Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 травня 2018 року

Київ

справа №813/6852/14

адміністративне провадження №К/9901/14920/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року (судді: Попко Я.С. (головуючий), Хобор Р.Б., Сеник Р.П.) у справі №813/6852/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, третя особа - управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова про визнання незаконним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасувати рішення відповідача від 1 вересня 2014 року №0013651703, №0013661703, №0013751703, №0013681703, №0013691703, №0013701703.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_3 зазначив про своєчасну сплату єдиного внеску на казначейський рахунок контролюючого органу, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року, скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким задоволено позовні вимоги. Визнано протиправними та скасовані рішення від 1 вересня 2014 року №0013651703, №0013661703, №0013751703, №0013681703, №0013691703, №0013701703 про накладення штрафу у розмірі 10% на суму 385,91 грн та пені в розмірі 0,1% на суму 201,47 грн за період з 23 липня 2013 року по 5 серпня 2014 року на загальну суму 587,38 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про своєчасність сплати позивачем єдиного внеску, що унеможливлює застосування до нього штрафу та пені за несвоєчасність сплати податкових зобов'язань.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, оскільки станом на 1 жовтня 2013 року за позивачем обліковувалась недоїмка у сумі 683,29 грн, відповідно інші платежі, зараховуються на погашення заборгованості, яка виникла у попередньому періоді, у зв'язку з чим виникла несвоєчасна сплата.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_3 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Контролюючим органом прийнято рішення від 1 вересня 2014 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску:

- рішення №00113651703, яким нараховано штраф 68,33 грн. (10%) та пеню 49,88 грн (0,1% від суми недоїмки), а всього 118,21 грн за період з 23 липня 2013 року до 3 жовтня 2013 року;

- рішення №0013661703, яким нараховано штраф 68,93 грн. (10%) та пеню 77,20 грн (0,1% від суми недоїмки), а всього 146,13 грн за період з 22 жовтня 2013 року до 10 лютого 2014 року;

- рішення №0013671703, яким нараховано штраф 93,34 грн (10%) та пеню 19,60 грн (0,1% від суми недоїмки), а всього 112,94 грн за період з 21 січня 2014 року до 10 лютого 2014 року;

- рішення №0013681703, яким нараховано штраф 28,52 грн (10%) та пеню 26,24 грн (0,1% від суми недоїмки), а всього 54,76 грн за період з 21 січня 2014 року до 22 квітня 2014 року;

- рішення №0013691703, яким нараховано штраф 28,52 грн (10%) та пеню 12,83 грн (0,1% від суми недоїмки), а всього 146,13 грн за період з 23 квітня 2014 року до 6 червня 2014 року;

- рішення №00133701703, яким нараховано штраф 98,27 грн (10%) та пеню 15,72 грн (0,1% від суми недоїмки), а всього 113,99 грн, за період з 22 липня 2014 року до 6 серпня 2014 року.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Як встановлено судом попередньої інстанції, підставою для застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, стала сплата позивачем єдиного внеску у розмірі 285,23 грн за квітень 2012 року, відповідно до платіжного доручення від 16 травня 2012 року, на казначейський рахунок контролюючого органу, який не призначений для сплати даного виду податкових зобов'язань, що розцінюється відповідачем як несплата податкових зобов'язань, що призвело до облікування на рахунку позивача недоїмки.

Згідно з пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно із частиною сьомою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

В абзацах 3 та 5 частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платники єдиного внеску зазначені у пункту 4 частини 1 статті 4 цього Закону, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Пунктом 1 частини десятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Згідно з пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною десятою статті 25 цього ж Закону встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що порушення встановлених Законом строків сплати єдиного внеску є підставою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені. При цьому, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів, днем сплати єдиного внеску вважається - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Разом з тим, контролюючий орган посилається на те, що сплата єдиного внеску здійснена позивачем шляхом переказу коштів на казначейський рахунок, який призначений для сплати єдиного внеску іншими суб'єктами господарювання, що свідчить про сплату єдиного внеску на неналежний рахунок.

Колегія суддів вважає, що у межах спірних відносин особу притягнуто до відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску у той час, коли кошти зараховані на казначейський рахунок. Зазначена обставина не може бути кваліфікована як несвоєчасна сплата, оскільки кошти перераховано своєчасно хоча і на помилковий, але на дійсний казначейський рахунок органу доходів і зборів.

Відтак, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, встановивши факт сплати позивачем єдиного внеску в межах граничного строку, визначеного законом, що свідчить про те, що оскаржувані рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року у справі №813/6852/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду