Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.09.2019 року у справі №2340/4545/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року

м. Київ

справа № 2340/4545/18

адміністративне провадження № К/9901/24274/19, К/9901/24376/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л. В.,

суддів: Рибачука А. І., Стеценка С. Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (письмовому провадженні) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року (головуючий суддя - Паламар П. Г. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року (головуючий суддя - Собків Я. М., судді: Ганечко О. М., Костюк Л. О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити дій,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі- відповідач-1, УМВС України в Черкаській області), Міністерства внутрішніх справ України (далі-відповідач-2, МВС України), у якому просив:

- визнати протиправним лист-відмову відповідача-1, оформлену листом від 13 серпня 2018 року за вих. №К-314 за підписом голови ліквідаційної комісії В. О.

Кожухівського у призначенні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок каліцтва, отриманого під час виконання службових обов'язків у зв'язку з аварією на ЧАЕС;

- зобов'язати відповідача-1 повторно надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок каліцтва, отриманого під час виконання службових обов'язків у зв'язку з аварією на ЧАЕС, відповідно до статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII, Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ № 4 від 11 січня 2016 року;

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, згідно вимог ст. 99 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII, Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ № 4 від 11 січня 2016 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 покликався на те, що відповідачі протиправно відмовили йому в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною відмову відповідача-1, оформлену листом від 13 серпня 2018 року № К-314 у призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок каліцтва, отриманого під час виконання службових обов'язків у зв'язку з аварією на ЧАЕС.

Визнано протиправною бездіяльність МВС України щодо неприйняття рішення за результатами розгляду документів для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок каліцтва, отриманого під час виконання службових обов'язків у зв'язку з аварією на ЧАЕС.

Зобов'язано УМВС України в Черкаської області повторно надіслати до МВС України документи для призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок каліцтва, отриманого під час виконання службових обов'язків у зв'язку з аварією на ЧАЕС, відповідно до Закону України "Про міліцію", постанови КМУ від 21 жовтня 2015 року № 850.

Зобов'язано МВС України розглянути документи про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок каліцтва, отриманого під час виконання службових обов'язків у зв'язку з аварією на ЧАЕС та прийняти рішення відповідно до Закону України " Про міліцію", постанови КМУ від 21 жовтня 2015 року № 850.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 липня 2019 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року залишив без змін.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, частково задовольняючи позов, виходив з того, що за результатами розгляду поданих ОСОБА_1 документів відповідач зобов'язаний був прийняти одне із двох рішень: (1) про призначення грошової допомоги, або (2) про відмову у призначення цієї допомоги.

Проте, жодного із цих рішень МВС України прийнято не було.

Крім того, суди зазначили, що позивач на час звільнення відносився до працівників міліції, а Державна служба України з надзвичайних ситуацій не здійснює розгляд питань щодо виплати грошової допомоги позивачу, який проходив службу та відносився до працівників міліції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року УМВС України в Черкаській області та МВС України звернулися до Верховного Суду із касаційними скаргами на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року, у яких, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування касаційних скарг заявники зазначили, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди не врахували, що ОСОБА_1 проходив службу на посадах підрозділів воєнізованої пожежної охорони до 14 лютого 1991 року, тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850, оскільки на нього цей порядок не розповсюджується. Крім того, відповідач-2 зазначив, що МВС України не зобов'язане приймати рішення про призначення або відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Позивач подав відзив, в якому заперечує проти задоволення касаційної скарги МВС України, просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд (у складі: головуючого судді- ОСОБА_3, суддів: Єзерова А. А., Рибачука А. І.) ухвалою 9 вересня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою УМВС України в Черкаській області та ухвалою від 21 листопада 2019 року - за касаційною скаргою МВС України.

У зв'язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 9 квітня 2020 року №923/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з поданням заяви про відставку", по справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Згідно протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2020 року визначено новий склад суду для розгляду касаційних скарг: головуючий суддя - Тацій Л. В., судді: Рибачук А. І., Стеценко С. Г.

Ухвалою від 2 червня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження (письмовому провадженні) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді водія воєнізованої пожежної частини - 3 Управління Внутрішніх Справ Черкаського облвиконкому у званні сержанта внутрішніх справ, проходив службу в органах внутрішніх справ.

14 лютого 1991 року позивач звільнений з державної пожежної частини з охорони Черкаського виробничого об'єднання "Азот" у званні лейтенант внутрішньої служби.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК №1 серії 12 ААА № 868127 позивачу з 25 травня 2017 року встановлена II група інвалідності, що пов'язана з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

2 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі- Порядок №850).

29 березня 2018 року УМВС України в Черкаській області підготовлено висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" та разом з документами передбаченими пунктом 7 Порядку № 850 направлено до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення.

11 травня 2018 року МВС України повідомило Ліквідаційну комісію УМВС України в Черкаській області про те, що підстави для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відсутні, оскільки Порядок № 850 на останнього не розповсюджується.

23 травня 2018 року УМВС України в Черкаській області повідомило позивача про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги.

Листом від 31 липня 2018 року МВС України надано роз'яснення щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги.

13 серпня 2018 року листом за № К-314 УМВС України в Черкаській області повідомило, що на позивача не поширюється Порядок № 850.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідачів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-ХІІ (далі- ~law9~) та Порядком № 850.

Так, відповідно до ~law10~ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

При цьому, на виконання наведеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Згідно з підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пунктів 7-8 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Пунктом 9 Порядку № 850 передбачено, що в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Отже, саме на Міністерство внутрішніх справ України покладено обов'язок вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги на підставі документів, направлених керівником органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції.

З 07 листопада 2015 набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII, відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Втім, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Судами встановлено, що згідно витягу з акту огляду МСЕК серії 2-18 АЕ № 111624 в 2002 році відбувся первинний огляд МСЕК позивача із установленням йому ІІІ групи інвалідності.

25 травня 2017 року позивачу за рішенням МСЕК встановлено ІІ групу інвалідності та 70% втрати працездатності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Отже, на момент встановлення позивачу за результатами повторного огляду МСЕК 70% втрати працездатності та II групи інвалідності, а також на момент звернення позивача із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги, був чинний вказаний Порядок, а право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", мало здійснюватись в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Щодо застосування у спірних правовідносинах (до позивача) ~law15~ та Порядку №850, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ~law16~ до працівників міліції належали особи, що проходили державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Судами встановлено, що позивач проходив службу у державній пожежній частині з охорони Черкаського виробничого об'єднання "Азот" та звільнений у званні "лейтенант внутрішньої служби".

Статтею 17 Закону України "Про пожежну безпеку" передбачено, що спеціальні звання внутрішньої служби присвоюються відповідно до чинного законодавства особам рядового та начальницького складу державної пожежної охорони.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України "Про пожежну безпеку" порядок та умови проходження служби в державній пожежній охороні регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Положення до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Пунктом 2 Положення передбачено, що спеціальне звання лейтенант внутрішньої служби є рівнозначним спеціальному званню лейтенанта міліції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що указом Президента України від 27 січня 2003 року № 47/2003 "Про заходи щодо вдосконалення державного управління в сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій" органи і підрозділи Державної пожежної охорони виведені зі складу МВС і передані до складу МНС України у 2003 році.

Крім того, у рішенні Конституційного суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень частини 6 статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини сьомої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа щодо права на пільги) Конституційний суд зазначив, що служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві.

Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

У ході судового розгляду встановлено, що позивач під час виконання обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у званні сержанта внутрішньої служби проходив службу в Управлінні державної пожежної охорони, як складової частини структури Управління Міністерства внутрішніх справ, звільнений з органів внутрішніх справ у званні лейтенанта.

Отже, позивач на час звільнення відносився до працівників міліції.

Таким чином, є безпідставними твердження відповідачів стосовно нерозповсюдження на спірні правовідносини статті 23 Закону України "Про міліцію" в редакції Закону України "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" № 208-VІІІ від 13 лютого 2015 року, внаслідок відсутності спеціального звання міліції у позивача, а тому позовні вимоги про визнання протиправною відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850 та зобов'язання відповідачів 1 та 2 вчинити дії і прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги є такими, що підлягають до задоволення.

При цьому, Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку №850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку №850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (п.9 Порядку №850).

Судами встановлено, що Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України листом від 11 травня 2018 року за № 15/2-1657 повернув УМВС України в Черкаській області матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 без прийняття рішення.

З огляду на зміст листа від 11 травня 2018 року, висновку УМВС України в Черкаській області, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що Міністерство внутрішніх справ України не прийняло жодного рішення за результатом розгляду матеріалів про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, яке передбачене Порядком №850.

Таким чином, відповідач, не прийнявши рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги або відмови в призначенні такої виплати, допустив протиправну бездіяльність.

Отже, суди попередніх інстанцій належним чином проаналізували норми матеріального права, повно та всебічно з'ясували обставини в справі, ретельно дослідили надані на підтвердження цих обставин докази, надали відповідну оцінку всім аргументам учасників справи та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

В аспекті наведеного також слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційних скарг не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення судів- без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 4 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді: А. І. Рибачук

С. Г. Стеценко