Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.07.2019 року у справі №855/224/19
Ухвала КАС ВП від 08.07.2019 року у справі №855/224/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2019 року

Київ

справа №855/224/19

адміністративне провадження №А/9901/173/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Івашків Р.В.,

представників позивача ОСОБА_2 . , ОСОБА_3 ,

представника відповідача Ющенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_4

на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_4

до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

1. 29 червня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_4 , в якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 24.06.2019 року № 1253, якою відмовлено в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_4 , висунутого Соціалістичною партією України в одномандатному виборчому окрузі № 93 на позачергових виборах народних депутатів України 21.07.2019; зобов`язати Центральну виборчу комісію зареєструвати кандидата в народні депутати України ОСОБА_4 , висунутого Соціалістичною партією України в одномандатному виборчому окрузі № 93 на позачергових виборах народних депутатів України 21.07.2019 та внести відповідні відомості про кандидата в народні депутати України ОСОБА_4 , висунутого Соціалістичною партією України в одномандатному виборчому окрузі № 93 на позачергових виборах народних депутатів України 21.07.2019 до виборчого бюлетеня для голосування.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає протиправною вказану вище постанову відповідача, оскільки вона прийнята на підставі хибного висновку про те, що ним не дотримано вимоги Конституції України та Закону щодо проживання в Україні протягом останніх п`яти років на день проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року відмовлено у задоволенні вказаного позову.

4. Відмовляючи у задоволенні позову, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що приймаючи спірну постанову відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами, а підстави для її скасування та задоволення позову в цій частині відсутні. Також не підлягає задоволенню інша частина позову як похідна від попередньої, у задоволенні якої відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, узагальнені доводи скаржника та виклад позиції інших учасників справи

5. Позивач подав апеляційну скаргу на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року.

5.1. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

5.2. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було неповно встановлені обставини справи, не надано відповіді на всі доводи позовної заяви, неправильно визначено рішення Верховного Суду, яке містить висновки щодо застосування норми права.

6. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову та просить Суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

7. У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в позовній заяві та в апеляційній скарзі, просили скасувати рішення суду першої інстанції, позов задовольнити.

7.1. Позивач у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

8. Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просив відмовити в її задоволенні.

Норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

10. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Частиною першою статті 38 Конституції України закріплено право громадян брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

12. Відповідно до частини другої статті 76 Конституції України народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

13. Згідно з частиною третьою статті 77 Конституції України, порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

14. Організація і порядок проведення виборів народних депутатів України визначені Законом України «Про вибори народних депутатів України».

15. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" Центральна виборча комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

15.1. Тобто, саме на Центральну виборчу комісію покладено обов`язок неухильного забезпечення реалізації виборчих прав громадян України, а діяльність комісії направлена на дотримання конституційних та законодавчих засад виборчого процесу.

15.2. Загальними повноваженнями Центральної виборчої комісії є здійснення контролю за додержанням вимог законодавства України про вибори і референдуми та забезпечення однакового застосування законодавства України про вибори і референдуми на всій території України.

16. Згідно з пунктом 6 статті 19 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" комісія реєструє кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.

17. Відповідно частини першої статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати у відповідному окрузі за умови отримання нею визначених документів.

18. Положення статті 76 Конституції України кореспондують правилам частини 1 статті 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

19. Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України" проживання в Україні означає: 1) проживання на території в межах державного кордону України; 2) перебування на судні, що перебуває у плаванні під Державним Прапором України; 3) перебування громадян України у встановленому законодавством порядку у відрядженні за межами України в закордонних дипломатичних установах України, міжнародних організаціях та їх органах; 4) перебування на полярній станції України; 5) перебування у складі формування Збройних Сил України, дислокованого за межами України.

20. Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України" такими, що проживають в Україні, уважаються також особи, які проживають разом з особами, зазначеними в пункті 3 частини другої цієї статті, як члени їхніх сімей.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про громадянство України» від 17 січня 2001 року №2235-ІІІ безперервне проживання на території України - це проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

21. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 60 Закону Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону.

22. Аналіз викладених норм свідчить, що пасивне виборче право у виборах народних депутатів України не є абсолютним та реалізується за умови дотримання виборчих цензів, зокрема осілості.

23. Ценз осілості в національному виборчому законодавстві виражається у вимозі до кандидата в народні депутати проживати на території України протягом останніх п`яти років. Ценз осілості спрямований на те, щоб депутатами Верховної Ради України обиралися особи, які достатньо глибоко знають і розуміють економічні, політичні, соціальні й інші проблеми державного та суспільного розвитку України і відповідно до цього можуть більш компетентно виконувати свої обов`язки.

24. Зважаючи на конституційні гарантії, установлені статтею 33 Конституції України, відповідно до яких кожен громадянин України не обмежений у своїй свободі пересування і може вільно залишити територію України, обмеження щодо проживання на території України протягом останніх п`яти років, не можуть бути розтлумачені як такі, що зобов`язують особу, яка виявила бажання балотуватися у народні депутати, знаходитися на території України всі 365 (366) днів протягом п`яти останніх років перед виборами.

25. Аналіз положень статті 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України" у взаємозв`язку з положеннями статті 1 Закону «Про громадянство України» дає підстави для висновку, що особа вважається такою, що проживає на території України, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів.

26. Таким чином, критеріями для визначення статусу особи як такої, що проживає на території України, є підстави і тривалість перебування особи за кордоном.

27. Не є порушенням критерію тривалості виїзд особи за кордон з метою, що не пов`язана виключно з приватним інтересом особи (особистими мотивами), зокрема в службове відрядження, на навчання, лікування за рекомендацією медичного закладу.

28. Оскільки дотримання цензу осілості є умовою реалізації права бути обраним, подані особою документи для реєстрації кандидатом у народні депутати повинні містити докази, що підтверджують тривалість і мету перебування такої особи за межами України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги:

29. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.06.2019 року уповноваженим представником Соціалістичної партії України до Центральної виборчої комісії подано заяву про реєстрацію кандидата в народні депутати України ОСОБА_4 , висунутого на Позачерговому з`їзді цієї політичної партії 08.06.2019, в одномандатному виборчому окрузі № 93 на позачергових виборах народних депутатів України 21.07.2019.

30. Постановою Центральної виборчої комісії від 24.06.2019 року № 1253 позивачу відмовлено в реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 93, у зв`язку з не відповідністю встановленим у статті 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України» вимогам до кандидата в народні депутати України, щодо проживання в Україні протягом останніх п`яти років.

31. Отже, суть спору полягає у визначенні відповідності позивача вимогам до кандидата в народні депутати України (цензу осілості) в частині проживання в Україні протягом останніх п`яти років, що передують дню виборів.

32. При цьому, між сторонами відсутній спір щодо факту перебування позивача за межами України в період з 21 липня 2015 року по 21 липня 2016 року понад 180 календарних днів. Сторонами також не оспорюється факт того, що позивач 03 липня 2016 року виїхав за межі України і на територію України не повертався.

33. Відповідно до матеріалів справи, тимчасове перебування за межами України позивач пояснює перебуванням у відрядженні для участі в міжнародних спортивних змаганнях з кінного спорту в статусі відповідального тренера та вершника, під час яких він представляв Україну на міжнародному рівні як член Національної Всеукраїнської федерації кінного спорту України, на підтвердження чого надав протокол засідання №3 та рішення Правління ГО «Всеукраїнська федерація кінного спорту України» від 12 червня 2015 року, протокол засідання №1 та рішення Правління ГО «Всеукраїнська федерація кінного спорту України» від 15 січня 2016 року; навчанням у період з 01.01.2016 року по 31.12.2019 року, що підтверджується листом про направлення його для проходження навчання до школи верхової їзди Centro Ecuestre Oliva Nova SL та довідкою №27/06 від 27.06.19 року про проходження навчання; а також наявністю обставин, за яких він був змушений залишити територію України через побоювання переслідувань за ознакою політичних поглядів, після чого отримав статус заявника в процесі міжнародного захисту, що підтверджується документом, виданим Урядом Іспанії.

34. Оцінюючи причини відсутності ОСОБА_4 за межами території України, Верховний Суд зазначає наступне.

35. Як встановлено у судовому засіданні постійним місцем роботи позивача ОСОБА_4 є посада народного депутата у Верховній Раді України. Втім, депутат також є членом громадської організації ГО « Всеукраїнська федерація кінного спорту України» та на громадських засадах, за власний кошт тривалий час перебуває за межами України у зв`язку із навчанням, бере участь у змаганнях як вершник та тренер. Судом також встановлено, що позивач перебував в статусі заявника в процесі його міжнародного захисту, про що офіційним органом Уряду Іспанії виданий відповідний документ.

36. Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

36. Згідно з статтею 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

37. Таким чином, досліджуючи питання дотримання особою, яка має намір зареєструватися кандидатом у депутати, вимог щодо проживання в Україні (цензу осілості), Суд бере до уваги лише ті докази, що містять достовірні відомості про тривалість та мету виїзду за кордон.

38. Щодо доводів позивача про його участь у міжнародних спортивних змаганнях з кінного спорту як представника України, Суд також вважає за необхідне зазначити слідуюче.

39. Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, з урахуванням пропозицій національних спортивних федерацій та фізкультурно-спортивних товариств комплектує на конкурсній основі з числа найбільш підготовлених спортсменів дитячо-юнацького, резервного спорту та спорту вищих досягнень, а також фахівців сфери фізичної культури і спорту, зокрема тренерів, національні збірні команди з визнаних в Україні олімпійських, неолімпійських та національних видів спорту для підготовки їх до участі в міжнародних спортивних змаганнях.

40. Відповідно до частини восьмої статті 37 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» для участі в окремих міжнародних спортивних змаганнях центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, комплектує окремі офіційні делегації національних збірних команд України, до яких уходять спортсмени, тренери та особи, що забезпечують організаційне супроводження їх участі.

41. Зміст наведених положень Закону України «Про фізичну культуру і спорт» дає підстави стверджувати, що правом представляти Україну на міжнародних спортивних змаганнях наділені офіційні делегації з числа тренерів і спортсменів національних збірних команд, склад яких визначається Міністерством молоді і спорту України.

42. Таким чином, допустимим доказом того, що позивач перебував за кордоном як член національної збірної команди з кінного спорту, є відповідне рішення Міністерства молоді і спорту України про включення позивача до складу офіційної делегації національної збірної команди з кінного спорту для участі в конкретних змаганнях.

43. Проте, таких доказів позивач до заяви про реєстрацію кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі не долучив та відповідачу не надав.

44. Верховний Суд відхиляє посилання позивача на рішення Правління Громадської організації «Всеукраїнська федерація кінного спорту України» та протоколи засідань Правління Громадської організації «Всеукраїнська федерація кінного спорту України», оскільки в розумінні статті 37 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» вони не є документами, що підтверджують у відповідності до вимог статті 72 КАС України його статус як учасника офіційної делегації національної збірної команди з кінного спорту для участі в конкретних змаганнях.

45. Також, Суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно того, що Федерація є єдиним органом, який має право подавати заявку на участь українських спортсменів у міжнародних змаганнях, оскільки положення абзацу другого частини 9 статті 20 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» передбачають, що спортивні федерації із статусом національної спортивної федерації відповідно до договору з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, представляють вид спорту у відповідних міжнародних спортивних федераціях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, з урахуванням пропозицій Національного олімпійського комітету України, Національного комітету спорту інвалідів України, Спортивного комітету України, та на міжнародних спортивних змаганнях.

46. Крім того, колегія суддів акцентує увагу на ту обставину, що ст..20 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» закріплює основні завдання та права Спортивної Федерації, в тому числі представляти види спорту на міжнародних спортивних змаганнях і не містить положень, що передбачає індивідуальну участь позивача у таких змаганнях тільки за рішенням Федерації.

47. Наведені положення Закону спростовують вказані доводи, при цьому договір, визначений Законом як обов`язкова умова заявленого права, позивач та представник позивача до суду не надали.

48. Верховний Суд констатує, що наявність у Федерації виключного права подавати заявки на участь у міжнародних змаганнях не свідчить про те, участь позивача у зазначених змаганнях відбулась у відповідності до Закону України «Про фізичну культуру і спорт», а не здійснена останнім виключно в приватних інтересах (за особистими мотивами), а в складі офіційної делегації з числа тренерів і спортсменів національних збірних команд, склад яких визначається Міністерством молоді і спорту України.

49. Також Суд вважає необгрутнованими доводи апеляційної скарги щодо перебування позивача за межами України з метою навчання, на підтвердження чого надано лист про направлення його ТОВ «КОНЮШНЯ БУТЕНКА О.» на навчання та підвищення кваліфікації у період з 01.01.2016 року по 31.12.2019 року, лист про направлення для проходження навчання до школи верхової їзди Centro Ecuestre Oliva Nova SL та довідку №27/06 від 27.06.19 року про проходження навчання у період з 01.01.2016 року по 31.12.2019 року, оскільки вказана обставина не була зазначена в автобіографії позивача, яку він подав як кандидат у народні депутати. Будь-які докази на підтвердження цієї обставини до Центральної виборчої комісії не надавалися і, відповідно, не враховувалися під час прийняття відповідачем спірної постанови. Крім цього, вказані документи не містять відомості про періоди навчання позивача (семестри тощо) та, у зв`язку з цим, не дають Суду можливості встановити цей період часу поденно, що має суттєве значення для встановлення дійсних обставин справи.

50. Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тій обставині, що періоди, на які посилається в своїх доводах позивач про перебування за кордоном як тренер та на навчанні як вершник, суперечать один одному.

51. З цих же підстав Суд відхиляє посилання позивача щодо перебування його у статусі заявника в процесі міжнародного захисту та зазначає наступне.

52. Та обставина, що позивач через конфлікт політичних поглядів був змушений залишити Україну та просити в іншій країні міжнародного захисту з економічних мотивів не може визнаватися поважною підставою його виїзду за кордон та не є пом`якшуючою обставиною, оскільки свідчить про наявність у нього конфлікту саме з державою. Вказана обставина сама по собі вже свідчить про неможливість реєстрації такої особи кандидатом та визначена в Законі України «Про вибори народних депутатів України» як підстава для скасування такої реєстрації.

53. При цьому, Суд звертає увагу, що за змістом апеляційної скарги вбачається, що позивач вибув з України через зазначений конфлікт та «по прибуттю за кордон регулярно навчався, покращував свої вміння та навички….». Вказане, на думку Суду, також свідчить про реальну підставу вибуття позивача з України і підтверджує, що останній вибув з України і вже за кордоном з власного бажання розпочав навчання та участь у змаганнях.

54. Крім того, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією і законами України, або підставою для обмеження таких прав.

55. Не може бути взято до уваги посилання позивача на рішення ЄСПЛ «Мельниченко проти України» від 19.10.2004 року (заява №17707/02) оскільки висновки ЄСПЛ в цій справі ґрунтувалися на національному законодавстві України щодо інституту прописки, яке з того часу зазнало суттєвих змін та, як зазначалося, не ставить реалізації прав і свобод громадян в залежність від наявності чи відсутності реєстрації за місцем проживання.

56. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, в якому Суд дійшов висновку, що позивач не довів належними, допустимими і достатніми доказами факту того, що його перебування в період з 21 липня 2015 року по 21 липня 2016 року за кордоном було пов`язане не з приватним інтересом.

57. Щодо інших порушень, зокрема, додержання порядку автоматичного розподілу справ в суді першої інстанції, наведених в апеляційній скарзі, то вони також не можуть бути взяті до уваги Судом, оскільки, враховуючи положення ч.1 ст.308 КАСУ, зазначені обставини не були предметом апеляційної скарги.

58.Крім того, апелянт посилається на Інструкцію з діловодства в адміністративних судах, затвердженої наказом ДСА України від 17.12.2013 року №174 та зазначає, копія судового рішення була видана без штрих-коду. Зазначена обставина відповідно до вимог ст..317 КАСУ не є підставою для скасування судового рішення.

59. Надані позивачем докази не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що кандидат у народні депутати не відповідає вимогам статті 76 Конституції України та статті 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України», в той час як дотримання конституційної вимоги щодо п`ятирічного строку проживання в Україні (цензу осілості) має бути доведено самим кандидатом (позивачем) шляхом зазначення відповідних обставин у поданих документах.

60. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого та законного висновку про правомірність спірної постанови ЦВК та відсутність підстав для її скасування.

61. Позивачем не спростовано висновки суду першої інстанції щодо перебування позивача за межами України в період з 21.07.2015 р. по 21.07.2016 р. та з 03.07.2016 р. понад 180 днів, що не відповідає вимогам порядку висування кандидата у народні депутати України, які передбачені ст..9 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

62. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

63. Суд вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції, яке є предметом перегляду в цій справі, законне та обґрунтоване, висновки цього суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду відсутні.

64. Вирішуючи питання стягнення судового збору суд керується положеннями пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», згідно якого за подачу апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

65. Ураховуючи результати розгляду справи та факт відсутності сплати заявником апеляційної скарги судового збору при поданні апеляційної скарги, Суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_4 до Державного бюджету України судового збору у розмірі 1152,60 грн. ((0,4 х 1921,00 грн.) х 150%).

66. Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 272, 273, 277, 278, 292, 293, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

постановив:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року - залишити без задоволення.

2. Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року - залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_4 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) гривні 60 копійок на рахунок Верховного Суду (УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; рахунок отримувача: 31219207026007; код ЄДРПОУ: 38004897).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О. В. Калашнікова