Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2018 року у справі №804/15396/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2018 року

Київ

справа №804/15396/15

провадження №К/9901/8768/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М.І.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 804/15396/15

за позовом ОСОБА_2 до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду,прийняту 11 березня 2016 року у складі головуючого судді Турлакової Н.В., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду,постановлену 12 липня 2016 рокуу складі колегії суддів: головуючого - Головко О.В., суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 (далі також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом в якому просила:

визнати протиправним та скасувати наказ Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 49-о від 06 серпня 2015 року про звільнення ОСОБА_2 з посади головного державного інспектора П'ятихатського відділення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

поновити ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора П'ятихатського відділення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області;

стягнути з Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 серпня 2015 року по день ухвалення судового рішення з розрахунку середньоденного заробітку 149 гривень 06 копійок;

стягнути з Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її звільнення відбулося з порушенням приписів статей 32, 49І Кодексу законів про працю України (далі КЗпПУ), оскільки їй надавалося попередження про переведення на іншу посаду у зв'язку із реорганізацією Верхньодніпровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області або про наступне звільнення із займаної посади згідно з п.6 статті 36 КЗпП України (відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці). В чому саме полягають зміни істотних умов праці за посадою позивача та причини, які унеможливлюють подальшу роботу за цією ж посадою, в зазначеному попередженні не вказувалося. Також в ньому не було вказано і вакантні посади, які пропонуються ОСОБА_2 Такі посади були запропоновані позивачці лише через два місяця і 24 дня після попередження про наступне вивільнення. Однак, це були посади в іншій місцевості, а саме: у м. Верхньодніпровську, а не в П'ятихатському відділенні Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Зважаючи на наведене, а також на те, що позивач постійно проживає в м. П'ятихатки і 15 липня 2015року нею було подано заяву про переведення на посаду головного державного інспектора П'ятихатського відділення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка фактично залишилась не розглянутою, ОСОБА_2 відмовилась від запропонованих посад у зв'язку із чим була звільнена з займаної посади оскаржуваним наказом від 06 серпня 2015року №49-о.

Також позивач вказувала на те, що внаслідок проведеної реорганізації не тільки не було скорочено кількість штатних одиниць П'ятихатського відділення, а навіть відбулося їх збільшення на 3 штатні одиниці, з огляду на те, що взагалі не зрозуміло з яких підстав слід було переводити її в м. Верхньодніпровськ.

Враховуючи, що Верхньодніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області була реорганізована шляхом приєднання до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, при цьому остання є правонаступником реорганізованої, позивачка підлягає поновленню на займаній посаді правонаступником.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 11 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року, позовні вимоги задовольнив.

Визнав протиправним та скасував наказ Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 06 серпня 2015року № 49-о«Про звільнення ОСОБА_2 з посади головного державного інспектора П'ятихатського відділення Верхньодніпровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області».

ПоновивОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора П'ятихатського відділення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Зобов'язав Верхньодніпровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 08 лютого 1995 року № 100 за період з 07 серпня 2015року по 11 березня 2016року.

Стягнув з Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 2000 (дві тисячі гривень) в рахунок компенсації моральної шкоди.

Допустив негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора П'ятихатського відділення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та стягнення на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій були винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, просив скасувати їх рішення, та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Так відповідач зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014року № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби» Верхньодніпровська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області була реорганізована шляхом приєднання до Верхньодніпровської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, а до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про реєстрацію новоствореної юридичної особи, у зв'язку із чим всім працівникам, в тому числі і ОСОБА_2, було вручено попередження про наступне вивільнення з займаної посади згідно з п.6 статті 36 КЗпПУ або переведення на іншу посаду.

Зокрема, позивачці, яка працювала на посаді головного державного інспектора П'ятихатського відділення Верхньодніпровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, було запропоновано вакантні посади у м. Верхньодніпровську. Наведене було викликано тим, що роботодавцем було проведено раціоналізацію робочих місць шляхом затвердження нової структури. При цьому призначення працівників здійснювалося виключного за показниками раціоналізації робочих місць, результативності та ефективності їх роботи, з врахуванням трудової та виконавчої дисципліни, а також за попереднім погодженням керівників структурних підрозділів. Скорочення чисельності штату Верхньодніпровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області дійсно не мало місця, оскільки як до реорганізації, так і після неї у штаті було 145 одиниць. Єдині зміни, що відбулися, це переведення працівників в інші структурні підрозділи в межах однієї юридичної особи. Водночас, проведення власником заходів щодо змін організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника і про такі зміни у даному випадку позивачка була належним чином попереджена. Через відмову ОСОБА_2 від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці згідно п.6 статті 36 КЗпПУ, з урахуванням приписів частини четвертої статті 32 цього Кодексу, остання правомірно була звільнена із займаної посади.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 працювала в П'ятихатському відділенні Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на посаді головного державного інспектора.

ОСОБА_2 12 травня 2015 року було надано для ознайомлення попередження, яким відповідач повідомив про переведення позивача на іншу посаду у зв'язку з реорганізацією Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області або наступне звільнення із займаної посади 15 липня 2015 року згідно з п. 6 статті 36 КЗпПУ.

Також в попередженні було зазначено, що пропозиції щодо наявних вакантних посад у структурі територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області будуть запропоновані протягом двох місяців.

Наказом Верхньодніпровської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 49-о від 06 серпня 2015 року на підставі п. 6 статті 36 КЗпПУОСОБА_2 06 серпня 2015 року звільнено з посади головного державного інспектора П'ятихатського відділення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.

Не погодившись з вказаним наказом, ОСОБА_2 звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, щозвільнення ОСОБА_2 з посади головного державного інспектора П'ятихатського відділення Верхньодніпровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області у зв'язку з відмовою працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці на підставі п.6 статті 36 КЗпПУ відбулось незаконно, відповідно є протиправним наказ відповідача, згідно якого таке звільнення було здійснено, у зв'язку із чим такий наказ підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанції та зазначає наступне.

Положеннями статті 43 Конституції України закріплено право кожного громадянина на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він обирає. При цьому, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п. 6 частини першої статті 36 КЗпПУ підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Також положеннями вказаної статті встановлено, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпПУ).

Згідно зі статтею 32 КЗпПУпереведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Порядок вивільнення працівників встановлений статтею 49ІКЗпПУ, відповідно до приписів якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, пов'язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Судами попередніх інстанцій встановлено, щоОліщук Т.Д. 06 серпня 2015 року (день звільнення з займаної посади) було запропоновано переведення на наступні посади: головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з робочим місцем у м. Верхньодніпровськ; головного державного інспектора координаційно-моніторингового відділу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з робочим місцем у м. Верхньодніпровськ; головного державного інспектора відділу ІТ з робочим місцем у м. Верхньодніпровськ.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 працювала на посаді головного державного інспектора в П'ятихатському відділенні Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з робочим місцем в м. П'ятихатки, фактично позивачу було запропоновано переведення на роботу в іншу місцевість, що можливе лише за згодою працівника.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що після реорганізації Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області фактично структурний підрозділ позивача залишився в тій же місцевості, де працювала позивач.

Крім того, судами встановлено, і зазначена обставина не спростована відповідачем, що в попередженні про наступне вивільнення ОСОБА_2 не зазначено жодних істотних умов праці, що будуть змінені, що є порушенням прав працівника, адже особа не може встановити чи перешкоджатимуть такі нові умови здійсненню нею своїх трудових функцій.

Відповідно до штатного розпису Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на 2015 рік, скорочення штату працівників у результаті реорганізації не відбулося, а навпаки, відбулося збільшення чисельності на три одиниці.

В обґрунтування правомірності оскаржуваного наказу відповідач зазначив, що у зв'язку з раціоналізацією робочих місць відбулася зміна таких істотних умов праці, як найменування посад та розміри оплати праці.

Згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», припинення трудового договору за п. 6 статті 36 КЗпПУ при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Однак, судами встановлено, і зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи,ОСОБА_2 не заперечувала проти зміни істотних умов праці, а навпаки 15 липня 2015 року звернулася до відповідача з заявою про переведення на посаду головного державного інспектора реорганізованого П'ятихатського відділення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка була отримана 21 липня 2015 року уповноваженою особою Остапчук, що підтверджується копією листа Дніпропетровської дирекції УДППЗ «Укрпошта» № 13-11-67 від 02 жовтня 2015 року, проте жодного рішення відповідачем з вказаного питання не прийнято.

Враховуючи сукупність викладених обставини, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність наказу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 49-о від 06 серпня 2015 року.

Належним способом поновлення порушеного права ОСОБА_2 є її поновлення на посаді, з якою відбулося звільнення позивача, тобто головного державного інспектора П'ятихатського відділення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Доводи відповідача щодо відсутності законних підстав відшкодування ОСОБА_2 коштів за час вимушеного прогулу за період з 02 вересня 2015 року по 23 жовтня 2015 року, оскільки остання штучно затягувала процес оскарження наказу про звільнення, судом відхиляються, адже відповідно до статті 235 КЗпПУ при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Жодних виключень щодо виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу закон не містить.

Верховним Судом також відхиляються посилання скаржника, на те, що в результаті реорганізації Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області призначення працівників в П'ятихатському відділенні здійснювалася виключно за показниками результативності та врахування трудової дисципліни, тоді як ОСОБА_2 неодноразово притягувалась до дисциплінарної відповідальності за невиконання своїх функціональних обов'язків, оскільки оскаржуваний наказ винесено не на підставі вчинення позивачем дисциплінарного проступку чи неналежного виконання нею посадових обов'язків.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 в частині відшкодування на її користь 2000,00 гривень в рахунок компенсації моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, суд зазначає наступне.

Згідно статті 237? КЗпПУ відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 31 березня 1995року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Судами встановлено факт незаконного звільнення ОСОБА_2

При цьому, як зазначала позивачка, спричинена їй моральна шкода через її незаконне звільнення виявилася у моральних стражданнях та переживаннях через порушення відповідачем її законних прав та інтересів, гарантованих Конституцією України та чинним законодавством, в частині її права на працю, що призвело до втрати налагоджених життєвих зв'язків, через що вона була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а також призвело до погіршення стану її здоров'я, нервовості, роздратованості та пригніченості. Внаслідок порушення її прав вона була вимушена звернутися за медичною допомогою до приймального відділення П'ятихатської ЦРЛ з приводу захворювання: «ИБС, ГБ 2ст. Реакция на стресс», що підтверджується копіями витягу з медичної картки, довідки № 320, які містяться в матеріалах справи.

Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування завданої моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням.

Доводи відповідача про те, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки за чинним законодавством обов'язок з відшкодування моральної шкоди, заподіяної у сфері трудових відносин, настає у випадках, коли це було передбачено умовами укладеного сторонами контракту або коли така шкода є наслідком небезпечних чи шкідливих умов праці, є безпідставними та спростовуються встановленими судами обставинами справи.

За такого правового врегулювання, враховуючи те, що обставини встановлені судами попередніх інстанцій свідчать про протиправність оскаржуваного наказу про звільнення позивача та наявність підстав для поновлення її на роботі, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській областізалишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року, та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець