Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2018 року

Київ

справа №815/3235/16

адміністративне провадження №К/9901/44896/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року (суддя Бутенко А.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року (судді Скрипченко В.О., Золотніков О.С., Осіпов Ю.В.) у справі за її позовом до державного нотаріуса Шостої Одеської державної нотаріальної контори Пенчева К.Л. (далі - Державний нотаріус), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3, про визнання протиправними дій щодо реєстрації права власності та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, -

встановив:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправними дії Державного нотаріуса щодо реєстрації права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 та скасувати рішення про державну реєстрацію від 03 грудня 2013 року № 13891184 права власності на цю квартиру, яке постановив Державний нотаріус як реєстратор.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 09 лютого 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишив без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ОСОБА_1 не примирилася із цими рішеннями і звернулася із касаційною скаргою про їх скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Покликається на помилковість висновків судів про пропуск нею строку звернення до суду, а також на неправильну правову оцінку обставин у справі. Вказує на те, що суди перешкоджають її доступу до правосуддя.

У відзивах на касаційну скаргу Державний нотаріус та ОСОБА_3 просять відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої й апеляційної інстанцій - залишити без змін.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність залишення адміністративного позову без розгляду з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Із матеріалів справи вбачається, що Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 11 червня 2015 року у справі № 815/1474/15, яку залишив без змін Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 вересня 2015 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного нотаріуса, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, ОСОБА_3, про визнання дій протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності від 03 грудня 2013 року № 13891184 залишив без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 квітня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року - без змін.

Таким чином, як правильно зазначили суди, зазначене питання остаточно розглянули раніше суди трьох інстанцій, та підтвердили правомірність залишення адміністративного позову без розгляду з того самого спору і між тими самими сторонами.

До того ж, суди встановили, що про заявлені порушення своїх прав, свобод чи інтересів позивачка могла знати ще 03 грудня 2013 року, з дня, коли посвідчувався договір купівлі-продажу, зареєстрованого за реєстровим номером № 4-3171. Однак із зазначеним позовом до суду вона звернулась лише у березні 2015 року.

У договорі купівлі-продажу вказано, що сторони підтверджують, що цей договір вчиняється за відсутністю впливу тяжких обставин, що спонукають вчинити даний договір на вкрай невигідних умовах та він не є фіктивним та удаваним і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки. 03 грудня 2013 року Державний нотаріус уголос прочитав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу з одночасним усним перекладом тексту з української мови на російську. Сторони підписали договір своїми підписами, які містяться в договорі.

Було надано значеннями й тому, що 03 березня 2014 року ОСОБА_1 зверталась до Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області із заявою про визнання її потерпілою, через те що невстановлена особа шляхом шахрайства підштовхнула її підписати договір купівлі-продажу спірної квартири. Підтвердженням цього є постанова слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Позивачка також не заперечила, що 24 квітня 2014 року вона звернулася до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Шоста Одеська державна нотаріальна контора, про визнання договору купівлі-продажу квартири, укладеного 03 грудня 2013 року між нею та ОСОБА_3, та посвідченого Державним нотаріусом - нікчемним правочином.

У контексті встановлених судами обставин, які вказують на момент, коли ОСОБА_1 дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права - грудень 2013 року, часу звернення її до суду з позовом вперше (березень 2015 року) та зараз (липень 2017 року), положень статті 99 КАС треба визнати, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.

Судження та міркування скаржника не спростовують правильності правових висновків судів, внаслідок чого його касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої й апеляційної інстанцій - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко