ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2018 року

Київ

справа №803/756/17

адміністративне провадження №К/9901/38716/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенко В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року (головуючий суддя - Ніколін В.В.., судді - Багрій В.М., Гінда О.М.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до Військової частини А1519

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2017 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А1519 про визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті йому грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно та зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 16 670,72 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна, оскільки відповідає вимогам, встановленим пунктами 2 та 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, та подав за місцем військової служби відповідну заяву, передбачену пунктом 4 вказаного Порядку. При цьому, відповідачем видано довідку про вартість речового майна, передбачену пунктом 5 Порядку №178, в якій нараховано грошову компенсацію замість речового майна, що підлягає видачі, проте компенсація позивачу не виплачена.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Військової частини А1519 щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно. Зобов'язано Військову частину А1519 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 16 670,72 грн.

4. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна, оскільки відповідає вимогам, встановленим пунктами 2 та 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. № 178, та подав за місцем військової служби відповідну заяву, передбачену пунктом 4 вказаного Порядку. Також суд зауважив, що військовою частиною А1519 видано розрахунок заборгованості за речове майно прапорщика ОСОБА_2 на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, проте компенсація позивачу не виплачена.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

6. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року апеляційну скаргу задоволено. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року скасовано та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

7. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені адміністративного позову, зазначив, що військовослужбовцю гарантується грошова компенсація за неотримане речове майно у разі звільнення з військової служби. Зазначені гарантії реалізуються за заявочним принципом, тобто відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, у тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі. Водночас, на момент виключення позивача зі списків особового складу Військової частини, із відповідним рапортом (заявою) до командира (начальника) Військової частини позивач не звертався, відповідні вимоги перед відповідачем не ставив, чим не дотримався правил, передбачених п.4 Порядку №178. Відповідне звернення позивача до відповідача відбулось лише 10.05.2017р., тобто в момент, коли ОСОБА_2 вже втратив статус військовослужбовця, та як наслідок втратив право на отримання відповідної грошової компенсації. Отже, на момент звернення позивача щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком №178 не передбачено права грошової компенсації вартості за неотримане речове майно для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку. Таким чином, судом встановлено, що положення статті 9-1 Закону №2011-XII на позивача не розповсюджуються, оскільки вказана норма регулює порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, перебувають на кадровій військовій службі, та не можуть бути застосовані до військовослужбовців, звільнених з військової служби, оскільки вказаними положеннями Закону не передбачено виплату заборгованості по речовому майну військовослужбовцям, що були звільнені зі служби. Позивач під час звільнення його з військової служби своїм правом не скористався, надав згоду на виключення його зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків, чим фактично позбавив себе права на одержання компенсації вартості неотриманого речового майна в майбутньому.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. ОСОБА_2 (далі - скаржник) у березні 2018 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року.

9. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що пунктом 3 Порядку №178 чітко передбачено право військовослужбовця на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у разі його звільнення з військової служби. Посилається на те, що Порядок №178 взагалі не встановлює термін для звернення особи із заявою про виплату грошової компенсації у випадку звільнення військовослужбовця з військової служби. Вважає, що визнавши факт наявності заборгованості за неотримане позивачем під час проходження служби речове майно, військова частині цим сама визнала факт наявності у скаржника права на таку грошову компенсацію.

11. Військова частина А1519 надала відзив на касаційну скаргу, яким просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін. Зазначає, що законодавство передбачає право на отримання компенсації вартості за неотримане речове майно лише військовослужбовцями, а не особами, звільненими з військової служби. ОСОБА_2 до моменту виключення його зі списків особового складу військової частини з заявою (рапортом) про виплату грошової компенсації до командування Військової частини А1519 не звертався.

12. Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. ОСОБА_2 проходив військову службу в військовій частині А2363 Міністерства оборони України на посаді техніка відділу зберігання пального, та має військове звання прапорщик.

14. Наказом командира Військової частини (по особовому складу) від 30.03.2017 №2-РС відповідно до пп. "б" п.1 ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я, а з 31.03.2017 виключено із списків особового складу по всіх видах забезпечення Військової частини. Одночасно з виключенням із списків особового складу Військової частини, з позивачем проведено остаточний розрахунок, що включає премію, одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення.

15. Командуванням Військової частини видано довідку-розрахунок від 30.03.2017 №1 на компенсацію замість належних до видачі предметів речового майна прапорщику ОСОБА_2

16. 10 травня 2017 року позивач звернувся до командира Військової частини із заявою, у якій просив виплатити йому грошові кошти по заборгованості за неотримане речове майно в сумі 16670 грн. 72 коп. згідно вказаної довідки. Листом Військової частини від 17.05.2017 №614 позивачу було відмовлено із посиланням на те, що оскільки ОСОБА_2 втратив статус військовослужбовця військової частини, то відсутні правові підстави для видачі грошової компенсації вартості речового майна.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

17. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Частини 2 статті 24 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу»: закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

19. Стаття 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

20. Частина 2 статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

21. Частина 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: &l ;…&g ; Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

22. Абзац перший пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. № 178 (далі - Порядок №178): виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

23. Пункт 3 Порядку №178: грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

24. Пункт 4 Порядку №178: грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

25. Пункт 5 Порядку №178: довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

26. Пункт 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016р. № 232, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за №768/28898 (далі - Інструкція №232), військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно". Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

27. Пункт 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008: після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. &?л;…&?р; Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

29. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

31. З наведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

32. Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

33. На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

34. Таким чином, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та скасував судове рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

35. Відповідно до п.4 ч.1 ст.349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

36. Статтею 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

37. Беручи до уваги вищенаведене, Суд вважає за необхідне скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

38. Керуючись статтями 341, 343, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

39. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

40. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року - скасувати, залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року.

41. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа