Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 826/6846/16

адміністративне провадження № К/9901/23367/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2017р. (судді - Мазур А.С., Балась Т.П., Літвінова А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017р. (судді - Федотов І.В., Губська Л.В., Оксененко О.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Донецький обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013р. №975;

зобов`язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013. №975.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у 2015 році йому встановлено ІІ групу інвалідності, а тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядку від 25.12.2013р. №975. Вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги, оскільки особа набуває право на отримання такої допомоги у разі встановлення їй інвалідності та не залежить від первинного чи вторинного встановлення такої інвалідності. Оскільки ІІ група інвалідності йому встановлена в 2015 році, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати Порядок від 25.12.2013р. №975 та норми Закону №2011-ХІІ станом на цей час.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2017р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017р., позов задоволено.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013р. №975.

Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013р. №975.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що оскільки ІІІ групу інвалідності позивачу встановлено у 2013 році, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок №499, а не Порядок №975.

Посилається на те, що на момент встановлення позивачу інвалідності, чинним законодавством України не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової служби у разі встановлення інвалідності після спливу трьохмісячного строку після звільнення зі служби.

Крім того, посилається на те, що позивачем не надано до відповідача жодного документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. За відсутності вказаних документів неможливо визначити право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах СРСР з 30.10.1985р. по 08.05.1987р., є учасником бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується військовим білетом серії НОМЕР_1 та довідкою Волноваського районного військового комісаріату. (а.с. 12 - 16)

Згідно Висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 22.02.2013р. №340/Ж щодо визначення наявності поранень в період проходження позивачем служби у 1986 році встановлено, що описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень, які могли бути спричинені у зазначений строк, тобто у 1986 році. (а.с. 18)

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 01.03.2013р. №481 поранення, контузія, захворювання позивача, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 19)

Згідно довідки до Акту МСЕК серії 10ААВ №495004 позивачу 07.05.2013р. встановлено з 28.03.2013р. ІІІ групу інвалідності у зв`язку з пораненням (контузією), захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність позивачу встановлена строком до 01.06.2015р. із визначенням наступної дати переогляду інвалідності 07.05.2015р. (а.с. 21)

Згідно довідки Волноваського районного військового комісаріату від 02.04.2013р. №36 позивач проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, перебуванні в партизанських загонах та з`єднаннях) 1 рік 9 місяців 28 днів - у Республіці Афганістан. (а.с. 17)

Згідно довідки до Акту МСЕК серії 10 ААВ №514053 позивачу 12.03.2015р. встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку з пораненням, контузією, захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність позивачу встановлена у строк до 01.04.2017р. із визначенням наступної дати переогляду інвалідності 12.03.2017р. (а.с. 20)

29.12.2015р. позивач звернувся до Донецького обласного військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку №975. (а.с. 11)

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.02.2016р. №248/3/6/950 позивача повідомлено про те, що оскільки інвалідність йому встановлено у 2013 році, тобто до набрання чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку від 25.12.2013р. №975, а тому він не має права на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вказаних норм закону. Щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону №2011-ХІІ в редакції до 01.01.2014р. та Порядку №499, то позивачу встановлено інвалідність понад зазначений термін, що не дає законодавчих підстав для призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим документи повертаються без реалізації. (а.с. 22)

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975. При цьому суд виходив з того, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Крім того, суди виходили з того, що матеріали справи не містять, а відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не надано до суду доказів, що позивач звертався до уповноважених органів із заявою щодо отримання одноразової грошової допомоги при встановленні йому інвалідності ІІІ групи 28.03.2013р. та отримав її.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і є безпідставними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців», в редакції чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно пункту «б» частини 1 статті 162 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Частиною 9 статті 163 цього Закону передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців» дія цього Закону поширюється і на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

На момент встановлення позивачу інвалідності ІІ групи діяв Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивачу після звільнення з військової служби встановлено інвалідність, виникнення якої пов`язане з проходженням військової служби, за правилами частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог.

Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на положення Порядку №499 є безпідставними, оскільки на час встановлення позивачу інвалідності ІІ групи діяв Порядок №975, а тому відповідач зобов`язаний був вирішити питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.

Також безпідставним є посилання відповідача на пропуск позивачем тримісячного строку звернення за одноразовою грошовою допомогою, оскільки відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців» військовослужбовець має право на отримання одноразової грошової допомоги в тому числі й після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.

Крім того, є необгрунтованими посилання відповідача на ненадання позивачем документів, які б свідчили про причини та обставини поранення, оскільки з такими підставами відповідач не пов`язував свою відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги та повернення матеріалів позивачу без реалізації.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норм матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2017р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук