Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.09.2018 року у справі №810/62/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2018 року

Київ

справа №810/62/17

адміністративне провадження №К/9901/38039/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2017 (головуючий суддя - Щавінський В.Р.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 (головуючий суддя - Бужак Н.П., судді - Костюк Л.О., Троян Н.М.)

у справі № 810/62/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Білоцерківська ОДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.09.2016 № 0013611202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч положенням пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідач протиправно нарахував штрафні санкції.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 27.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017, у задоволенні позову відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що пункт 31 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, на який посилається позивач, не може бути застосований у спірних правовідносинах, оскільки податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у зв'язку з порушенням Товариством термінів сплати авансових внесків з податку на прибуток протягом 2015 року, які були самостійно визначені та нараховані останнім у податковій декларації від 09.02.2015 за результатами діяльності у 2014 році. Суди дійшли висновку, що Білоцерківською ОДПІ не було порушено вимоги податкового законодавства та правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому касаційна скарга Товариства обґрунтована доводами, аналогічними тим, що були викладені в позовній заяві.

Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

14.03.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, що діє з 15.12.2017), передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили та матеріалами справи підтверджено, що 09.02.2015 Товариство подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств №9080447216 (за 2014 рік), в якій задекларувало авансовий внесок з цього податку, що підлягає сплаті позивачем щомісячно протягом всього 2015 року в сумі 327 213, 00 грн. (рядок 23 декларації).

31.08.2016 посадовими особами Білоцерківської ОДПІ проведено камеральну перевірку правильності, своєчасності та повноти сплати позивачем податку на прибуток підприємств за звітний податковий період - 2015 рік, за результатами якої складено акт від 31.08.2016 № 000467/10-02-12-02/38010130.

У вказаному акті перевірки зафіксовано порушення Товариством вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України в частині недотримання законодавчо визначених термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3 272 130,00 грн.

На підставі висновку акта перевірки 20.09.2016 Білоцерківська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0013611202, яким до позивача застосовано штраф у сумі 654 426,00 грн. за затримку на 270, 239, 209, 178, 148, 117, 149, 119, 88, 173 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 3 272 130,00 грн.

Правомірність прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду цієї справи.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 9 підрозділу 4 розділу XX ПК України передбачено, що у січні - грудні 2015 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. Починаючи з 1 січня 2016 року щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств не сплачуються.

Відповідно до абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з приписами пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Статтею 75 ПК України визначено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується самим позивачем, що Товариство порушило терміни сплати самостійно задекларованого грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, а саме: за березень - серпень 2015 року в сумі 1 963 278, 00 грн. - сплачено 25.12.2015; за вересень - листопад 2015 року в сумі 981 639,00 грн. - сплачено 26.02.2016; за грудень 2015 року в сумі 327 213, 00 грн. - сплачено 20.05.2016.

Разом з тим доводи позивача про те, що за вказане порушення, в силу підпункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, контролюючий орган не повинен був застосовувати до нього штрафні санкції, суди попередніх інстанцій правомірно не взяли до уваги, враховуючи наступне.

Так, згідно з підпунктом 31 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, штрафні санкції Товариству нараховано у зв'язку з порушенням термінів сплати авансових внесків з податку на прибуток протягом 2015 року, які були самостійно ним визначені та нараховані у податковій декларації від 09.02.2015 за результатами діяльності у 2014 році.

За таких обставин, підпункт 31 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України не може бути застосований у межах спірних правовідносин з огляду на те, що Товариством порушено терміни сплати авансових внесків з податку на прибуток за наслідками діяльності у 2014 року, а не в 2015, як передбачено вказаною нормою.

Посилання позивача на порушення контролюючим органом граничних термінів проведення камеральної перевірки Суд вважає безпідставними, оскільки предметом камеральної перевірки було не своєчасність подання позивачем податкової декларації з податку на прибуток підприємства від 09.02.2015 №9080447216 (за 2014 рік), правильність її заповнення та наявність всіх обов'язкових реквізитів, а своєчасність та повнота погашення платником узгоджених податкових зобов'язань з авансових внесків.

Інші ж доводи Товариства, на думку колегії суддів, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим не беруться Судом до уваги.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно дійшли висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.09.2016 № 0013611202 прийнято відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, є обґрунтованим та скасуванню не підлягає, у зв'язку з чим касаційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова