ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа №813/4806/14

адміністративне провадження №К/9901/27229/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 (суддя - Кедик М.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015 (судді: Пліш М.А. (головуючий), Шинкар Т.І., Макарик В.Я.) у справі №813/4806/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» (далі - позивач, ПАТ«Дрогобицький завод залізобетонних виробів») звернулось до суду з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.03.2014 №0001622250 та № 0001632250.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Зокрема, позивач стверджує про реальність господарських операцій із його контрагентами ТОВ «Вест-Інвест Груп» та ПП «Інсайтбуд», що засвідчується наявними у товариства належним чином складеними первинними документами та які були надані податковому органу під час перевірки. Натомість, висновки контролюючого органу про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту ґрунтуються лише на суб'єктивних припущеннях.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015 задоволено адміністративний позов . Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.03.2014 №0001622250; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 25.03.2014 №0001632250.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання товару в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості товару, правомірність формування даних податкового обліку на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ«Дрогобицький завод залізобетонних виробів».

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів», з дотримання вимог податкового законодавства при придбанні товарів (робіт, послуг) в ТОВ «Вест-Інвест-Груп» за період липень, серпень, вересень 2011 року, ПП «Інсайтбуд» за період вересень, жовтень 2011 року та подальшого їх використання у господарській діяльності», про що складено акт від 05.02.2014 № 80/22-50/05505495, яким встановлено порушення позивачем вимог 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 19 430,00 грн, у тому числі за липень 2011 року у сумі 2 855,00 грн, за вересень 2011 року в сумі 11 431,00 грн, за жовтень 2011 року у сумі 5 144,00 грн; 138.2, п. 138.8, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 22 345,00 грн, в тому числі за ІІ - ІV квартали 2011 року у сумі 22 345,00 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 25.03.2014 № 0001622250, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 29 145,00 грн (основний платіж 19 430,00 грн, штрафна (фінансова) санкція - 9 715,00 грн) та податкове повідомлення-рішення від 25.03.2014 №0001632250, відповідно до якого ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 22 345,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Вест-Інвест-Груп» на підставі договору купівлі-продажу від 09.06.2011 № 9/06-11, до умов якого ТОВ «Вест-Інвест-Груп» (Продавець) зобов'язалось передати, а ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» (Покупець) зобов'язалось прийняти у власність товар згідно накладної і сплатити ціну, визначену у накладній відповідно до кожного конкретного факту поставки товару. На виконання умов Договору № 9/06-11 ТОВ «Вест-Інвест-Груп» передало, а ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» прийняло товар - суперпластифікатор FM-D/P згідно видаткових накладних від 01.07.2011 № РН-0000010, від 16.08.2011 р. № РН-0000019, від 02.09.2011 р. № РН-0000023. ТОВ «Вест-Інвест-Груп» на вказаний товар видало ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» податкові накладні від 01.07.2011 № 10, від 16.08.2011 р. № 19, від 02.09.2011 № 23, які скріплені печаткою Продавця. На підтвердження господарських операцій із ПП «Інсайтбуд» позивачем надано Договір купівлі-продажу від 08.06.2011 № 8/06-11Д, відповідно до умов якого ПП «Інсайтбуд» (Постачальник) зобов'язується поставляти та передавати у власність добавки для бетону, а ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» (Покупець) зобов'язується прийняти продукцію та оплачувати її на умовах даного Договору. На виконання умов Договору №8/06-11Д ПП «Інсайтбуд» поставило ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» продукцію берафлуїд та берамент згідно видаткових накладних від 02.09.2011 № РН-0000037, від 26.09.2011 РН-0000043, від 14.10.2011 № РН-0000053 та виписало податкові накладні від 14.10.2011 № 53, від 02.09.2011 № 37, від 26.09.2011 № 43. Поставлена ТОВ «Вест-Інвест-Груп» та ПП «Інсайтбуд» продукція - суперпластифікатор FM-D/P, берафлуїд та берамент були отримані матеріально-відповідальною особою ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» - начальником виробництва, про що міститься відповідна відмітка на видаткових накладних, оприбутковані на склад та використані у виробництві бетону.

Про фактичне виконання вказаних господарських відносин свідчать наявні у матеріалах справи копії витягів із реєстрів отриманих та виданих податкових накладних №07 за період 01.07.2011 - 31.07.2011, №08 за період 01.08.2011 - 31.08.2011, №09 за період 01.09.2011 - 30.09.2011, №10 за період 01.10.2011 - 31.10.2011; копії матеріальних звітів за липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року, які підтверджують використання поставленої ТОВ «Вест-Інвест-Груп» та ПП «Інсайтбуд» продукції при виготовлені ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» бетонних сумішей; копії норм на використання матеріалів ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів»; копію Національного стандарту України ДСТУ Б В.2.7-176:2008 р. «Суміші бетонні та бетон»; копії висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 28.01.2011 р. № 05.03.02-07/6456 та від 22.04.2008 р. № 05.03.02-03/24576, які підтверджують відповідність національним стандартам продукції отриманої від ТОВ «Вест-Інвест-Груп» та ПП «Інсайтбуд»; копії витягів з журналу реєстрації контролю за переміщенням транспорту по ввозу ТМЦ ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів», які підтверджують факт ввозу ТОВ «Вест-Інвест-Груп» та ПП «Інсайтбуд» продукції на територію ПАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів».

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу про те, що досліджуючи ланцюг постачання товару, податковим органом було встановлено, що ТОВ «Вест-Інвест-Груп» придбало товар у таких підприємств як ТОВ «БК АТР Груп», ТОВ «БТК «Євробуд», керівники яких заперечують свою причетність до здійснення будь-якої господарської діяльності згаданих підприємств, а отже підтверджують факт відсутності постачання будь-якого товару на адресу ТОВ«Вест- Інвест-Груп». Крім того, відсутні доказам транспортування придбаного товару.

9. Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність у діях позивача протиправного діяння, що призвело до неналежного виконання вимог податкового законодавства.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 138.2 статті 138

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.2.1 Пункт 138.4 статті 138

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

10.3. Підпункт 139.1.1 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу;

10.3.1 Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

15. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

17. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

18. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

19. Контролюючим органом не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів, укладених позивачем з контрагентами, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про неправомірну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

20. Судами правомірно відхилено посилання контролюючого органу на висновки викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів зважаючи на те, що оскільки будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь - які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

21. Судами встановлено факт придбання товарів (суперпластифікатора FM-D/P, берафлуїда та берамента) позивачем у ТОВ «Вест-Інвест-Груп» та ПП «Інсайтбуд» та використання їх у власній господарській діяльності (у виробництві бетону).

22. Обґрунтовано суди не взяли до уваги і посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на отриманий від контрагентів товар, оскільки, відсутність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

23. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими позивачем було сформовано об'єкт оподаткування податком на прибуток та податковий кредит, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

25. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015 слід залишити без задоволення.

26. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

27. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2015.) у справі №813/4806/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду