Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.08.2018 року у справі №826/25805/15
Постанова КАС ВП від 05.08.2018 року у справі №826/25805/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 серпня 2018 року

Київ

справа №826/25805/15

адміністративне провадження №№ К/9901/11080/18, К/9901/11078/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

касаційні скарги ОСОБА_2 та Київської міської ради на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року (головуючий суддя - Парінов А.Б., судді - Беспалов О.О., Губська О.А.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до Київської міської ради

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2015 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради (далі - КМР), в якому просила: - визнати протиправними дії Київської міської ради, які полягають у неповному наданні запитуваної інформації за запитом про надання публічної інформації від 16.09.2015р. №1; - зобов'язати Київську міську раду, у спосіб та строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації» надати запитувану інформацію ОСОБА_2. Також просила стягнути з бюджету Київської міської ради на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 4409,60 грн.

2. У грудні 2015 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, в якому просила: - визнати протиправними дії Київської міської ради, які полягають у наданні відповіді від 20.11.2015р. №225- СК-4273 про направлення за належністю запиту позивача в порядку ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»; - зобов'язати Київську міську раду, у спосіб та строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації», надати інформацію на запит №1 від 13.11.2015р. ОСОБА_2. Також просила стягнути з бюджету Київської міської ради на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 4409,60 грн.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2016р. вказані позовні вимоги були об'єднані в одне провадження.

4. У зв'язку з отриманням запитуваної інформації позивач зменшила позовні вимоги та просила: - визнати протиправними дії Київської міської ради, які полягають у неповному наданні запитуваної інформації за запитом про надання публічної інформації від 16.09.2015р. №1; - визнати протиправними дії Київської міської ради, які полягають у наданні відповіді від 20.11.2015р. №225- СК-4273 про направлення за належністю запиту позивача в порядку ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації. Також просила стягнути з бюджету Київської міської ради на користь позивача витрати на правову допомогу.

5. Обґрунтовуючи позов ОСОБА_2 зазначила, що відповідачем протиправно відмовлено у надані публічної інформації на запит від 16.09.2015р. та на запит від 13.11.2015р.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

7. Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що листи-відповіді Київської міської ради від 18.09.2015 р. №08/230-2138 та від 20.11.2015 р. №225- СК-4273 відповідають вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації», з огляду на що доводи позивача є необґрунтованими та спростовуються наявними у справі доказами.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

9. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року апеляційну скаргу задоволено частково. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправними дії Київської міської ради, які полягають у неповному наданні запитуваної інформації за запитом про надання публічної інформації від 16.09.2015р. №1. Визнано протиправними дії Київської міської ради, які полягають у наданні відповіді від 20.11.2015р. №225- СК-4273 про направлення за належністю запиту позивача в порядку ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». В іншій частині позову відмовлено.

10. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що у спірних правовідносинах права запитувача публічної інформації є порушеними, оскільки відповідач, який є розпорядником запитуваної інформації в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» в порушення вимог зазначеного Закону не забезпечив надання запитуваної позивачем публічної інформації за запитами від 16.09.2015р. та від 13.11.2015р., надавши її в подальшому на запит Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в листі від 03.12.2015 № 225КГ-4399. Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги і її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат, якщо відсутні інші докази на підтвердження цих витрат, зокрема, наявність досвіду роботи у галузі права. Докази наявності досвіду роботи у галузі права у ОСОБА_4, яким надавалися послуги позивачу щодо складання позовних заяв та апеляційної скарги, консультаційні послуги, - в матеріалах справи відсутні. Обидві позовні заяви підписані позивачем, що ставить під сумнів надання позивачу правової допомоги саме по даній справі. Колегія суддів зазначає, що долучені позивачем до матеріалів справи документи не підтверджують реальне надання правової допомоги позивачу саме фахівцем у галузі права. Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є близькими особами, що також викликає сумнів у реальності надання правової допомоги позивачу. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що правові підстави для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

11. Київська міська рада у вересні 2016 року звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року.

12. В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Київська міська рада просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року залишити без змін.

13. В обґрунтування поданої касаційної скарги зазначено, що посилання суду апеляційної інстанції на те, що у Київської міської ради була наявна інформація щодо сплати штрафу - є безпідставними, оскільки лист, на який посилається суд, датований 04.12.2015р., тобто через три місяці після надання відповіді ОСОБА_2 Щодо запиту ОСОБА_2 від 13.11.2015р. зазначає, що Київський міський голова входить до структури Київської міської державної адміністрації. Враховуючи те, що у штатному розписі секретаріату Київської міської ради не передбачено посадового окладу та заробітної плати голови Київської міської ради, тому Київській міській раді не може бути відомо чи стягнуто штраф з Київського міського голови.

14. Касаційна скарга містить клопотання Київської міської ради про розгляд справи за участі її представника.

15. ОСОБА_2 у вересні 2016 року звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року.

16. В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, ОСОБА_2 просить змінити постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року в частині відмови у стягненні на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу та стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради витрати на правову допомогу у розмірі 11139,20 грн.

17. В обґрунтування поданої касаційної скарги посилається на незгоду висновками суду апеляційної інстанції про відмову у стягненні витрат на правову допомогу.

18. Касаційна скарга містить клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи за участі її представника ОСОБА_4.

19. Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

20. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015р. у справі №2а-10358/12/2670 за позовом ОСОБА_5 до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, суд вирішив: - встановити Київській міській раді новий строк для подання до суду звіту про виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2012р. в адміністративній справі №2а-10358/12/2670, а саме до 25.05.2015р. (включно); - накласти на голову Київської міської ради штраф у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, що становить 18 270 грн., та стягнути на користь: - Державного бюджету України 9 135 грн.; - ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, адреса проживання, 02097, АДРЕСА_1) 9 135 грн.; - вказану ухвалу направити Державній виконавчій службі України, Київській міській раді, ОСОБА_5.

21. 16 вересня 2015 року позивач звернулась за допомогою засобів електронного зв'язку до Київської міської ради із запитом №1 про надання публічної інформації, в якому просила надати інформацію щодо факту виконання чи невиконання відповідачем ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015р. у справі №2а-10358/12/2670 стосовно всіх пунктів зобов'язань.

22. Листом Київської міської ради від 18.09.2015р. №08/230-2138 за підписом начальника управління правового забезпечення діяльності КМР позивачу повідомлено наступне: 09.07.2015р. Київська міська рада направила звіт про виконання постанови Окружного адміністративного м. Києва від 23.10.2012р. та повідомила суд, що Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було підготовлено проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 на АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування кафе (закладу громадського харчування)», який буде розглянуто 16.07.2015р. на пленарному засіданні сесії Київської міської ради. 22.09.2015р. Київською міською радою було подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи №2а-10358/11/2670 витягу зі стенограми пленарного засідання сесії Київської міської ради від 16.07.2015р. щодо розгляду проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 на АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування кафе» (клопотання К-17785). Інформація щодо стягнення коштів в управлінні правового забезпечення діяльності Київської міської ради відсутня.

23. До листа від 18.09.2015р. №08/230-2138 відповідачем додано копію звіту від 09.07.2015р. №08/230-1601, копію клопотання від 22.07.2015р. №08/230-1712 та копію витягу зі стенограми.

24. 13 листопада 2015 року позивач повторно звернулась до Київської міської ради з запитом №1 про надання публічної інформації, в якому просила: - надати інформацію щодо виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015р. по справі №2а-10358/12/2670 стосовно сплати головою КМР штрафу, що становить 18270 грн.; - зазначити дату виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015р. по справі №2а-10358/12/2670 стосовно сплати Головою КМР штрафу, що становить 18270 грн.

25. Листом від 20.11.2015р. №225- СК-4273 за підписом керуючого справами Київською міською радою позивачу (в копії) повідомлено про направлення за належністю відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» її запиту від (вх. від 17.11.2015р. №3358(з)) для розгляду в установленому порядку та надання обґрунтованої відповіді в частині компетенції на адресу першого заступника керівника апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

26. Листом від 26.11.2015р. №009-4492 за підписом керівника апарату виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) відмовлено у задоволенні запиту позивача вх. від 16.11.2015р. №3358(з), з тих підстав, що апарат виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не володіє і не зобов'язаний володіти інформацією, щодо якої зроблений запит.

27. Листом Київської міської ради від 04.12.2015р. № 225-КГ-4399 за підписом заступника міського голови - секретаря Київської міської ради Прокопів А., на адресу ОСОБА_2 та Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якому повідомлено, що в ухвалі Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015р. у справі № 2а-10358/12/2670, якою на голову Київської міської ради накладено штраф, не зазначено реквізити, на які необхідно сплатити штраф, що унеможливлює виконання вказано ухвали та зазначено, що Київською міською радою вчиняються дії щодо знаходження реквізитів та сплати штрафу на виконання вимог п.2 ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015р. у справі № 2а-10358/12/2670. 03.12.2015р. надійшов лист ОСОБА_5 із зазначенням рахунку, на який необхідно сплатити штраф. Про сплату штрафу буде повідомлено додатково.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

28. Стаття 1 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації»: публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

29. Частина 1 статті 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації»: метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

30. Пункт 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації»: право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

31. Пункт 6 частини 1 статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації»: розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

32. Частина 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»: розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

33. Частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України: завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

34. Частина перша статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України: кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

35. Пункт перший частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України: у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

36. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

37. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

39. Поняття «юридичного спору» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

40. Конституційний Суд України в пп.3.6 п.3 Рішення від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)) зазначив, що системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

41. У вказаній справі Конституційний Суд України вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

42. Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

43. З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

44. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

45. Як було встановлено судом апеляційної інстанції, листом Київської міської ради від 04.12.2015р. № 225-КГ-4399 ОСОБА_2 надана запитувана публічна інформація, про що також зазначено у заяві про зменшення позовних вимог. Таким чином, Київською міською радою самостійно виправлені оскаржувані порушення до вирішення справи судом першої інстанції.

46. Вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

47. Позивачем не наведено жодних підстав вважати, що повне відновлення прав та законних інтересів позивача неможливе без визнання протиправними дії Київської міської ради щодо неповного надання запитуваної інформації за запитом про надання публічної інформації від 16.09.2015р. та щодо надання відповіді від 20.11.2015р. №225- СК-4273 про направлення за належністю запиту на надання інформації.

48. Таким чином, відсутні підстави вважати, що правовідносини у цій справі є неврегульованими.

49. У відповідності до п.3 ч.1 ст.349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

50. Частинами 1-3 ст.351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

51. Беручи до уваги вищенаведене, Суд вважає за необхідне скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року. При цьому, враховуючи те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення суду першої інстанції є помилковими лише в зазначенні мотивів відмови у задоволенні адміністративного позову, то, відповідно до ч.4 ст.351 КАС України, Суд касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу Київської міської ради та залишити в силі рішення суду першої інстанції, але змінити його в мотивувальній частині.

52. Враховуючі те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року відмовлено у задоволені позовних вимог, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України підстави для стягнення на користь ОСОБА_2 судових витрат на правову допомогу - відсутні.

53. Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

54. Касаційну скаргу Київської міської ради - задовольнити, а в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 - відмовити.

55. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року - скасувати, залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2016 року, змінивши її в частині мотивів відмови у задоволенні адміністративного позову.

56. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуючий суддя Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа