Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2018 року

Київ

справа №569/350/17

адміністративне провадження №К/9901/32146/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Котік Т.С., Жизневської А.В., Охрімчук І.Г. від 18.05.2017 у справі №569/350/17 за позовом ОСОБА_2 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

В січні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною відмову Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі - Рівненське ОУПФУ) в переведенні позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", зобов'язати відповідача перевести ОСОБА_2 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з 16.11.2016 року та здійснити відповідний перерахунок пенсії.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 березня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Рівненського ОУПФУ щодо відмови позивачу у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та зобов'язано відповідача перевести ОСОБА_2 з 16.11.2016 року з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року скасовано постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 14 березня 2017 року та прийнято нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане судове рішення скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції невірно застосував до спірних правовідносин положення пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10.12.2015 року (далі - Закон №889-VІІІ), які звужують зміст та обсяг його прав, оскільки право на призначення спірної пенсії він набув ще 03.09.2015 року.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку у відповідача і з 23.12.2014 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

31.12.2015 року позивача звільнено з Рівненського обласного управління Національного банку України за згодою сторін.

16 листопада 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Відповідач листом № 1013/10 від 08.12.2016 року повідомив позивача про відсутність підстав для такого переведення з посиланням на те, що станом на день набрання чинності Законом №889-VІІІ (01.05.2016 року) у позивача відсутній необхідний для призначення пенсії за Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ) стаж державної служби. Періоди служби позивача в Радянській Армії з 21.11.1972 року по 15.12.1974 року, служби на посадах начальницького складу служби Державтоінспекції УМВС України в Рівненській області з 01.02.1979 року по 17.05.2000 року та роботи в Рівненському обласному управлінні Національного банку України з 02.01.2001 року по 31.12.2015 року не зараховуються до стажу, який дає право на призначення пенсії за Законом №889-VІІІ, оскільки посади, на яких позивач працював (служив) не відносяться до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ.

Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув права на пенсію відповідно до Закону 3723-ХІІ, оскільки досяг відповідного віку та має необхідний стаж державної служби.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на 01.05.2016 року позивач не мав достатнього стажу для призначення пенсії (20 і більше років стажу державної служи), оскільки посади, які він обіймав не були віднесені до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону 3723-ХІІ.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

1 травня 2016 року набув чинності Закон № 889-VIII, згідно ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

До досягнення віку, встановленого першим реченням ч. 1 цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки ІНФОРМАЦІЯ_2 і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ.

Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону , а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа № 822/524/18).

З матеріалів справи та доводів касаційної скарги вбачається, що єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу є недостатність стажу державної служби.

З матеріалів справи вбачається, що позивач:

- з 21.11.1972 року по 15.12.1974 року - проходив службу в Радянській Армії;

- з 01.02.1979 року по 17.05.2000 року - проходив службу на посадах начальницького складу служби Державтоінспекції УМВС України в Рівненській області;

- з 02.01.2001 року по 31.12.2015 року - працював провідним інженером, завідувачем сектору та начальником відділу управління Національного банку України в Рівненській області.

Вказане підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_2

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 року (чинного до 01.05.2016 року, тобто в період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ та управлінні НБУ) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Згідно ч. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів апарату Національного банку України, Республіканського банку Криму, управління по місту Києву та Київській області, обласних управлінь Національного банку України.

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що до стажу державної служби включається також, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Постановою Правління НБУ № 317 від 30.06.1999 року "Про класифікацію посад та ранги державних службовців Національного банку України" та постановою Правління НБУ № 7 від 13.01.1995 року "Про віднесення посад державних службовців Національного банку України до категорій" посади службовців Національного банку та їх структурних підрозділів відносили до відповідних категорій посад державних службовців.

Відповідно до постанови Правління НБУ № 317 від 30.06.1999 року "Про класифікацію посад та ранги державних службовців Національного банку України" до четвертої категорії посад державних службовців належать, зокрема: у територіальних управліннях та структурних одиницях і підрозділах Національного банку: а) начальників відділів та їх заступників; б) завідуючих секторами; в) інших прирівняних до них посад; до п'ятої категорії посад державних службовців належать, зокрема: у територіальних управліннях та структурних одиницях і підрозділах Національного банку: а) головних і провідних економістів, економістів 1 та 2 категорій і економістів (спеціалістів, інженерів); б) касирів та контролерів-касирів у банку, інкасаторів; в) інших прирівняних до них посад.

Отже, стаж державної служби позивача складає більше 38 років.

Враховуючи, що позивач станом на 01.05.2016 року досяг 61-річного віку, має необхідний страховий стаж роботи, та має не менш як 20 років стажу державної служби, він набув права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на підставі п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а тому відмова відповідача у переведенні (призначенні) йому пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ є протиправною.

А відтак, суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що позивач сплатив за подання касаційної скарги судовий збір в сумі 768 грн., вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 345, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року скасувати.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 14 березня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду