ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №815/1479/18

провадження №К/9901/23194/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А. А., суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 (суддя Харченко Ю. В. ) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від
22.07.2019 (головуючий суддя Димерлій О. О., судді Кравченко К. В., Єщенко О. В. )

у справі №815/1479/18

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області

до Управління містобудування та архітектури Одеської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання протиправними дій,

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У квітні 2018 року Заступник прокурора Одеської області звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, у якій просив суд визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Одеської міської ради щодо видачі будівельного паспорту від 06.10.2016 реєстраційний №01-07/232 щодо будівництва індивідуального дачного будинку та навісу на земельній ділянці площею 0,0362га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, замовник - ОСОБА_1; скасувати будівельний паспорт від 06.10.2016, виданий Управлінням містобудування та архітектури Одеської міської ради, реєстраційний №01-07/232 щодо будівництва індивідуального дачного будинку та навісу на земельній ділянці площею 0,0362га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, замовник - ОСОБА_1.

Відповідач і третя особа з позовними вимогами не погодились, при цьому ОСОБА_1 також звертався до суду із заявою щодо розподілу судових витрат, в якій просив про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі №815/1479/18 у задоволенні позову відмовлено повністю. У рішенні відображено висновки суду щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо розподілу судових витрат.

3. ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду в частині розподілу судових витрат та звернувся з апеляційною скаргою до П'ятого апеляційного адміністративного суду.

4. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2019 у справі №815/1479/18 рішення Одеського окружного адміністративного суду від
17.12.2018 в частині розподілу судових витрат залишено без змін.

5. ОСОБА_1 з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат та з постановою суду апеляційної інстанції не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі № 815/1479/18 - в частині відмови у задоволенні заяви третьої особи про стягнення витрат на правову допомогу - скасувати; постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2019 у справі №815/1479/18, як незаконну - скасувати; ухвалити нове рішення, яким стягнути з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у справі № 815/1479/18 у сумі 5000 грн.

6. Ухвалою Верховного суду від 22.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

7.04.09.2019 від Заступника прокурора Одеської області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ЗАЯВИ КАРНАУХ М. Г. В ЧАСТИНІ ВИТРАТ НА ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ

8. Відмовляючи у задоволенні заяви щодо стягнення з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у загальному розмірі 5000 грн., суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що наданими до суду першої інстанції станом на момент прийняття рішення у справі документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі належними та допустимими доказами не підтверджено.

9. Суд апеляційної інстанції з урахуванням положень ч. 4 ст. 308 КАС України не взяв до уваги копію прибуткового касового ордеру від 27.05.2019 №3/2019 про сплату 5000 грн., оскільки зазначений доказ не був поданий до суду першої інстанції та учасник справи не надав докази неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

10. Касаційну скаргу мотивовано порушенням місцевим та апеляційним адміністративними судами норм процесуального права і неповним дослідженнням обставин справи.

Зокрема, скаржник посилається на те, що висновки судів щодо не підтвердження розміру фактичних витрат третьої особи на правову допомогу є безпідставним, оскільки згідно з договором про правничу допомогу, із змінами та доповненнями, сторони дійшли згоди, що гонорар повинен бути сплачений після винесення судом рішення та набрання ним законної сили, що відповідає приписам ст.ст. 134, 139 КАС України.

11. У відзиві на касаційну скаргу зазначено, що належні докази на підтвердження сплати ОСОБА_1 на користь його представника Романюка В. І. суми грошових коштів у розмірі 5000 грн., визначеної в акті прийому-передачі робіт (наданих послуг) щодо представництва інтересів по адміністративній справі № 815/1479/18, до суду першої інстанції надані не були.

ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 11 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.

Наведені положення Основного Закону до 01 січня 2019 року гарантують кожному громадянину України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають на території України, право на правову допомогу та вибір захисника своїх прав - особу, яка є фахівцем у галузі права і на законних підставах має право надавати таку допомогу особисто.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

13. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У ч. 2 ст. 134 КАС України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами ч. 11 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

14. Склад та обсяг судових витрат визначено у ч. 3 ст. 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

15. Пунктами 4, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

16. Для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

17. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що між ОСОБА_1 і адвокатом Романюком В. І. було укладено договір про надання правової допомоги від
16.04.2018 №16-18/01, Додаткову угоду № 1 до вказаного договору, а також підписано Акт прийому-передачі робіт у справі №815/1479/18. За умовами договору за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду) в розмірі 1000 грн на місяць.

На виконання умов Договору про надання правової допомоги від 16.04.2018 №16-18/01, та Додаткової угоди №1 між ОСОБА_1 і адвокатом Романюком В. І. було підписано Акт прийому-передачі робіт (наданих послуг), в якому зазначено, що Адвокатом передано, а Клієнтом прийнято наступні послуги: ввідна консультація по справі 1 год. - 300 грн., ксерокопіювання документів 1 год. - 200 грн., правовий аналіз позовної заяви заступника прокурора Одеської області та всіх документів, які додані до неї 5 год. - 1000 грн., підготовка пояснень до позовної заяви заступника прокурора Одеської області 4 год. - 1000 грн., підготовка клопотання про залишення позовної заяви без розгляду 4 год. - 1000 грн., відзив на апеляційну скаргу 2 год. - 500 грн., участь у судових засіданнях в суді першої інстанції 4 год. - 1000 грн.

18. Суди першої та апеляційної інстанції не зазначили, чому ці документи не можуть бути підтвердженням реальності витрат на правову допомогу.

Зважаючи на положення ч. 7 ст. 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду першої інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про розподіл судових витрат на відсутність документа про оплату ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, адже у п. 3.3 договору про надання правової допомоги в редакції додаткової угоди №1 оплата гонорару здійснюється після винесення остаточного рішення по справі, яке набрало законної сили.

19. Крім того, Акт прийому-передачі робіт (наданих послуг), який досліджено судами попередніх інстанцій, містить детальний опис наданих послуг із обумовленою сторонами договору вартістю у межах надання правової допомоги під час розгляду справи №815/1479/18 у суді першої інстанції.

20. Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанції про не доведення представником третьої особи вартості витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають сплаті за договором про надання правової допомоги, є помилковим.

21. При цьому, зважаючи на відсутність клопотань інших сторін щодо неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката як в судах попередніх інстанцій, так і під час касаційного перегляду, суд не вирішує питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

22. Верховний Суд у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Тому твердження прокуратури, викладені у відзиві на касаційну скаргу, є необґрунтованими.

23. Стосовно посилань позивача на обов'язковість ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, колегія суддів їх не приймає, оскільки предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі. Облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2018 у справі №569/17904/17).

24. З урахуванням приписів ст. 139 КАС України, судові витрати на правову допомогу відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

25. Згідно з ч. 1 ст. 351 КАС України оскаржувані судові рішення в частині розподілу судових витрат підлягають скасуванню із ухваленням рішення про задоволення заяви представника третьої особи щодо розподілу судових витрат в порядку ст. 143 КАС України.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо розподілу судових витрат і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2019 у справі №815/1479/18 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Заяву ОСОБА_1 щодо розподілу судових витрат в порядку ст. 132, 134, 139 КАС України - задовольнити.

Стягнути з прокуратури Одеської області (код ЄДРПОУ 03528552, м. Одеса, вул.

Пушкінська, 3) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданого Приморським МВ УМВС України в Одеській області) витрати на правову допомогу у справі №815/1479/18 у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб