ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2020 року

Київ

справа №161/5443/16-а

адміністративне провадження №К/9901/11505/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №161/5443/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області,

про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Плахтій І.Б.,) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Костіва М.В., суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.).

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №3/17 від 07.12.2015 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 30.07.2009 року №30 «Про погодження графіку проведення вечорів відпочинку в ставковому господарстві «Городище».

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в 2005 році позивачу надано в користування на умовах оренди для ведення рибного господарства земельну ділянку водного фонду з прибережною смугою, яка знаходиться на території Городищенської сільської ради. Договір оренди укладений строком на 10 років.

Крім того, в липні 2009 року, за заявою позивача погоджено графік проведення вечорів відпочинку на ставковому господарстві «Городище», про що виконавчим комітетом Городищенської сільської ради винесено рішення № 30, проте в грудні 2015 року дане рішення було протиправно скасоване сільською радою на підставі усних заяв жителів сільської ради.

Позивач вважає дане рішення безпідставним та винесеним в порушення вимог чинного законодавства, оскільки для скасування рішення не передбачено такої підстави, як усні звернення громадян.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції.

3. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.07.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін апеляційним судом, мотивоване тим, що рішення Городищенської сільської ради Луцького району №3/17 від 07.12.2015 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 30.07.2009 року №30 «Про погодження графіку проведення вечорів відпочинку в ставковому господарстві «Городище» прийняте в межах повноважень, є правомірним та відповідає вимогам закону.

5. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що мотивом ухвалення оскаржуваного рішення стала потреба забезпечення прав і законних інтересів мешканців Городищенської сільської ради; необхідність зменшення порушень тиші та громадського порядку, а відповідач - Городищенська сільська рада, повинна була вжити відповідних заходів для врегулювання питань санітарного благополуччя та забезпечити дотримання моральних засад в суспільстві, а тому мала право скасувати рішення виконкому, яке потягнуло порушення спокою та моралі мешканців сільради.

6. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що чинне законодавство України наділяє органи місцевого самоврядування правом здійснення контролю за належною організацією обслуговування населення підприємствами торгівлі усіх форм власності та встановлювати зручний для населення режим роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності. При цьому законодавство покладає на органи місцевого самоврядування обов`язок вживати заходи щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами біля жилих будинків і на прибудинкових територіях.

7. Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій з відповіді Головного державного санітарного лікаря м. Луцька та Луцького району за зверненням жителів с. Городище щодо порушення законодавства з питань захисту населення від впливу шуму від роботи звуковідтворювальної апаратури на ставковому господарстві «Городище» встановлено, що за результатами проведення замірів рівнів шумового навантаження на межі житлової забудови села та на відкритому майданчику ставкового господарства в зоні відпочинку встановлено, що еквівалентний рівень шуму в зоні відпочинку становить 100 ДБА при допустимій нормі 85 ДБА відповідно до санітарних норм. Також встановлено невідповідність води вимогам ДСП №173 від 19.06.1996. При цьому такі порушення, а також звернення жителів громади села стали підставою для вжиття органом місцевого самоврядування відповідних заходів для усунення вчинюваних позивачем порушень прав та інтересів громади.

8. Також судом апеляційної інстанції визнано безпідставними твердження позивача про обов`язок органу місцевого самоврядування погоджувати з ним зміну або скасування графіку проведення вечорів відпочинку, оскільки такі проводилися ним на земельній ділянці, яка перебуває в його законному користуванні, а матеріалами справи підтверджується закінчення терміну договору оренди водних об`єктів та земель водного фонду від 17.11.2005.

Крім того, судами встановлено, що на час розгляду справи позивачем не надано доказів продовження строку дії договору оренди земельної ділянки або його переукладення на новий строк, а посилання позивача на рішення Луцького міськрайонного суду від 11.04.2016, яким було визнано протиправним рішення Городищенської сільської ради №7/2 від 16.03.2016 про відмову позивачу у продовженні договору оренди водних об`єктів та у переукладенні його на новий строк є безпідставним, оскільки таке не набрало законної сили.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

9. Позивачем 29.11.2016 подано касаційну скаргу.

10. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.07.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух адміністративної справи у суді касаційної інстанції

11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.07.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016.

12. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги К/800/32806/16 за правилами пункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

13. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2018 для розгляду справи № 161/5443/16-а визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Бевзенко В.М.:, судді: Шарапа В.М., Данилевич Н.А.

14. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30.01.2019 №161/5443/16-a призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до складу іншої судової палати судді-доповідача Бевзенко В.М.

15. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2020 для розгляду справи № 161/5443/16-а визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

16. Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2020 дану адміністративну справу прийнято до провадження в складі зазначеної колегії та призначено її до попереднього касаційного розгляду.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

17. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

18. Позивач вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що на час прийняття оскаржуваного рішення завершився строк договору оренди земельної ділянки (водних об`єктів та земель водного фонду) згідно договору від 17.11.2005.

19. Позивач зазначає, що земельна ділянка, що була ним орендована згідно договору від 17.11.2005, станом на час винесення оскаржуваного рішення відповідачу не передана.

20. Крім того, зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність фактів порушення спокою, тиші на території, що була в оренді у позивача, є безпідставними.

Також вказує, що всупереч вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зміна (відміна) графіку проведення вечорів відпочинку в ставковому господарстві «Городище» не була попередньо погоджена з позивачем.

21. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

22. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17.11.2005 між Луцькою районною державною адміністрацією Волинської області та позивачем укладено договір оренди водних об`єктів та земель водного фонду, відповідно до умов якого останній отримав в користування для ведення рибного господарства земельну ділянку водного фонду, яка знаходиться на території Городищенської сільської ради Луцького району (за межами населених пунктів), з прибережною смугою терміном на 10 років.

23. Відповідно до п.6.2 вказаного договору, договір оренди припиняється у разі закінчення терміну, на який був укладений договір, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

24. Першим заступником голови Луцької райдержадміністрації 26.02.2016 направлено позивачу повідомлення про закінчення договору оренди з 21.02.2016 та повідомлено, що згідно з проектом із землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населених пунктів Городище, Григоровичі, Мартинівка Городищенської сільської ради, земельна ділянка водного фонду площею 10,4374 га включена в межі населеного пункту с. Городище.

25. Рішенням Городищенської сільської ради №7/2 від 16.03.2016 позивачу відмовлено у продовженні договору оренди водних об`єктів та у переукладенні його на новий строк.

26. Крім того, під час дії договору оренди рішенням виконкому Городищенської сільської ради від 30.07.2009 №30 «Про погодження графіку проведення вечорів відпочинку в ставковому господарстві «Городище», визначено дні та години проведення вечорів відпочинку в ставковому господарстві «Городище», покладено відповідальність за організацію і проведення заходів на позивача як орендаря, рекомендовано обмежити доступ дітей до 14 років на такі вечори.

27. Рішенням сесії Городищенської сільської ради від 07.12.2015 скасовано рішення виконавчого комітету Городищенської сільської ради від 30.07.2009 №30 «Про погодження графіку проведення вечорів відпочинку в ставковому господарстві «Городище».

28. З протоколу третьої (позачергової сесії) Городищенської сільської ради сьомого скликання, пункту 17 судами встановлено, що мотивом ухвалення оскаржуваного рішення стала потреба забезпечення прав і законних інтересів мешканців Городищенської сільської ради внаслідок порушення позивачем, зокрема, норм Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», а також необхідність зменшення порушень тиші та громадського порядку.

29. Також судами з листа-звернення мешканців с. Городище до сільського голови, депутата Волинської обласної ради, голови Луцької районної ради, першого заступника голови Луцької районної державної адміністрації від 30.03.2011, інших письмових звернень, та усних звернень, зафіксованих в журналі особистого прийому громадян сільським головою за 2013-2015 роки, встановлено, що мешканці приналежних Городищенській сільській раді сіл протягом тривалого часу скаржаться на порушення їхнього спокою в зв`язку з проведенням вечорів відпочинку в ставковому господарстві «Городище», а саме на шум, крики, гучну музику, безконтрольну поведінку молоді, розпиття спиртних напоїв, бійки.

30. Вважаючи рішення відповідача від 07.12.2015 протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

31. Конституція України

31.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31.2. Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

31.3. Статті 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громадян - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

31.4. Стаття 144. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

32. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

32.1. Відповідно до статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

32.2. Підпунктом 4 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.

33. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

33.1. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.

34. Закон України «Про звернення громадян».

34.1. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.

36. У цій справі встановлено, що позивач 17.11.2005 орендував у Луцької районної державної адміністрації Волинської області водні об`єкти та землі водного фонду для ведення рибного господарства, що знаходяться на території Городищенської сільської ради Луцького району (за межами населених пунктів), з прибережною смугою терміном на 10 років.

37. Крім того, під час дії договору оренди рішенням виконкому Городищенської сільської ради від 30.07.2009 №30 року «Про погодження графіку проведення вечорів відпочинку в ставковому господарстві «Городище», визначено дні та години проведення вечорів відпочинку в ставковому господарстві «Городище», покладено відповідальність за організацію і проведення заходів на позивача як орендаря.

38. В подальшому рішенням відповідача №3/17 від 07.12.2015 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 30.07.2009 року №30 «Про погодження графіку проведення вечорів відпочинку в ставковому господарстві «Городище» скасовано зазначений графік проведення вечорів відпочинку.

39. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що в матеріалах справи наявні докази щодо порушення позивачем вимог законодавства при проведенні вечорів відпочинку в ставковому господарстві «Городище», в тому числі і письмові звернення, скарги жителів населеного пункту с. Городище.

40. При цьому судами з листа-звернення мешканців с. Городище до сільського голови, депутата Волинської обласної ради, голови Луцької районної ради, першого заступника голови Луцької районної державної адміністрації від 30.03.2011, інших письмових звернень, та усних звернень, зафіксованих в журналі особистого прийому громадян сільським головою за 2013-2015 роки, встановлено, що мешканці приналежних Городищенській сільській раді сіл протягом тривалого часу скаржаться на порушення їхнього спокою в зв`язку з проведенням вечорів відпочинку в ставковому господарстві «Городище», а саме на шум, крики, гучну музику, безконтрольну поведінку молоді, розпиття спиртних напоїв, бійки.

41. Також суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.

42. З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

43. Колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи позивача про протиправність оскаржуваного рішення з посиланням на те, що на час його прийняття не завершився строк договору оренди земельної ділянки (водних об`єктів та земель водного фонду) згідно договору від 17.11.2005, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем 2005 році укладено договір оренди водних об`єктів та земель водного фонду, відповідно до умов якого останній отримав в користування земельну ділянку водного фонду для ведення рибного господарства, натомість оскаржуваним рішенням відповідача скасовано погодження графіку проведення вечорів відпочинку в ставковому господарстві «Городище» у зв`язку з забезпеченням прав і законних інтересів мешканців Городищенської сільської ради та необхідністю зменшення порушень тиші та громадського порядку.

44. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки або його переукладення на новий строк, що спростовує доводи скаржника про те, що всупереч вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зміна (відміна) графіку проведення вечорів відпочинку в ставковому господарстві «Городище» не була попередньо погоджена з позивачем.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено, що відповідно до п.6.2 договору оренди земельної ділянки від 17.11.2005, договір оренди припиняється у разі закінчення терміну, на який був укладений договір, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

45. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що надане позивачем до матеріалів справи рішення Луцького міськрайонного суду від 11.04.2016, яким було визнано протиправним рішення Городищенської сільської ради №7/2 від 16.03.2016 про відмову позивачу у продовженні договору оренди водних об`єктів та у переукладенні його на новий строк не набрало законної сили, а провадження у справі №161/4677/16-а, 2-а/161/291/16 закрито на підставі ухвали Львівський апеляційний адміністративний суд від 17 листопада 2016 року

46. Доводи позивача щодо того, що земельна ділянка не належить відповідачу спростовуються як матеріалами справи, так і фактом звернення позивача до відповідача у березні 2016 року з заявою про продовження договору оренди водних об`єктів.

47. Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

48. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

49. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

50. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

51. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесене законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

52. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

Жук А. В.

Мартинюк Н. М.

Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Верховного Суду