Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2019 року

Київ

справа №826/6352/16

адміністративне провадження №К/9901/20382/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №826/6352/16

за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року (головуючий суддя - Добрянська Я.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Беспалова О. О., суддів: Грибан І. О., Губської О. А)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просила

1.1. визнати дії відповідача, направлені на звільнення позивача із посади начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України у порядку, передбаченому Законом України «Про очищення влади», протиправними;

1.2. зобов'язати Генерального прокурора України поновити позивача на посаді керівника спеціального структурного підрозділу, що забезпечує доступ запитувачів до інформації та оприлюднення інформації (пункт 5 частини 1 статті 14 Закону України «Про очищення влади»).

2. Позовна заява мотивована тим, що звільнення позивача є незаконним та проведене з порушенням вимог Кодексу законів про працю України, оскільки при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади підлягали застосуванню норми Конституції України, які мають вищу юридичну силу порівняно з приписами Закону України «Про очищення влади». Крім того, позивач зазначила, що її звільнення відбулося з порушенням міжнародних принципів проведення люстрації.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року провадження у справі зупинено до розгляду Конституційним Судом України подання 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої та шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої та восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VІІ та до розгляду Конституційним Судом України подання Верховного Суду України щодо відповідності положенням частини третьої статті 22, частини першої статті 38, статті 58, частини другої статті 61, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 №1682-VІІ.

4. Рішення суду мотивоване тим, що конституційність норм статті 3 Закону України «Про очищення влади» має безпосередній вплив на вирішення справи.

5. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції. Позивач оскаржила його до апеляційного суду.

6. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року залишено без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

8. Касаційна скарга аргументована тим, що оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанції порушують право позивача на ефективний судовий захист, оскільки провокують значне затягування розгляду даної справи.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.01.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року.

10. Верховний Суд ухвалою від 3 квітня 2019 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

11. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Згідно оскаржуваного наказу позивача звільнено з посади на підставі статті 3 Закону України «Про очищення влади» та пункту 7-2 статті 36 КЗпП України.

13. До Конституційного Суду України звернулися 47 народних депутатів із конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої та шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої та восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VІІ.

14. 23 березня 2015 року до Конституційного Суду України надійшло конституційне подання Верховного Суду України щодо відповідності положенням частини третьої статті 22, частини першої статті 38, статті 58, частини другої статті 61, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про очищення влади».

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

16. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

17. Положення статті 156 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) регулюють питання зупинення провадження у справі.

Пунктом 3 частини першої цієї статті передбачено, що суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

18. Зупиняючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що конституційність норм статті 3 Закону України «Про очищення влади» має безпосередній вплив на вирішення даного спору, оскільки при його розгляді адміністративний суд буде надавати оцінку правомірності застосування норм вказаного закону, а тому справа не може розглядатися до вирішення питання про конституційність цих норм.

19. Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, ОСОБА_1 вважає, що її звільнення відбулось із порушенням, зокрема, основних принципів люстрації, визначених у Законі України «Про очищення влади», оскільки своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю вона не здійснювала заходи, спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. Відповідачем порушено принципи презумпції невинуватості та індивідуальної відповідальності та не враховано, що діяльність спеціального структурного підрозділу, що забезпечує доступ запитувачів до інформації та оприлюднення інформації Генеральної прокуратури України спрямована на організацію доступу до публічної інформації. Даний підрозділ не є самостійним у прийнятті рішень, оскільки запитувану інформацію надають інші підрозділи Генеральної прокуратури України. Завдання та функції даного підрозділу за своєю суттю не є спеціальними владними повноваженнями, що пов'язані із виконанням конституційних функцій прокуратури, в межах яких можливо вчиняти дії, передбачені статтею 1 Закону України «Про очищення влади».

20. Аналізуючи зазначені вище обставини, які покладені в основу обґрунтування позову, колегія суддів зазначає, що вони мають індивідуальний характер, стосуються дій і рішень Генеральної прокуратури України, які позивач, із посиланням на конкретні норми права, розцінює неправильними і вважає такими, що призвели до порушення його прав і свобод.

При цьому, одним із ключових обставин, які мають встановити суди при вирішенні даної справи є виконання позивачем владно-управлінських функцій, прийняття рішень, вчинення дій чи бездіяльності, які прямо чи опосередковано свідчать про наявність підстав для застосування до неї заборон, визначених Законом України «Про очищення влади».

21. Разом з тим, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не містять належного обґрунтування наявності зв'язку між очікуваними рішеннями Конституційного Суду України за наслідками розгляду згаданих вище конституційних подань та предметом даного спору.

Крім того, судами не конкретизовано, в чому саме полягає об'єктивна неможливість розгляду даної справи без попереднього вирішення Конституційним Судом України зазначених вище подань в порядку конституційного судочинства.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми частини 3 статті 156 КАС України викладена у постанові Верховного Суду по справі №804/704/16.

22. Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі..

23. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення є необґрунтованими з огляду на положення пункту 3 частини першої статті 156 КАС України, а тому підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

24. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

25. Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року - скасувати.

3. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх