ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2019 року

Київ

справа №159/5666/15-а

касаційне провадження №К/9901/15138/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Саприкіної І.В., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 (судді: Дякович В.П., Іщук Л.П., Онишкевич Т.В.) у справі №159/5666/15-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області (далі відповідач), в якому просила скасувати постанову відповідача по справі про адміністративне правопорушення від 28.04.2015 №43, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст.96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 950 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначала на відсутність в її діях складу адмінправопорушення, оскільки мала місце реконструкція виділеного ОСОБА_1 разом з квартирою сараю, не порушуючи при цьому його конфігурації та параметрів, однак будівництво нової господарської споруди не відбувалося.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20.11.2015 постанову заступника начальника управління державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області від 28.04.2015 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 96 КУпАП змінено. ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 96 КУпАП, та звільнено її на підставі ст. 22 КупАП від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись щодо неї усним зауваженням.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20.11.2015 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено: скасовано постанову Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області від 28.04.2015 по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 5 950 грн.

Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вирішення питання про малозначність адміністративного правопорушення належить до компетенції органу (посадової особи), який розглядає спір, а отже суд адміністративної юрисдикції, розглядаючи справу, предметом якої є оскарження рішення (акту індивідуальної дії), прийнятого уповноваженим на те органом за результатами вирішення справи про адміністративне правопорушення, вийшов за межі наданих йому законодавцем повноважень. Разом з тим, адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на те, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності мало місце поза межами встановлених ст. 38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області подало касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом другої інстанції норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин справи, зокрема, вказує на те, що накладення адміністративного стягнення відбулось без порушення строків, визначених ст. 38 КУпАП, оскільки вчинене адмінправопорушення є триваючим.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016 відкрито касаційне провадження у справі.

16.06.2016 від позивача на адресу Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких остання просила суд касаційної інстанції залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін з посиланням на повне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин у справі та ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

В порядку ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), п. 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 10.06.2019 визначений склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2019 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 КАС України.

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог ст. 341 КАС України, з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що посадовими особами Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області проведено позапланову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті будівництва: господарська будівля, яка розтащована за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складно акт від 15.04.2015.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 без реєстрації дозвільних документів на виконання будівельних робіт з будівництва господарської будівлі самочинно у 2013 році на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку, на місці частини дерев`яного сараю, який перебував у спільному користуванні мешканців квартир АДРЕСА_2 , з улаштуванням бетонного фундаменту збудувала окремо розміщену господарську будівлю із блоків простих бетонів розміром 5,4х4,7 м, чим порушила вимоги ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Перевірка проведена у присутності позивачки.

По факту вищезазначеної події перевіряючим складений протокол про адміністративне правопорушення від 15.04.2015, у якому зафіксовано, що правопорушення було вчинено у 2013 році, а також повідомлено ОСОБА_1 про розгляд адміністративного правопорушення о 14 год. 30 хв. 28 квітня 2015 року у приміщенні Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області. Протокол містить пояснення особи, яка притягається до відповідальності, та підписаний позивачем власноруч.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем винесено постанову від 28.04.2015 №43, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст.96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 950 грн.

Зазначена постанова і є предметом спору у цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 244-6 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виробництва, виготовлення та застосування будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, а також будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту та прийняття в експлуатацію об`єктів чи споруд, вимог щодо розміщення та функціонування майданчиків для паркування, необладнанням майданчиків для платного паркування транспортних засобів паркувальними автоматами або автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (статті 96, 96 1 (крім частин третьої - п`ятої), 97, частини третя - п`ята статті 152 1, стаття 188 42).

Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, та інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.

Отже, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області є уповноваженим органом на розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов`язаних з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відповідач стверджує, що позивачем порушено вимоги ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме без реєстрації дозвільних документів на виконання будівельних робіт самочинно у 2013 році на місці частини дерев`яного сараю збудовано окремо розміщену господарську будівлю із блоків простих бетонів розміром 5,4х4,7 м.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт виконання позивачем будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких мав місце у 2013 році.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Зміст наведеної норми свідчить, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення пов`язується з днем його виявлення лише у випадку вчинення триваючого правопорушення.

Частиною 6 ст. 96 КУпАП передбачено, що виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такій декларації, вчинені щодо об`єктів I категорії складності тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот п`ятдесяти до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Склад зазначеного правопорушення є триваючим, оскільки розпочинається з моменту початку виконання будівельних робіт та закінчується фактичним їх виконанням.

У спірному випадку реконструкція сараю закінчена у 2013 році, що не спростовано відповідачем, а тому таке правопорушення не може вважатися триваючим у розумінні наведених правових норм.

У той же час, адміністративне стягнення до позивача застосовано 28.04.2015, тобто поза межами строків, встановлених ст. 38 КУпАП. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що строк притягнення позивача до адмінвідповідальності минув, а тому позивач звільняється від відповідальності.

Також суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 96 КУпАП, віднесено до компетенції органів державного архітектурно-будівельного контролю, то відповідно суд адміністративної юрисдикції не наділений повноваженнями звільняти особу від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю на підставі ст. 22 цього Кодексу та закривати провадження у справі про адміністративне правопорушення. Належним способом захисту порушеного права позивача є скасування оспорюваної у справі постанови.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції. Висновки суду апеляційної інстанції доводами касаційної інстанції не спростовані.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

І. В. Саприкіна

В. М. Шарапа