Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.07.2019 року у справі №855/221/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2019 року

Київ

справа №855/221/19

адміністративне провадження №А/9901/171/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носадчої О.Е.,

представник позивача - Озюменка Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №855/221/19

за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року, прийняте колегією у складі: головуючого судді Ісаєнко Ю.А., суддів Земляної Г.В., Мельничука В.П.,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

29 червня 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з позовом до Центральної виборчої комісії (надалі - відповідач, ЦВК або Комісія), в якому просив суд:

визнати протиправними дії Центральної виборчої комісії щодо реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 78 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року ОСОБА_2 ;

визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії №1275 від 25 червня 2019 року «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах у порядку самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року» додаток № 7, в частині реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 78 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова Центральної виборчої комісії в частині реєстрації третьої особи - ОСОБА_2 з тотожними з ним ( ОСОБА_1 ) прізвищем порушує його пасивне виборче право, оскільки створює високі ризики введення в оману його потенційних виборців та може призвести до спотворення результатів народного волевиявлення, що у свою чергу, є порушенням активного права виборців виборчого округу № 78.

Позивач наголошує, шо кандидат у народні депутати України ОСОБА_2 не був та не є публічним діячем, не вів активної політичної діяльності та жодним чином не здійснював будь-якої політичної агітації.

Крім того, кандидат у народні депутати ОСОБА_2 не проживає та не здійснює будь-якої діяльності в одномандатному виборчому окрузі № 78. В порушення вимог пункту 2 частини 2 статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів», надана ОСОБА_2 автобіографія містить недостовірні відомості щодо його трудової діяльності в ТОВ «Грандагро 2012», а тому такий документ вважається не поданим. Також в порушення цієї ж норми при поданні заяви про самовисування останнім не долучено в електронному вигляді обов`язкових документів (автобіографії, фотографії та передвиборної програми).

Незважаючи на це всупереч пункту 2 частини 1 статті 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України» Комісія зареєструвала ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 78.

Установлені судом першої інстанції обставини справи.

20 червня 2019 року ОСОБА_2 подав до Центральної виборчої комісії заяву про самовисування та щодо реєстрації його кандидатом в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №78 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

До поданої заяви ОСОБА_2 було долучено: автобіографію кандидата в народні депутати України на 1 арк. та електронному носії; заяву про відсутність заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини кандидата у народні депутати України на 1 арк.; документ про внесення грошової застави на 1 арк.; фотографії кандидата розміром 4х6 сантиметрів (4 фотографії) на 1 арк. та електронному носії; ксерокопію паспорта громадянина України (ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки) на 1 арк.; передвиборну програму кандидата у народні депутати України на 2 арк. та електронному носії.

Відповідно до довідки ЦВК від 20 червня 2019 року позивачем о 13 год. 50 хв. надано відповідачу всі необхідні документи, які обов`язково повинні міститися у пакеті документів згідно з вимогами вищевказаного Закону, в тому числі і автобіографія та передвиборна програма, а також флешка.

21 червня 2019 року ОСОБА_2 подано до Комісії уточнені документи - автобіографію та передвиборну програму на паперових носіях та в електронному вигляді, що підтверджується відповідними розписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Розглянувши зазначені документи з урахуванням уточнень, Центральна виборча комісія встановила їх відповідність вимогам Закону та постановою від 25.06.2019 №1275 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, які балотуються в одномандатних виборчих округах у порядку самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року» зареєструвала кандидата у народні депутати України ОСОБА_2 , висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 78.

Не погоджуючись із правомірністю реєстрації ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати України, та вважаючи постанову Центральної виборчої комісії від 25.06.2019 №1275 в цій частині протиправною, ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, колегія суддів суду першої інстанції виходила з того, що рішення ЦВК відповідає критеріям правомірності та вимогам частини 2 статті 19 Конституції України, позаяк відповідно до частини 3 статті 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України» помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатом на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Стосовно подання виправлених документів для реєстрації кандидата у народні депутати України, суд погодився із доводами Комісії про відсутність встановлених законом обмежень строку для внесення таких виправлень до прийняття Комісією рішення за результатами розгляду поданого кандидатом пакету документів. У зв`язку з чим Комісія не мала передбачених частиною першою статті 60 Закону України від 17 листопада 2011 року № 4061-VI «Про вибори народних депутатів України» підстав для відмови в реєстрації третіх осіб кандидатами у народні депутати.

На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги та виклад позицій інших учасників справи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 02 липня 2019 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення Шостим апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нове - про задоволення позовних вимог повністю.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на помилковість висновків суду першої інстанції в частині того, що ОСОБА_2 . 21 червня 2019 року правомірно виправлені поза межами граничного терміну подачі пакету документів, визначеного Законом України «Про вибори народних депутатів», поданого ним 20 червня 2019 року, який був неповним, а не просто документи містили помилки чи неточності. На думку апелянта, в цій частині висновки суду через неправильне застосування норм матеріального права не відповідають встановленим судом обставинам справи, що згідно вимог ст. 317 КАС України є безумовною підставою для скасування рішення та ухвалення нового.

Реєстрація в якості кандидата у народні депутати особи із абсолютно тотожним прізвищем із позивачем порушує його пасивне виборче право, оскільки створює високі ризики введення в оману його потенційних виборців стосовно кандидата, за якого вони мають намір віддати голос.

В апеляційній скарзі позивач наголошував, що судом першої інстанції цьому аргументу взагалі не надано оцінки. Тобто судове рішення не містить обґрунтувань для відмови в задоволенні позовних вимог за цією окремою підставою, що, на думку апелянта, свідчить про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просив їх задовольнити.

Центральна виборча комісія в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечила, направила суду клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника. Письмовий відзив на апеляційну скаргу Комісією не направлявся.

Релевантні джерела права.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (пасивне виборче право) гарантоване статтею 38 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" Центральна виборча комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

За змістом пункту 6 статті 19 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" комісія реєструє кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.

Основні засади, організація, порядок проведення виборів народних депутатів України, в тому числі реєстрація кандидатів у народні депутати України врегульовано Законом України "Про вибори народних депутатів України" №4061-VI від 17.11.2011 (надалі - Закон №4061-VI).

Відповідно до статті 3 Закону № 4061-VI усі кандидати у народні депутати України (далі - кандидати у депутати) мають рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі.

Рівність прав і можливостей кандидатів у депутати, партій - суб`єктів виборчого процесу брати участь у виборчому процесі забезпечується, зокрема:

- забороною привілеїв чи обмежень кандидатів у депутати за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

- рівним та неупередженим ставленням органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, їх службових та посадових осіб до кандидатів у депутати, партій - суб`єктів виборчого процесу.

При цьому, участь громадян України у виборах депутатів є добровільною (ст. 5 вказаного Закону).

Положеннями ст. 9, 10 Закону № 4061-VI регламентовано, що депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років. Не може бути висунутий кандидатом й обраний депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 63 зазначеного Закону виборцям забезпечується можливість доступу до різнобічної, об`єктивної та неупередженої інформації, потрібної для здійснення усвідомленого, поінформованого, вільного вибору.

Відповідно до частини 2 статті 55 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею визначеного цією нормою пакету документів, в тому числі і автобіографію кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов`язково повинна містити: прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім`ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості; предвиборну програму тощо.

Згідно частини 4 статті 55 вищевказаного Закону ЦВК видає особі, яка подала документи, зазначені у частині 1 або частині 2 цієї статті, довідку про їх прийняття. Довідка має містити перелік прийнятих документів, число, місяць і рік, а також час їх прийняття, посаду і прізвище особи, яка прийняла документи.

Частиною першою статті 60 цього ж Закону встановлено, що Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі: 1) порушення вимог частин четвертої, п`ятої статті 52 цього Закону; 2) відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону; 3) припинення громадянства України кандидата у депутати; 4) вибуття особи, висунутої кандидатом у депутати, за межі України для проживання чи з метою отримання політичного притулку; 5) визнання особи, висунутої кандидатом у депутати, недієздатною; 6) набрання щодо особи, висунутої кандидатом у депутати, законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину; 7) виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону.

Частиною третьою статті 60 Закону №4061-VI передбачено, що помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

За приписами частини 1 статті 59 Закону №4061-VI кандидати у депутати в одномандатних округах реєструються Центральною виборчою комісією за умови подання їй документів, передбачених статтею 55 цього Закону.

Частиною п`ятою статті 61 вказаного Закону передбачено, що Центральна виборча комісія приймає рішення про скасування реєстрації кандидата у депутати в разі: 1) звернення кандидата у депутати не пізніш як за дванадцять днів до дня голосування із письмовою заявою про відмову балотуватися; 2) звернення партії не пізніш як за дванадцять днів до дня голосування про скасування рішення щодо реєстрації кандидата у депутати відповідно до рішення, прийнятого у порядку, передбаченому статутом партії; 3) припинення громадянства України кандидата у депутати; 4) вибуття кандидата у депутати за межі України на постійне проживання чи з метою отримання політичного притулку; 5) визнання кандидата у депутати недієздатним; 6) набрання щодо кандидата у депутати законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину; 7) порушення вимог частин четвертої, п`ятої статті 52 цього Закону; 8) виявлення виборчою комісією обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Верховний Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги в межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшов наступних висновків.

Як було встановлено судом першої інстанції, спірною постановою Центральної виборчої комісії від 25 червня 2019 року №1275 в оскаржуваній частині зареєстровано ОСОБА_2 кандидатами в народні депутати України, який балотується в одномандатному виборчому окрузі №78 у порядку самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Перелік підстав для відмови у реєстрації кандидата у народні депутати, встановлений частиною 1 статті 60 вказаного Закону №4061-VI, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Водночас слід погодитись й з висновками суду першої інстанції, який не встановив обставин, які згідно з частиною першою статті 60 Закону України «Про вибори народних депутатів» можуть бути підставою для відмови в реєстрації кандидата (кандидатів) у народні депутати, в зв`язку з чим відмовив в задоволенні позову про скасування спірної постанови Центральної виборчої комісії. Не встановлено таких обставин і Верховним Судом.

Верховний Суд у постанові від 28 червня 2019 року у справі № 855/157/19 уже висловлював правову позицію, що зміст частини третьої статті 60 Закону №4061-VI у взаємозв`язку з частиною першою вказаної статті дає підстави стверджувати, що законом установлено імперативну заборону відмовляти в реєстрації кандидатом в народні депутати України через помилки чи неточності, виявлені в поданому комплекті документів.

З аналізу частини третьої статті 60 Закону №4061-V у поєднанні зі змістом завдань і функцій ЦВК випливає, що ЦВК як орган державної влади, що забезпечує реалізацію і захист виборчих прав громадян України, виявивши помилку в документі, що перешкоджає реєстрації кандидатом у народні депутати, зобов`язана повідомити заявника про суть недоліків і надати час, необхідний для їх усунення.

У спірних правовідносинах Комісія реалізувала надані їй повноваження щодо надання можливості особі, яка мала намір бути зареєстрованою кандидатом в народні депутати, можливості усунути недоліки, що полягали у невідповідності автобіографії позивача переліку відомостей, що визначені у пункті 2 частини 2 статті 55 Закону №4061-VI. Цими діями Комісія досягла балансу між практичною реалізацією ОСОБА_2 пасивного виборчого права та суспільним інтересом щодо повноти інформації про кандидата, яка спрямована на формування волевиявлення виборців.

Верховний суд не погоджується із доводами апелянта, що Комісія не мала повноважень приймати від третьої особи уточнені документи 21 червня 2019 року, після закінчення законодавчо встановленого терміну для подання таких документів, а мала б визнати подані вказаною особою 20 червня 2019 року такими, що не подані.

Верховний Суд наголошує, що висновок про можливість Комісією визнати наявний документ із певними недоліками не поданим, не слідує із норм Закону №4061-V.

Не впливає на правильність вказаних висновків і посилання позивача на правову позицію Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України", викладену у постанові від 18 червня 2019 року у справі № 855/150/19. Розуміння позивачем цієї правової позиції ґрунтується на вибірковому виокремленні висновків Верховного Суду. При цьому позивач не звертає увагу на підсумковий висновок суду при застосування вказаної норми - недотримання певних вимог щодо оформлення документу є підставою для внесення до нього виправлень, а не підставою для прийняття рішення про відсутність такого документу. Висновок суду першої інстанції відповідає вказаній позиції.

За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність неправомірності у діях Комісії під час прийняття рішення про реєстрацію ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі № 78.

В той же час Верховний Суд погоджується із доводами апеляційної скарги, що в оскаржуваному судовому рішенні не наведено правової оцінки доводам позивача в частині порушення його пасивного виборчого права реєстрацією так званого «кандидата - двійника».

Право висування кандидатів у депутати належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через партії або шляхом самовисування відповідно до №4061-V.

З аналізу застосовних до цих правовідносин норм, що наведені судом у ревалентних джерелах, слідує, що державою гарантовано право кожного громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років самовисуватись у народні депутати України. При цьому, будь яких інших обмежень для реалізації відповідного права, в тому числі заборони реєстрації кандидатів у народні депутати України з однаковими прізвищем в одному окрузі, чинним законодавством не встановлено та такої підстави для відмови в реєстрації приписами ст. 60 ЗУ "Про вибори народних депутатів України" не передбачено.

Натомість, як вказувалось вище усі кандидати у народні депутати України мають рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі.

Таким чином, доводи позивача про те, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень в частині реєстрації кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому округу № 78 ОСОБА_2 є протиправним, оскільки порушує його виборчі права та права виборців, а також інших кандидатів не приймаються судом до уваги з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Зокрема, позивачем не обґрунтовано, а судом не встановлено, в чому полягають надані оскаржуваним рішенням третій особі привілеї, а також які перешкоди оскаржуване рішення створює виборцям для вільного формування їх волі відносно позивача як кандидата у народні депутати України. Разом з цим, судом не встановлено і жодних ознак дискримінації виборчих прав позивача оскаржуваним рішенням, оскільки і третя особа і позивач є однаково зареєстрованими кандидатами у народні депутати України в одномандатному виборчому округу № 78 та відповідно до вимог наведеного вище законодавства мають рівні виборчі права.

Верховний Суд з цього приводу вказує, що наведені позивачем обставини (як то не ведення активної політичної діяльності, не здійснення будь-якої політичної агітації тощо) не є тими обставинами, з якими Закон пов`язує можливість реєстрації чи відмови в реєстрації їх кандидатами в народні депутати, відтак вони не мають жодного значення для правильного вирішення цього спору, тому не беруться судом до уваги.

Посилання позивача на ту обставину, що реєстрація кандидатом у народні депутати особи із абсолютно тотожним прізвищем із ним порушує його пасивне виборче право, оскільки створює високі ризики введення в оману його потенційних виборців стосовно кандидата, за якого вони мають намір віддати голос, є безпідставними, оскільки реєстрація кандидатів навіть з однаковим прізвищем, ім`ям та по-батькові не заборонена виборчим законодавством України.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 червня 2019 року у справі №855/188/19 та від 01 липня 2019 у справі № 855/191/19.

Доводи позивача, що спірною постановою Центральної виборчої комісії здійснено реєстрацію кандидата, спрямовану на спотворення результатів виборів та, як наслідок, порушення як активного виборчого права виборців округу №78, так і пасивного виборчого права позивача та інших кандидатів також є безпідставними, оскільки такі аргументи сторони не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами та грунтуються на припущеннях.

За таких обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що наведені доводи позивача не надають правових підстав для задоволення позову.

У силу норм частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України однією з підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні його мотивувальної частини.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову, проте з врахуванням мотивів, викладених судом апеляційної інстанції. За таких обставин рішення суду першої інстанції слід змінити в мотивувальній частині.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно з положеннями статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За частиною дев`ятою статті 273 КАС України у разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цих Кодексом.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 132 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Оскільки загальна сума до сплати при подачі адміністративного позову становить 768,40 грн, то за подання апеляційної скарги на рішення суду позивач повинен сплатити 1152,60 грн.

Відтак, судовий збір у розмірі 1152,60 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 272, 273, 278, 292, 293, 308, 315,317, 321, 322 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року у справі №855/221/19 за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови змінити у мотивувальній частині шляхом доповнення мотивів відмови у задоволенні позову в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок отримувача 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1152,60 грн. (одну тисячу сто п`ятдесят дві гривні шістдесят копійок).

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Л.О. Єресько,

А.Г. Загороднюк,

В.М. Соколов,

Судді Верховного Суду