Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.05.2019 року у справі №821/1218/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2019 року

Київ

справа №821/1218/16

адміністративне провадження №К/9901/40517/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року (суддя Василяка Д.К.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року (головуючий суддя Федусик А.Г., судді: Шевчук О.А., Зуєва Л.Є.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003251405, №0003261405 від 02 серпня 2016 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно в сумах 1,00 грн. та 23800,00 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказував, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими на підставі Законів України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» 19 грудня 1995 року №481/95-BP (далі - Закон №481) та «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265) до нього застосовано штрафні санкції, є протиправними, а контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем законодавства; водночас зазначив, що разом із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями отримав копію акту перевірки щодо іншої фізичної особи-підприємця, а тому достеменно з обставинами перевірки та виявленими порушеннями не обізнаний.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суди прийшли до висновку, що перевіркою встановлено факти вчинення в належному позивачеві торговельному об`єкті порушень правил торгівлі алкогольними напоями внаслідок торгівлі пивом без наявності відповідної ліцензії та в місці, що не має статусу підприємства громадського харчування, а також непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи (далі - РРО); разом з тим позивачем доказів на спростування таких обставин подано не було.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, поверхневість прийнятих судами рішень, недослідження поданих ним доказів й неприйняття до уваги наданих ним пояснень, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача на підставі наказу №292 від 01 липня 2016 року та направлень на перевірку №0814, №0815 від 15 липня 2016 року проведено фактичну перевірку об`єкту - кіоску у вигляді квадрату (з 3 столами та парасолькою), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , набережна (біля кафе « 2х2»), в ході якої придбано келих пива "1715 Львівське" (алкогольне) об`ємом 0,5 л на розлив (в одноразовій тарі) для споживання на місці вартістю 17,00 грн.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 15 липня 2016 №225/21/22/РРО/2866221952, яким зафіксовано порушення:

- пункту 1 статті 3 Закону №265 внаслідок непроведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи вчинене вперше протягом календарного року, за що статтею 17 передбачено застосування фінансових санкцій у розмірі 1,00 грн.;

- статті 15 Закону №481, а саме - здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, що у відповідності до частини 2 статті 17 цього ж Закону є підставою для накладення штрафу у розмірі 17000,00 грн.;

- статті 15-3 Закону №481 в зв`язку із продажем алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці суб`єктом господарювання, який не має статусу підприємства громадського харчування, за що частиною 2 статті 17 Закону №481 передбачено накладення штрафу у розмірі 6800,00 грн.

На підставі акту перевірки Управлінням прийнято податкові повідомлення - рішення №0003251405 та №0003261405 від 02 серпня 2016 року, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції відповідно в розмірі 1,00 грн. та 23800,00 грн.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, визначає Закон №481.

Згідно зі статтею 1 Закону №481 алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД; пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об`ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203; роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.

За змістом статті 15 Закону №481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, суб`єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів (частина 6 статті 15-3 Закону №481).

В частині 1 статті 17 Закону №481 закріплено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Так, відповідно до частини 2 вказаної статті до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень; порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.

Правові ж засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом №265, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до статті 2 Закону №265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №265 визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

За порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання, застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: за вчинене вперше порушення - 1 гривня (пункт 1 частини 1 статті 17 Закону №265).

Разом з тим статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття рішення судами) передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 КАС України у мотивувальній частині постанови зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Аналогічні вимоги викладено і в статтях 206, 207 КАС України, які регулюють зміст мотивувальних частин ухвал та постанов апеляційного суду.

В той же час частиною 4 статті 11 КАС України визначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Отже, виходячи зі змісту зазначених норм, мотивувальна частина кожного рішення повинна мати посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов`язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті КАС України та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов`язки сторін; разом з тим саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією.

Судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються, а відтак суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень за аргументами, які сторона представила в суд, та проаналізувати позов з точки зору цих аргументів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції свій висновок щодо правомірності прийнятих Управлінням податкових повідомлень-рішень, ґрунтував фактично на встановлених в акті перевірки порушеннях - торгівлі пивом без наявності відповідної ліцензії, в місці, що не має статусу підприємства громадського харчування, та без проведення розрахункової операції через РРО з фіскальним режимом роботи, зазначивши також про ненадання посадовими особам, що здійснювали перевірку, документів в підтвердження зворотнього.

Разом з тим суд не надав оцінки та не навів жодних мотивів, за яких він визнав неналежними та відхилив подані позивачем докази, зокрема, договори оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад району, купівлі продажу та оренди, витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно та з рішення виконавчого комітету Скадовської міської ради Херсонської області, а як наслідок достеменно не встановив, що в об`єкті торгівлі, в якому посадовими особами відповідача було проведено перевірку, за результатами якої складено акт та в подальшому - оскаржувані податкові повідомлення-рішення, дійсно провадить господарську діяльність саме позивач (зважаючи на те, що останній це заперечує).

Водночас, зазначивши в рішенні, що розрахункова операція з продажу пива на розлив була проведена ОСОБА_2 , суд не перевірив, чи перебуває остання в трудових відносинах з позивачем, як і взагалі її дій щодо проведення такої операції в перевіряємому об`єкті торгівлі.

Апеляційний же суд зазначених недоліків також не усунув; крім того не навів положень законодавства, якими він керувався, та мотивів, за яких погодився з рішенням суду першої інстанції щодо правомірності прийнятого Управлінням податкового повідомлення-рішення №0003251405 від 02 серпня 2016 року про застосування до Підприємця штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,00 грн.

Як встановлено частиною 1 статті 242 КАС України (в редакції, що діє після 15 грудня 2017 року), рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 КАС України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду