Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2019 року

Київ

справа №820/4687/16

адміністративне провадження №К/9901/25679/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби у Харківській областіна постановуХарківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року (суддя В.В. Самойлова)та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року (колегія у складі суддів: І.М. Ральченко, Г.Є. Бершова, В.В. Катунов)у справі №820/4687/16 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Ековтор»доГоловного управління Державної фіскальної служби у Харківській областіпроскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Ековтор» (далі - ТОВ «Спеціалізоване підприємство «Ековтор») звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 31 серпня 2016 року №0000051408 та №0000061408.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства при здійсненні господарських операцій із контрагентами ґрунтуються лише інформації, викладеній в актах перевірок контрагентів позивача, є протиправними, оскільки реальність виконання господарських операцій зі спірними контрагентами підтверджується оформленими належним чином первинними документами. Окрім того, платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення своїх контрагентів до виконання ними податкових зобов'язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов'язки по перевірках.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 31 серпня 2016 року № 0000051408 та № 0000061408, прийняті щодо ТОВ «Спеціалізоване підприємство «Ековтор».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами ТОВ «Авантаж компані», ТОВ «Аріал-торг», ТОВ «Гесада компані», ТОВ «Престиж-ТК», ТОВ «Оптіма-Д», ТОВ «РТП «Таргет», підтверджується первинними документами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, а також на неврахування судами безпідставності формування позивачем податкового кредиту та складу витрат за наслідками господарських операцій з контрагентами, не підтвердження реальності таких господарських операцій.

Відзив або заперечення на вказану касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Спеціалізоване підприємство «Ековтор» з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «Авантаж компані», ТОВ «Аріал-торг», ТОВ «Гесада компані», ТОВ «Престиж-ТК», ТОВ «Оптіма-Д», ТОВ «РТП «Таргет» за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року та подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт від 16 серпня 2016 року за №461/20-40-14-08/37842318, яким зафіксовано порушення:

п.198.1,, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 776875 грн. за період грудень 2015 року, що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість до сплати у сумі 776875 грн.

п. 9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, пп. 138.10.3 п.138.10 ст. 138, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік, що підлягає сплаті у сумі 712672 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані тим, що ТОВ «Спеціалізоване підприємство «Ековтор» не мало можливості здійснювати операції з придбання ТМЦ та виконання робіт у ТОВ «Авантаж компані», ТОВ «Аріал-торг», ТОВ «Гесада компані», ТОВ «Престиж-ТК», ТОВ «Оптіма-Д», ТОВ «РТП «Таргет», оскільки за результатами зібраної податкової інформації по них, отриманих по контрагентах цих підприємств актах та актах по самим цим підприємствам стверджується про нереальність здійснення господарських операцій, відсутність товарно-транспортних документів по доставці ТМЦ, про відсутність складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення операцій в об'ємах, що декларуються, вбачається проведення нереальних господарських операцій, спрямованих на здійснення операцій для надання податкової вигоди третім особам, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2016 року №0000051408 на загальну суму 712672 грн. та №0000061408 на загальну суму 971093,75 грн.

Судами також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що реальність господарських операцій ТОВ «Спеціалізоване підприємство «Ековтор» з ТОВ «Авантаж компані» (постачальник) при виконанні договору поставки від 16 листопада 2015 року №16/11-1, предметом якого є поставка постачальником товарно - матеріальних цінностей покупцю, з ТОВ «Гесада компані» (Підрядник) при виконанні договору підряду від 09 листопада 2015 року №7/п, предметом якого є виконання підрядником земляних робіт, що включають комплекс заходів, пов'язаних з вийманням (розробленням), переміщенням і укладання ґрунту у відвал або інше визначене сторонами місце на об'єктах: «Будівництво Комплексу по управлінню комунальними відходами у м. Богодухів» та «Будівництво Комплексу по управлінню комунальними відходами у м. Люботин», з ТОВ «Аріал-торг» (постачальник) при виконанні договору поставки від 09 листопада 2015 року, предметом якого є поставка постачальником товарно - матеріальних цінностей покупцю, з ТОВ «РТП «Таргет» при виконанні договору на виконання робіт від 20 листопада 2015 року №20/11, предметом якого є улаштування фасаду та покрівлі Комплексу по управлінню комунальними відходами в м. Люботин Харківської області, з ТОВ «Престиж-ТК» (постачальник) при виконанні договору поставки від 01 грудня 2015 року №69, предметом якого є поставка постачальником товарно-матеріальних цінностей покупцю, з ТОВ «Оптіма-Д» (постачальник) при виконанні договору поставки від 29 листопада 2015, предметом якого є поставка постачальником товарно-матеріальних цінностей покупцю, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт.

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Поруч з цим, судами правильно взято до уваги, що потреба в укладенні договорів поставки від 16 листопада 2015 року№16/11-1 між позивачем та ТОВ «Авантаж компані», від 01 грудня 2015 року №69 між позивачем та ТОВ «Престиж-ТК», від 29 листопада 2015 року між позивачем та ТОВ «Оптіма-Д» була обумовлена необхідністю придбання товарно-матеріальних цінностей для виконання робіт по договору 144-15 від 29 вересня 2015 року, укладеному між Департаментом капітального будівництва Харківської обласної адміністрації (Замовник) та ТОВ «СП «Ековтор» (Генпідрядник), предметом якого є «будівництво Комплексу по управлінню комунальними відходами у м. Богодухів» та договору 163-15 від 23 жовтня 2015 року, укладеному між Департаментом капітального будівництва Харківської обласної адміністрації (Замовник) та ТОВ «СП «Ековтор» (Генпідрядник), предметом якого є «будівництво Комплексу по управлінню комунальними відходами у м. Люботин».

Також, суди окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію укладених зі спірними контрагентами договорів, цілком обґрунтовано врахували те, що товари та роботи отримані від контрагентів позивачем використано у своїй господарській діяльності, а саме: при проведенні будівельних робіт відповідно до договору №144-15 від 29 вересня 2015 року та договору №163-15 від 23 жовтня 2015 року, при організації власної господарської діяльності, а саме реалізовано ТОВ «Глобал інвест груп», що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України встановлено, що фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку), визначається у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами попередніх інстанції були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та складу витрат на підставі податкових накладних виданих контрагентом, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Разом з цим, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на інформації, отриманої від інших податкових органів щодо перевірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов'язкові реквізити визначені законом.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, зазначена відповідачем у касаційній скарзі інформація про те, що щодо контрагентів позивача - ТОВ «Авантаж компані», ТОВ «Аріал-торг», ТОВ «Гесада компані», ТОВ «Престиж-ТК», ТОВ «Оптіма-Д», ТОВ «РТП «Таргет» в ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, вперше повідомляється в суді касаційної інстанції, в основу висновків акта перевірки та спірних податкових повідомлень-рішень не була покладена.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду