Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.03.2018 року у справі №815/3661/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа №815/3661/17

адміністративне провадження №К/9901/36083/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 (суддя - Іванова Е.А.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 (головуючий суддя - Кравченко К.В., судді: Джабурія О.В., Вербицька Н.В.) у справі №815/3661/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ» до Одеської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ» (далі - ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №5000607003/2016/000013/1 від 29.12.2016; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060703/2016/00066.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про безпідставність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та визначення митної вартості за другорядним (резервним) методом, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018, позовні вимоги задоволено.

При прийнятті рішень суди попередніх інстанцій виходили із надання позивачем митному органу всіх передбачених чинним законодавством документів, необхідних для визначення митної вартості ввезеного товару, та обґрунтованості вимог щодо скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Одеська митниця ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2017, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог Одеська митниця ДФС посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 53, 54, 55 Митного кодексу України.

Так, відповідач зазначає про необґрунтованість позовних вимог та хибність висновків судів про неправомірність рішень митного органу, оскільки подані до митного органу документи мали розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 29.12.2016 декларантом позивача для здійснення митного оформлення товарів «риба морська морожена: хек» до Одеської митниці ДФС подано митну декларацію (МД) №500060703/2016/012447, у якій митну вартість товару № 1 визначено на рівні 1,25 долара США за кг нетто; товару № 2 - на рівні 1,285 долара США за кг нетто; товару № 3 - 1,265 долара США за кг нетто; товару № 4 - на рівні 1,265 долара США за кг нетто; товару № 5 - на рівні 1,265 долара США за кг нетто; товару № 6 - на рівні 1,285 долара США за кг нетто; товару № 7 - на рівні 1,235 долара США за кг нетто; товару № 8 - на рівні 1,285 долара США за кг нетто; товару № 9 - на рівні 1,285 долара США за кг нетто.

Для підтвердження заявленої митної вартості товарів за цією МД декларантом позивача до митниці подано: зовнішньоекономічний договір від 28.09.2016 №2809/2016, комерційний інвойс від 07.10.2016 №PSG15352C, пакувальний лист від 07.10.2016 без номеру, декларацію виробника 07.10.2016 без номеру та інші товарно-супровідні документи.

Митна вартість товару у вказаній митній декларації визначена позивачем з застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № 500060703/2016/000013/1 від 29.12.2016 зазначено, що у поданих до митного оформлення документах виявлено розбіжності, а саме: в комерційному інвойсі від 07.10.2016 №PSG15352С вказано про 100% платіж за товар відправнику за 10 днів до прибуття товару. В банківському платіжному документі від 08.12.2016 №430 вказано суму 189694 доларів США, таку ж суму вказано в заяві про купівлю іноземної валюти від 05.12.2016 №394, вартість товару за інвойсом від 07.10.2016 №PSG15352С становить 125222,5 доларів США, отже оплата здійснювалась за декількома інвойсами за різними партіями.

28.12.2016 року електронним повідомленням декларант направив прайс-лист від 07.10.2016 року б/н.

У зв'язку з тим, що у поданих до митного оформлення документах виявлено розбіжності, а саме: відсутні відомості щодо вартості страхування вантажу, що відповідно до умов поставки CIF, унеможливлює перевірку складових митної вартості заявленого товару, митним органом на підставі пункту 3 статті 53 Митного кодексу України митний орган запропонував декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) копію митної декларації країни відправлення; 3) банківський платіжний документ, підтверджуючий оплату.

29.12.2016 декларантом було направлено лист №2912/01 від 29.12.2016 року щодо неможливості надання додаткових документів. Також проінформовано, що при митному оформлені вже були надані в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість згідно статті 53 Митного кодексу України та необхідні для перевірки числового значення митної вартості товару та вказано, що інші документи надаватися не будуть.

Розглянувши подані позивачем документи, Одеською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060703/2016/000013/1 від 29.12.2016, згідно з яким відповідач, застосувавши методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації №500060703/2016/012447 від 28.12.2016р. скоригував, збільшивши останню.

Скоригована митна вартість товару базується на митній вартості раніше імпортованих товарів, випущених у вільних обіг згідно митних декларацій: №12515000/2016/709865 від 09.12.2016, №12515000/2016/709867 від 09.12.2016, №5000060703/2016/012109 від 09.12.2016 та №500040605/2016/007502 від 13.12.2016.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця ДФС видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060703/2016/00066.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.

Щодо доводів скаржника про виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності та невідповідності у поданих декларантом документах, то судами попередніх інстанцій наведені митницею обставини з'ясовано з наданням відповідної оцінки.

Так, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), введених в дію Міжнародною торговою палатою, за умовами терміну CIF, (COST, INSURANCE AND FREIGHT (... named port of destination), (ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ TA ФРАХТ (... назва порту призначення) на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.

Умови щодо поставки за контрактом №2809/2016 від 28.09.2016 року обумовлюються сторонами для кожної окремої партії товару та фіксуються в інвойсах та/або специфікаціях, відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010.

В інвойсі від 07.10.2016 №PSG15352С зазначено, що товар було поставлено на умовах CIF Одеса, Україна. Аналогічні умови поставки позивач вказав у митній декларації №500060703/2016/012447, поданій до митного оформлення.

За умовами поставки CIF (Інкотермс 2010) продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Згідно з базисними умовами поставки СIF продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи пошкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF саме на продавця покладається обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Таким чином, у разі поставки товару на умовах СIF витрати, пов'язані з доставкою товару та його страхуванням, здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару. Відповідно, фактурна (контрактна) вартість товару повністю співпадає з митною вартістю, інші складові митної вартості, зокрема, витрати на страхування та транспортування товару до місця поставки, відсутні як такі.

Згідно поданої декларантом митної декларації, витрати на транспортування і страхування та інші складові у складі митної вартості не заявлялись, а митна вартість товару визначена декларантом виключно на підставі контрактної (договірної) вартості.

Таким чином, оплата перевезення вантажу (фрахту) та страхування товару на умовах поставки СIF не є обов'язком покупця і незалежно від того, чи оплата за фрахт передує оплаті відправці (у пункті відправки), чи то здійснюється у місці призначення, покладається на продавця товару.

Відомості про те, що поставка товару здійснюється на умовах CIF Одеса, містяться в інших документах, що стосувалися розмитнення цього товару.

Також, прайс-лист постачальника від 10.07.2016 року містить перелік та ціни за 1кг товару на умовах поставки CIF Одеса. При цьому, ціни, зазначені у митній декларації №500060703/2016/012447, інвойсі від 07.10.2016 року №PSG15352С та прайс-листі постачальника від 10.07.2016 року є однаковими та відповідають умовам поставки CIF Одеса.

При цьому, враховуючи умови даної поставки, страхові платежі і транспортні витрати постачальника товару не впливають на правильність визначення позивачем митної вартості.

Що стосується посилання Одеської митниці ДФС на розбіжності в сумах купівлі валюти в розмірі 189694,00 доларів США зазначеної в заяві на купівлю валюти та сумою в розмірі 125222,50 доларів США зазначеної в інвойсі, з'ясовано, що згідно з заявою на купівлю валюти, валюта придбавалась для оплати одразу двох інвойсів №PSG15352С та №PSG15376С, а не тільки інвойсу №PSG15352С, що не є розбіжністю.

Судами першої та апеляційної інстанції вірно зазнпчено, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень, а тому посилання відповідача на наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами.

Отже, судами попередніх інстанцій обґрунтовано відзначено про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. У зв'язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду