2020 року

Київ

справа №826/7293/16

адміністративне провадження №К/9901/28006/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 серпня 2016 року (суддя Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року (судді: Василенко Я.М. (головуючий), Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі № 826/7293/16 за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Приватного акціонерного товариства «АТЕК» про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - позивач, контролюючий орган, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві) звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «АТЕК» (далі - відповідач, ПрАТ «АТЕК») про стягнення заборгованості в сумі 17 827 905,57 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на момент звернення позивача до суду відповідач має заборгованість на загальну 17 827 905,57 грн, яку на день звернення до суду відповідачем не сплачено та яка існує більше 60 днів з дня надсилання податкової вимоги. Контролюючий орган зазначає, що заходи по погашенню податкового боргу щодо відповідача вичерпано та не призвели до погашення боргу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково. Стягнено з Приватного акціонерного товариства «АТЕК» податковий борг шляхом стягнення з усіх розрахункових рахунків: з податку на додану вартість у розмірі 976 065 грн (дев`ятсот сімдесят шість тисяч шістдесят п`ять ) грн 19 коп на бюджетний рахунок № НОМЕР_1 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 14010100, одержувач - УДКСУ у Святошинському районі м. Києва, ідентифікаційний код 37962074; з земельного податку в сумі у розмірі 13 405 328,24 грн (тринадцять мільйонів чотириста п`ять тисяч триста двадцять вісім) грн 24 коп на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 18010500, одержувач: УДКС у Святошинському районі м. Києва, ідентифікаційний код 37962074; з податку на нерухоме майно в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 06 коп на розрахунковий рахунок 31411513700009 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 18010400, одержувач УДКС у Святошинському районі м. Києва. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що сума податкового боргу по податку на додану вартість на суму 976 065,19 грн, по земельному податку на суму 13 405 328,24 грн, по податку на нерухоме майно на суму 908,06 грн в добровільному порядку відповідачем не сплачена, а тому оскільки встановлено порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України, то податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгоджених податкових зобов`язань, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню, в іншій частині заборгованість відповідача є неузгодженою, а тому стягненню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року в частині незадоволених позовних вимог, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що заборгованість відповідача з податку на додану вартість виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 27.03.2013 № 0002101520, № 0002111520 та податкових декларацій: за 4 місяць 2015 року на суму 13 845,00 грн, за 3 місяць 2015 року на суму 49 209,00 грн, за 2 місяць 2015 року на суму 61 010,00 грн, за 11 місяць 2014 року на суму 8 778,00 грн, за 10 місяць 2014 року на суму 9 865,00 грн, за 9 місяць 2014 року на суму 8 101,00 грн, за 6 місяць 2014 року на суму 19 363,00 грн, за 5 місяць 2014 року на суму 36 857,00 грн, за 4 місяць 2014 року на суму 31 067,00 грн, за 2 місяць 2014 року на суму 7 531,00 грн, за 1 місяць 2014 року на суму 2 282,00 грн, за 12 місяць 2013 року на суму 117 579,00 грн, за 11 місяць 2013 року на суму 3 815,00 грн, за 10 місяць 2013 року на суму 4 740,00 грн, за 8 місяць 2013 року на суму 71 424,00 грн, за 7 місяць 2013 року на суму 90 102,00 грн, за 5 місяць 2013 року на суму 5 898,00 грн, за 4 місяць 2013 року на суму 807,00 грн, за 12 місяць 2012 року на суму 130 932,00 грн, за 11 місяць 2012 року на суму 774,00 грн, за 10 місяць 2012 року на суму 1 467,00 грн, за 9 місяць 2012 року на суму 42 455,00 грн. Заборгованість відповідача з земельного податку виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 23.02.2016 № 0003931103, № 0003941103 та податкової декларації за 2016 рік в сумі 6 330 937,62 грн, податкової декларації за 2015 рік на суму 3 537 195,31 грн, податкової декларації за 2014 рік на суму 3 537 195,31 грн, податкової декларації за 2013 рік на суму 3 537 195,31 грн, податкової декларації за 2012 рік на суму 3 537 195,31 грн. Крім того, за відповідачем обліковується заборгованість по податку на нерухоме майно в сумі 908,06 грн, яка виникла на підставі податкової декларації на нерухоме майно.

Щодо заборгованості ПрАТ «АТЕК», яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 23.02.2016 № 0003931103, № 0003941103, суди попередніх інстанцій зазначили, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Зазначений строк продовжується на час досудового врегулювання спору - процедури адміністративного оскарження відповідного рішення до контролюючого органу (від дня подачі скарги до моменту отримання рішення контролюючого органу за результатами її розгляду). Судами попередніх інстанцій встановлено, що строк на оскарження податкових повідомлень-рішень від 23.02.2016 № 0003931103, № 0003941103 на час звернення до суду з даним позовом не закінчився, а відтак податкове зобов`язання визначене вказаними податковими повідомленнями-рішеннями є неузгодженим, що вказує на відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача зобов`язання в сумі 2 097 177,82 грн.

Щодо заборгованості яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 27.03.2013 № 0002101520, № 0002111520 суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що оскільки станом на час вирішення справи закінчився строк на оскарження таких податкових повідомлень-рішень, доказів оскарження та/або скасування таких податкових повідомлень-рішень відповідачем не надано, то сума визначена такими податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України з метою погашення податкового боргу податковим органом направлено вимогу від 22.12.2008 на суму 274 141,57 грн, яка отримана відповідачем 29.12.2008, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення адресату. Вказана вимога не оскаржувалась у встановленому законом порядку. Сума, зазначена в податковій вимозі відповідачем не погашена.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції положень статті 102 Податкового кодексу України щодо визначення та застосування встановлених вказаною нормою строків давності та їх застосування, а також того, що відповідач відповідний період перебував у процесі банкрутства, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

9. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 20.1.18 пункту 20.1 статті 20.

Контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків.

10.2. Пункти 54.1, 54.5 статті 54.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

10.3. Пункт 102.1 статті 102.

Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

12. Колегія суддів зазначає, що системний аналіз положень податкового законодавства дає підстави для висновку про те, що виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання протягом установленого строку.

У справі, що розглядається, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували положення норми матеріального права, а саме - пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України до спірних правовідносин та дійшли неправильного висновку, що оскільки строк (1095 днів) на оскарження податкових повідомлень-рішень від 23.02.2016 № 0003931103, № 0003941103 на час звернення позивача до суду не закінчився, то податкове зобов`язання визначене вказаними податковими повідомленнями-рішеннями є неузгодженим.

Колегія суддів зазначає, що положеннями пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України встановлені строки давності та порядок їх застосування, що не відносяться до правових категорій визначення узгодженості/неузгодженості відповідного податкового зобов`язання за вказаними податковими повідомлення-рішення. Крім того, судами першої та апеляційної інстанції не досліджувалось питання оскарження ПрАТ «АТЕК» податкових повідомлень-рішень від 23.02.2016 № 0003931103, № 0003941103 у адміністративному чи судовому порядку, а тому суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для визначення податкового зобов`язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями - неузгодженим.

Крім того, колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не було досліджено та встановлено безперервність існування податкового боргу, також не досліджувалось питання тривалості перебування ПрАТ «АТЕК» у процесі банкрутства та чи був такий термін безперервним, що є необхідним для вирішення спірних правовідносин в частині встановлення наявності/відсутності підстав для стягнення заборгованості, яку суди попередніх інстанцій визначили як таку, яка знаходиться поза межами строку давності у 1095 днів, а тому є безнадійною податковою заборгованістю.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

13. За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

14. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

15. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

16. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

17. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

18. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судом не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

19. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

20. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

21. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі № 826/7293/16 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в цій частині направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду