ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/18826/14

адміністративне провадження №К/9901/10958/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/18826/14

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство праці та соціальної політики України, Пенсійний фонд України, ОСОБА_17, Міністерство фінансів України, про визнання протиправною та скасування Постанови №595, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_9 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2016 року, постановлену у складі судді Качура І.А., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Карпушової О.В., суддів Губської Л.В., Епель О.В.,

в с т а н о в и в :

У грудні 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,, ОСОБА_14, ОСОБА_16 звернулися до суду з позовом до Кабінету Міністрів України про:

- визнання незаконною та скасування постанови Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей";

- визнання незаконними та скасування п.2 та п.8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого вищезазначеною постановою.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 року, позов задоволено частково.

Визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року N595.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

07.04.2015 позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва в порядку ст.267 КАС України із заявою, у якій просили:

- зобов'язати відповідача - Кабінет Міністрів України подати звіт про виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2015;

- за результатами розгляду поданого звіту винести ухвалу про накладення штрафу на керівника Кабінету Міністрів України, направивши 50 відсотків суми штрафу на користь позивачів, а половину суми штрафу до Державного бюджету України;

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виконанні постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2015.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, вказану заяву повернуто позивачам.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що ст.267 КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, а також вказав на невідповідність поданої заяви вимогам ч.9 ст.267 КАС України.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_9 оскаржили їх в касаційному порядку. У касаційній скарзі просять скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначають про невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи.

У поданому відзиві Міністерство соціальної політики України просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 267 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Указаній нормі кореспондують положення абзацу сьомого пункту 4 частини першої статті 163, абзацу п'ятого пункту 4 частини першої статті 207 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної може бути встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Таким чином, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Разом із цим, вказаною нормою КАС України передбачено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Крім того, відповідно до частини 9 статті 267 КАС України (у вказаній вище редакції) особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання постановою законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

До заяви додаються докази її надсилання рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення відповідачам і третім особам не раніше семи робочих днів до дня подання заяви до суду.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, постановленою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Судами установлено невідповідність поданої позивачами заяви вимогам, встановленим процесуальним законом, оскільки позивачами не було надано суду доказів її надсилання рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення відповідачам і третім особам не раніше семи робочих днів до дня подання заяви до суду.

Враховуючи імперативні вимоги процесуального закону щодо особливостей розгляду заяв, поданих в порядку статті 267 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення заяви, яка не відповідала приписам вищевказаної процесуальної норми.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів та не дають підстав вважати, що цими судами невірно застосовано норми процесуального права.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у справі №826/18826/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду