Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.02.2018 року у справі №806/2719/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 806/2719/16, адміністративне провадження № К/9901/18119/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О. П.,

судді - Єзеров А. А., Кравчук В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017р. (судді - Бучик А. Ю., Майор Г. І., Шевчук С. М. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій особового складу Державної прикордонної служби України, Комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій особового складу Державної прикордонної служби України, третя особа - Житомирський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій особового складу Державної прикордонної служби України від
28.09.2016р. №19/100, яким йому відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій;

зобов'язати відповідача розглянути матеріали та прийняти рішення про визнання його учасником бойових дій та видати посвідчення учасника бойових дій і нагрудний знак встановленої форми.

Судами встановлено, що позивач 10.08.2015р. звернувся до начальника Житомирського прикордонного загону із заявою про оформлення для розгляду компетентною Комісією матеріалів з метою надання статусу учасника бойових дій. (а. с. 52)

Відповідно до листа Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 14.08.2015р. для розгляду Комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій особового складу Державної прикордонної служби України направлені матеріали для визнання учасниками бойових дій осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, в тому числі, позивача. (а. с. 49)

Зважаючи на неповний перелік документів, що не міг бути визнаний підставою для прийняття рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій, Адміністрація Держприкордонслужби зажадала витребування додаткових документів щодо позивача.

Не отримавши у належні строки відповіді, позивач повторно в серпні 2016 р. звернувся до роботодавця із заявою щодо з'ясування причин затримки у наданні йому статусу учасника бойових дій.

Рішенням Комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій особового складу Державної прикордонної служби України від 28.09.2016р. №19/100 позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014р. №413. (а. с. 15)

Відповідно до пояснень та заперечень відповідачів підставою для відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій стало те, що метою відрядження позивача в липні 2015 року було "перевезення персоналу", а не участь в антитерористичній операції; відсутність документів на підтвердження доказів, що позивач був безпосередньо залучений до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення; набуття чинності змін до Порядку, які передбачали надання статусу учасника бойових дій у разі залучення до проведення АТО на строк не менше ніж 30 календарних днів.

Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він звернувся до відповідача із заявою про визнання його учасниками бойових дій, проте у наданні статусу учасника бойових дій відмовлено. Вважає незаконним рішення відповідача, таким що порушує його права та суперечить вимогам Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2017р. позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій особового складу Державної прикордонної служби України від
28.09.2016р. №19/100 в частині відмови в наданні позивачу статусу учасника бойових дій.

Зобов'язано Комісію Адміністрації Державної прикордонної служби України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій особового складу Державної прикордонної служби України розглянути матеріали щодо надання позивачу статусу учасника бойових дій як особі, що захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення в порядку, передбаченому постановою КМУ №413 від 20.08.2014року.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017р. апеляційну скаргу задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 водій відділення автотехнічного забезпечення інженерно-технічного відділу Житомирського прикордонного закону загону є особою, що залучався та брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.

Судом встановлено, що відповідно до відрядження №188 в період з 13.07.2015р по
20.07.2105р. позивач направлявся на ділянку Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, м. Волноваха та відрядження №225 в період з 25.08.2015р. по 29.08.2015р. направлявся в зону проведення АТО, м. Волноваха.

Суд виходив з того, що відповідно до витягу із наказів №203 від 16.07.2015р., №246 від 03.09.2015р. та № 206 від 19.07.2015р. позивач залучався та брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей в секторі "М". Доказів скасування вказаних наказів, визнання їх недійсними в установленому порядку представниками відповідачем суду не надано.

Суд дійшов висновку, що інші заявлені позивачем позовні вимог задоволенню не підлягають, оскільки заявлені передчасно і Адміністрація Державної прикордонної служби України не наділена повноваженнями щодо безпосереднього розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій особового складу Державної прикордонної служби України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення. За відсутності підтвердження наведених вище обставин, залучення працівника до складу сил та засобів, задіяних у проведенні антитерористичної операції з метою перевезення персоналу, не є достатньою правовою підставою для надання особі статусу учасника бойових дій. Адже не можна вважати встановленим факт особистої участі позивача безпосередньо у антитерористичній операції у районах її проведення чи забезпеченні її проведення, що має на увазі участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ, щодо яких завдання перед позивачем з боку роботодавця не визначались.

Суд виходив з того, що відомості щодо підпорядкування позивача, як працівника органу Прикордонної служби України, керівнику оперативного штабу антитерористичної операції відсутні.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що залучення працівника до складу сил та засобів, задіяних у проведенні антитерористичної операції, не може бути підставою для надання особі статусу учасника бойових дій, оскільки відомості про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення відсутні.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що має право на встановлення статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Відповідачем протиправно не встановлено статус учасника бойових дій.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Механізм надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, визначений Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413 (далі - Порядок № 413).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 413, статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Пунктом 4 вказаного Порядку закріплено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 413, рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається зокрема комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, ДФС (далі - комісія);

Згідно з пунктом 6 Порядку №413 для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або установи, закладу розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками установ, закладів подаються на розгляд комісії у місячний строк після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або установи, закладу чи призначення їх на відповідні посади.

Пунктом 8 Порядку №413 у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі витягів із наказів №203 від 16.07.2015р. та №206 від 19.07.2015р керівника сектору "Б", витягу з наказу №246 від 03.09.2015р. керівника сектору "М" позивач залучався та брав безпосередню участь в антитерористичнй операції на території Донецької та Луганської областей, а тому виходячи з аналізу наведених норм права та встановивши наявність у позивача усіх необхідних документів, визначених Порядком №413, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій як особи, яка безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Із довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від серпня 2015 року №183, встановлено, що позивач в період з 15.07.2015р. по 19.07.2015р безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції, а саме в районі н. п. Волноваха Донецької області.

Крім того, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено право отримання статусу учасника бойових дій не лише тих осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, а і тих осіб, які брали безпосередню участь в забезпеченні її проведення.

Посилання апеляційного суду на положення пункту 13 статті 9 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" також є безпідставним, оскільки як встановлено судами у цій справі позивач брав участь в забезпеченні проведення антитерористичної операції як працівник Державної прикордонної служби України, право на надання статусу учасника бойових дій яким передбачене статтею 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів прийшла до висновку, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017р. скасувати, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від
04.04.2017р. - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

А. А. Єзеров

В. М. Кравчук